У грудні стартував проект, який дозволить дещо диверсифікувати залізничне сполучення Китаю з Європою - в обхід росії, через Киргизстан і Узбекистан. Розмови про будівництво нової лінії почалися майже 30 років тому. Але рішучість зміцнилася лише після широкомасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
The Economist пише про те, що саме охоплює така ініціатива і наскільки реальним є її втілення на тлі політичної ситуації в світі. ЦТС публікує переклад статті.
Незважаючи на заяви Китаю про співпрацю з росією "спина до спини, плече до плеча", коли йдеться про подальші перспективи експорту в Європу, КНР воліє не покладатися на свого "найкращого друга".
У грудні офіційно стартувала робота над багатомільярдним проектом, реалізація якого дозволить з’єднати Китай з Європою в обхід росії - через Киргизстан і Узбекистан.
Це сполучення може стати ще важливішим для Китаю, якщо ескалація торгової війни президента Трампа обмежить доступ до американського ринку. Китай вже зараз продає більше в ЄС, ніж в США. Але війна в Україні та криза в районі Червоного моря завдали удару по плану оптимального сполучення з Європою в контексті глобальної інфраструктури. Тож Китай працює над зміною своїх торговельних шляхів. Інше питання - чи допоможе це в майбутній війні з Америкою, скажімо, за Тайвань.
Розмови про будівництво нової лінії почалися майже 30 років тому. Але рішучість зміцнилася лише після того, як росія вторглася в Україну в лютому 2022 року. До цього основні залізничні сполучення Китаю з ЄС проходили на північ через росію і часто через Казахстан. Війна ускладнила цей маршрут: європейські вантажовідправники, стурбовані безпекою та зростанням вартості страхування, почали його уникати (проте, маршрут через росію все ще активно використовується. – ЦТС). Санкції підірвали здатність росії підтримувати маршрут через свою територію, збільшивши час у дорозі.
Транспортні компанії почали все частіше перенаправляти вантаж до казахстанських портів на Каспійському морі, через Транскаспійський транспортний маршрут також відомий як "Середній коридор". З’єднання залізничної мережі Китаю з мережею Киргизстану та Узбекистану відкриває коротший маршрут до Європи. У червні 2024 року уряд Китаю досяг домовленості з цими двома країнами про продовження будівництва 520-кілометрової лінії.
Китайці вважають росію ключовим компонентом своєї глобальної інфраструктурної ініціативи "Один пояс, один шлях". Започаткована Сі Цзіньпіном у 2013 році, вона мала посилити залізничне сполучення з Центральною Азією та з росією і стати ключовою у вирішенні питань постачання енергії та сировини в разі війни з Америкою. Нинішній ентузіазм щодо "Середнього коридору" зумовлений торгівлею - експорт сприяє зростанню Китаю і не дає йому сповільнюватися.
Маршрути через росію залишаються життєво важливими артеріями для китайських товарів, включаючи обладнання для російських виробників зброї. Із моменту вторгнення в Україну залізнична торгівля Китаю з Європою знизилася. Натомість торгівля з росією різко зросла.
Альтернативні залізничні сполучення з Європою відкриють швидший доступ до ринків континенту, а також стануть гарною нагодою для посилення впливу Китаю в країнах, через які проходитиме цей шлях.
Ще більше підштовхнули Китай до диверсифікації напади бойовиків-хуситів на судна в Червоному морі. Наприкінці 2023 року вони активізувалися на цьому важливому каналі для китайської торгівлі з Європою. "Напади хуситів показали Китаю, що морські шляхи все ще ризиковані", - зауважує представник дослідницького підрозділу China Global South Project Юніс Шаріфлі.
Потяги ніколи не зможуть замінити судна. Одне судно може перевозити в сотні разів більше контейнерів, ніж потяг. Попри напади хуситів, доставка товарів морем все ще залишається найбільш рентабельною. Суднам вдається уникати ризику ударів ракет чи безпілотників, обходячи мис Доброї Надії, хоч це і займає на кілька тижнів більше. Незважаючи на це, Китай хоче підстрахуватися.
Будівництво лінії через Киргизстан та Узбекистан займе кілька років. Киргизстан заявляє, що Китай надає на цей проект кредит у розмірі 2,35 млрд доларів. Над покращенням "Середнього коридору" працює не лише Китай, а й інші країни, за винятком росії.
Не зважаючи на те, що "Середній коридор" дає коротший шлях між Китаєм і Європою, ніж північний маршрут через росію, його проходження займає більше часу. Він включає перетин кількох кордонів, прохід Каспійським, або, за бажанням, Чорним морем, завантаження контейнерів на судна. Після вторгнення росії в Україну Китай почав наполягати на модернізації маршруту.
Читайте також УЗ і пороми: 10 років по тому
На цьому наголошувалося під час першого саміту "Китай-Центральна Азія", який відбувся в травні 2023 року в китайському місті Сіань. "Середній коридор" більше не є просто додатковим варіантом, а поступово стає основним транспортним каналом", - написали два вчені з Університету Ланьчжоу в журналі, опублікованому минулого року Китайським інститутом сучасних міжнародних відносин, підрозділом Міністерства державної безпеки Китаю. Вони кажуть, що його "стратегічна позиція" "помітно" зросла з 2022 року.
"Середній коридор" все ще "на 35% дорожчий", каже керуючий директор німецької логістичної фірми Rhenus у Стамбулі Корджан Тугрул. Але цей шлях збирає дедалі більше трафіку Китай-Європа. Удосконалення порту на Каспії, а також модернізація маршруту між Азербайджаном і Туреччиною та пришвидшення митних процедур допомогли скоротити час подорожі з 38-53 днів до 18-23 днів, кажуть китайські експерти. Це все ще довше, ніж російський маршрут, який займає щонайменше 14 днів, але вже набагато краще, ніж раніше, коли мандрівка морем займала близько місяця.
Із 2021-го по 2024 рік річний обсяг міжнародних вантажів, що відправляються Транскаспійським маршрутом, збільшився більш ніж удвічі до 55 000 TEU. Це приблизно стільки, скільки можуть перевезти два-три надвеликих контейнеровози.
Цінність залізничної торгівлі між Китаєм і ЄС всіма маршрутами є великою. Згідно з китайськими даними, вона зросла з 8 мільярдів доларів у 2016 році до приблизно 75 мільярдів у 2021 році. Потім спала до 57 мільярдів у 2023 році. Натомість загальна торгівля між Китаєм і ЄС торік склала 518 млрд євро (568 млрд доларів).
Та все ж, новий план має свої вузькі місця. Одне з них - на Каспії. Тут не вистачає суден для перевезення вантажів. Маршрут міг би уникнути моря, якби проходив через Іран. Але це може спричинити нові політичні ризики, подібні до проходження через росію.
Відносно безпечний маршрут пропонує Туреччина. Та її інфраструктура потребує багато зусиль, які необхідно спрямувати на підтримку великих обсягів вантажних перевезень. Нині країна працює над фінансуванням нової залізниці через Босфор, а турецькі чиновники кажуть, що вони готові вітати участь Китаю. Хоч відносини двох країн погіршилися після того, як Туреччина прийняла десятки тисяч уйгурських біженців із західного китайського регіону Сіньцзян, складається враження, що Китай не готовий відкидати ці ворота на європейський ринок. І, здається, прагне не дозволити розбіжностям стати цьому на заваді.
Читайте також В обхід росії і білорусі: Як намагаються збільшити транзит по Транскаспійському маршруту
Незважаючи на свої побоювання щодо промислової політики Китаю та зростання політичних амбіцій цієї країни, Європейський Союз також зацікавлений у покращенні залізничного сполучення з Центральною Азією та Китаєм. Коридор через Туреччину відповідає цілям європейської схеми побудови інфраструктури, відомої як Global Gateway.
Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн взяла участь у першому саміті ЄС з лідерами країн Центральної Азії в Узбекистані 3 і 4 квітня. Шляхи розвитку Транскаспійського маршруту займали важливе місце в її переговорах, під час яких ішлося про можливі мільярди доларів європейських інвестицій. Із Китаю в Європу потяги перевозять більше, ніж навпаки. Контейнери на Схід іноді йдуть порожні. Але ЄС сповнений рішучості обійти росію. І не в останню чергу Євросоюз придивляється до сировинної бази Центральної Азії, включно з рідкоземельними елементами та ураном.
Європа і Китай можуть погодитися у бажанні обійти росію. Але їхні погляди розбігаються з приводу багатьох інших питань. Для Європи росія є екзистенційною загрозою. Натомість для Китаю вона залишається союзником. Незважаючи на всю свою напруженість у відносинах з Америкою, європейці можуть підтримати американські зусилля щодо блокування Китаю, якщо в Азії почнеться війна. Водночас, Китай тепер має надійне постачання нафти і газу із росії та Центральної Азії. Не випадково, напередодні візиту пана Сі до Москви, міністр закордонних справ Китаю Ван І назвав росію і Китай "назавжди друзями і ніколи не ворогами". Вантаж можна перенаправити, але політичні відносини залишаються на визначеному шляху.
Читайте також Користуючись нагодою: Чому Україна має виштовхати росію с транзиту Китай-ЄС
