29 жовтня російська федерація оголосила про свій чи то вихід, чи призупинення участі у зерновій ініціативі. Проте, вже сама невизначеність російських формулювань говорила про певну нерішучість країни-агресора щодо подальших кроків. Це, очевидно, відчули в Туреччині, а тому Реджеп Таїп Ердоган заявив, що "Хоча росія діє нерішуче… ми рішуче продовжуватимемо наші зусилля, щоб служити людству". Вже 31 жовтня рух "зерновим коридором" було поновлено. І хоч 2 листопада коридор не працював, на 3 число поточного місяця анонсовано прохід наступних 8 суден. Ба більше - сьогодні російське міністерство оборони несподівано дало задню і повідомило, що отримало необхідні запевнення від української сторони і поновить участь у зерновій ініціативі. 

З одного боку такий перебіг подій демонструє, що є побоювання відносно можливих агресивних дій росії в морі, з іншого - що інші партнери по зерновій угоді мають бачення відносно роботи "зернового коридору" і без участі рф, або не сильно дослухаючись до її забаганок. Це дає сподівання на оновлення формату даної угоди, провідну роль у чому має відіграти Туреччина.

Зерно як зброя

Західні суспільства, які частково продовжують перебувати під впливом російських інформаційних наративів, сприймають зернову угоду, як дещо відокремлене від театру військових дій в Україні. Однак їм давно вже слід зрозуміти, що це не так. 

Днями експерти оприлюднили вміст російської аналітичної записки щодо впливу припинення участі рф у зерновій ініціативі на інфляцію в ЄС та кінцевої мети таких дій - домогтися перемовин Заходу і України з рф, яка зазнає військових невдач і якій ці перемовини вкрай необхідні. "Блокування постачання зерна до ЄС… ще відчутніше розкрутить інфляцію в Європі та особливо в Британії... Обмеження надходжень українського зерна не менше ніж на 15% додасть кумулятивним ефектом до зростання цін 5-7%. Це у поєднанні зі зростанням тарифів на тепло виведе загальну інфляцію в листопаді-грудні на рівень 13-15%", - говорилося в документі. За прогнозами російських аналітиків, інфляційні процеси мають спровокувати масове соціальне невдоволення і протестні настрої серед населення європейських країн.

Як зазначає керівник проекту в Інституті Чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко, перешкоджання росії "зерновому коридору" - це зовсім не про зерно. Проаналізувавши хронологію подій, експерти зазначеного  аналітичного центру виявили, що саботування представниками рф роботи зернової ініціативи почалося після саміту ШОС у Самарканді в середині вересня. Там президенту рф довелося вислухати критику за війну з боку перших осіб Китаю та Індії і "навіть деяке приниження в процедурних питаннях з боку лідерів азійських членів СНД". Саме після цього в рф була оголошена мобілізація та, власне, почалося блокування роботи "зерновго коридору".

Отже, для європейських партнерів подібні кроки рф мають говорити про те, що спроби росії зірвати зернову угоду чи створити безпекові загрози для торгового флоту повинні тягнути за собою нові, більш відчутні санкції по відношенню до росії і її торгівельних партнерів. І можливість цих санкцій потрібно чітко артикулювати вже зараз. Про це ж говорить і Олександр Каленков, президент ОП "Укрметалургпром": "Наші західні партнери повинні попередити росію, що в разі ворожих дій військового характеру на неї будуть накладені додаткові санкції".

Адже зрив експортної домовленості щодо української агропродукції, як вже було сказано, означатиме прямі соціально-економічні загрози вже безпосередньо для європейських країн. 

Без росії краще

Свідченням того, що росія, по факту, вийшла з зернової ініціативи не п’ять днів тому, а набагато раніше, є те, що після 29 жовтня (тобто без російських представників) робота інспекторів Спільного координаційного центру у Стамбулі значно пожвавішала. Вже 31 жовтня було утворено 10 інспекційних груп для перевірки 40 суден. Що стало справжнім проривом у роботі СКЦ, адже до цього черга з суден на проходження Босфору сягала майже 200 одиниць. Середня тривалість очікування на перевірку складала 14 діб. 

За останню добу інспекторам від ООН і Туреччини вдалося перевірити 36 суден, більшість з яких вже давно вийшли з українських портів і не могли продовжити шлях до кінцевих отримувачів української агропродукції. Через саботаж російських представників більшість цих балкерів стояли біля турецьких берегів близько 22 діб. 

Таким чином продемонстровано дієвий механізм контролю в рамках "зернового коридору", який забезпечується третьою стороною (Туреччиною) та ООН, який може бути імплементований і на ширший формат роботи даної експортної ініціативи. 

Не лише зерно

Вже не перший місяць тривають обговорення того, що зернова ініціатива могла б бути поширена на більшу номенклатуру вантажів. Перш за все, це продукція українського гірничо-металургійного комплексу. Як і зерно, продукція ГМК є для України одними з ключових джерел надходжень валютної виручки до бюджету. Годі й говорити, наскільки не зайвими були б ці надходження в нинішніх скрутних обставинах. "З погляду економіки України, відправка вантажів ГМК має такий самий ефект, як і аграрних. Нагадаю, що на експорт йде 80% ГМК-вантажів, із них понад 70% йшло через порти. Ми очікували, що з самого початку транспортний коридор буде поширюватися і на ГМК. У структурі експорту наша продукція займає понад третину, а минулого року Україна отримала за неї понад 22 млрд дол. валютної виручки… Те, що у ГМК-сектору немає зараз можливості експортувати через порти, істотно вплинуло на зростання логістичних витрат у 4-5 разів, що зробило нашу продукцію абсолютно не конкурентоспроможною", - пояснює президент ОП "Укрметалургпром", додаючи, що розблокування морських поставок металургійної продукції "принесе Україні додатковий валютний виторг у такий складний час, і додаткові надходження до бюджету, а тисячі працівників будуть забезпечені роботою на підприємствах галузі".

Але це не гра в одні ворота - для західних партнерів відновлення морського шляху для експорту українського металу і сировини було б теж дуже доречним. Як вже розбирався ЦТС, країни ЄС досі безперешкодно закуповують російську залізорудну сировину та чавун. Це ті позиції, які є замінними і які може постачати і традиційно постачала Україна. Отже, сприяючи розширенню "зернового коридору" і на продукцію ГМК, європейці б могли знизити або припинити споживання російської руди і чавуну, припинивши таким чином наповнювати бюджет країни-агресора і спонсорувати війну. При цьому б металургія ЄС не зазнала втрат, до того ж це б знизило тиск на європейську залізничну мережу.

Відзначимо, що раніше заступник міністра економіки України Тарас Качка висловив надію, що "зернова ініціатива" може стати зразком для інших товарів. Заступник міністра інфраструктури Юрій Васьков говорив, що "ми (МІУ), безумовно, зацікавлені у відновленні повноцінної роботи наших портів, і це ініціюватимемо за першої можливості". Генсек IMO Кітак Лім також відзначав, що масштабування зернової ініціативи на інші категорії українського експорту сприятиме не тільки розвитку економіки України, але й стабілізації ситуації на міжнародних ринках.

Ще одним питанням переформатування зернової ініціативи є її поширення на миколаївські порти. Про це говорять давно і це б стало вагомим кроком, адже через порти Миколаїв і Ольвія експортувалася третина всього українського зерна. Проте, вирішення даного питання лежить у безпековій площині.

Головні союзники зернової угоди - ЗСУ… і Туреччина

Після російського демаршу експерти відзначали, що тепер подальшу долю морського експортного коридору визначатимуть українські військові і президент Туреччини, для якого зернова ініціатива стала іміджевим проектом глобального масштабу. Та і без навару у цій ситуації турки не залишилися. 

Щодо першого фактору, то після атаки дронів на Чорноморський флот у Севастополі Путін заговорив про те, що Україна має гарантувати безпеку військовим кораблям країни-агресора. Отже ЗСУ вже стали тією силою, з якою окупанти мають рахуватися на Чорному морі. 

Але ключову роль, безумовно, відіграє Туреччина. Сьогоднішня заява російського міноборони, де рф дала задню по зерновій угоді, це підтверджує. Вчора Ердоган говорив з Путіним по телефону, а вже сьогодні росіяни оприлюднили заяву, від якої віє жалюгідністю: "Завдяки участі міжнародної організації, а також сприянню Туреччини вдалося отримати необхідні письмові гарантії з боку України щодо невикористання гуманітарного коридору та українських портів, визначених на користь вивезення сільськогосподарської продукції, для ведення бойових дій проти рф… Українська сторона офіційно запевнила, що "Морський гуманітарний коридор використовуватиметься лише відповідно до положень "Чорноморської ініціативи" та пов'язаного з нею положення про СКЦ… російська федерація вважає, що отримані гарантії на даний момент видаються достатніми, і відновлює реалізацію угоди".

Що далі?

Російський "жест доброї волі" лише підтвердив непевність її позицій. Отже, Україна має всі підстави пропрацьовувати з ООН, Туреччиною та західними партнерами переформатування угоди, включаючи в неї нові вантажі та порти.

Після російського демаршу Lloyd's of London Ascot повідомив, що призупиняє страхування нових вантажів, що використовують український зерновий коридор в Чорному морі, до тих пір, поки не отримає більше ясності про ситуацію, що склалася. Водночас глава відділу допомоги ООН Мартін Гріффітс заявив, що премії від страховиків можуть підскочити на чверть або половину за судноплавство через Чорне море. Тому сприяння з боку урядів Великої Британії та ЄС могло б виражатися у залученні страхових компаній, які забезпечили б страхування ризиків судовласників при заході їхнього флоту в українські порти. Також це б вплинуло на зниження вартості фрахту суден, що направляються в Україну.

Щодо Туреччини, саме її військовий флот міг би стати гарантом безпечного судноплавства у Чорному морі. Як відзначив екс-міністр інфраструктури Володимир Омелян, з Туреччиною потрібно "домовитися про відновлення повноцінного морського вантажопотоку до українських морських портів, включно з контейнерними перевезеннями - під захистом турецького військового флоту".

"Враховуючи, що між Україною, Туреччиною та ООН зараз існує договір, наша країна має порушити питання, щоб розширити номенклатуру продукції, хоча б до ГМК-вантажів. При цьому важливо, щоб ті компанії, які займаються відправкою вантажів, почувалися досить безпечно. Я думаю, що турецький ВМФ може це забезпечити", - підтверджує цю думку Олександр Каленков. Навряд чи Путін ризикне піти на загострення з Ердоганом, атакувавши турецькі кораблі, які б супроводжували конвої з суднами торгового флоту. Окрім ще більшого ствердження президента Туреччини в якості регіонального лідера з глобальними амбіціями, платний супровід флотом приніс би його країні і додаткові кошти. 

Крім того, турки могли б суттєво підзаробити, надаючи свій торговий флот для перевезень, обслуговуючи вантажі та отримуючи канальні збори. Не говорячи вже про посилення позицій Туреччини як хаба, через який продукція з України і рф, отримуючи додану вартість, в ще більших масштабах експортувалася б далі по світу.

Читайте також  Російські вибрики навколо "зернового коридору": Чи вплинуть вони на український морський експорт