Для гелікоптерів Airbus AS350 Astar та UH1-H Huey, які стали популярними в часи війни у В’єтнамі, нині знайшли цілком мирне застосування в Південній Африці, Намібії та Ботсвані. Науковці використовують їх для транспортування чорних носорогів, рятуючи таким чином популяцію від зникнення. Деякі з культових гелікоптерів досі мають латки від кульових отворів та підлогові установки для встановлення кришок гармат. Але, починаючи з 1990-х років, ці машини зробили революцію у світі охорони носорогів. Чому при цьому тварин підвішують догори дригом, які методи транспортування використовували раніше і на що дослідники розраховують у майбутньому? ЦТС публікує переклад статті Райлі Фаррелл (ВВС), в якій досліджуються питання транспортування тварин за допомогою гелікоптерів.
Рогате травоїдне створіння, вагою 1300 кг, підвішене догори дригом, звисає з гелікоптера в небі - це може здаватися шокуючим видовищем. Але протягом останнього десятиліття використання гелікоптерів задля збереження носорогів набирає актуальності в Південній Африці, Намібії та Ботсвані.
Нині чорних носорогів доводиться переміщувати з трьох причин, каже менеджер з популяції Проекту розширення ареалу чорних носорогів WWF у Південній Африці Урсіна Руш. Передусім, їх необхідно захищати від браконьєрства. Робиться це також і з метою моніторингу. Дослідники часто користуються можливістю вставляти супутникові GPS-телеметражні датчики в роги носорогів. І третя причина - забезпечення якомога більшої різноманітності їхньої генетичної популяції. Переміщення є одним з небагатьох доступних методів розширення ареалу.
Транспортування тварин для відновлення популяції та генетичного різноманіття не є чимось новим. Натомість регулярне використання гелікоптерів у цій справі - новинка. Починаючи з 1990-х років і вдосконалюючи підходи з 2010-х, за словами Руш, гелікоптери "зробили революцію у світі охорони носорогів". Її проект WWF перемістив майже 270 тварин, з яких близько 160 було евакуйовано повітряним шляхом.
Руш розповідає, що ветеринар, висунувшись з гелікоптера, обирає молодняк або домінантних самців, яких потрібно видалити, щоб запобігти інбридингу. Далі тварина отримує ін’єкцію знерухомлюючими препаратами.
Раніше ветеринари витратили би 20 хвилин на відстеження носорога, який тільки наполовину перебуває під дією заспокійливого. А тепер вертолітна команда економить дорогоцінний час, відстежуючи носорога з повітря. Він втрачає свідомість упродовж чотирьох хвилин, каже Руш. До того часу, як він падає, наземна та вертолітна команди вступають у дію: швидко наближаються до тварини й беруть біологічні зразки, проводять вимірювання, а також вставляють мікрочіпи для моніторингу.
Далі екіпаж зав'язує великі, м'які ремені навколо чотирьох щиколоток носорога. Ці ремені з'єднуються з канатом, закріпленим на нижній частині гелікоптера. А потім відбувається переміщення. Гелікоптер перевозить носорога, який звисає внизу, до визначеного місця. Зазвичай це відкрита місцевість. Там на нього вже чекають наземні бригади.
До запровадження цього методу, носорога мали розбудити від знерухомлюючого препарату та покласти в клітку. Потім клітку з твариною підіймали на кузов вантажівки, що прямувала до заповідника. Але такі подорожі могли бути стресовими для рогатих пасажирів. Під час подорожі вони не спали (хоч іноді й перебували під дією наркозу) і змушені були стояти в клітці. Це могло призвести до пошкодження м’язів або рогів, або навіть до перекриття дихальних шляхів і до смертельних наслідків. Ускладнювали завдання також обмежена мережа доріг та складна місцевість - за таких умов наземному транспорту важко дістатися до віддалених кінцевих місць призначення.
Саме тому й виникла необхідність у повітряних перевезеннях. Ризики для здоров'я, пов'язані з транспортуванням у клітках, та відсутність доріг, як наприклад, у регіоні Кунене в Намібії, стали однією з причин, щоб носорогів все частіше переміщували гелікоптерами, пояснює доцент кафедри дикої природи та медицини охорони природи в Корнельському університеті в Ітаці (США) Робін Редкліфф.
Дослідники та природоохоронці використовують два основні гелікоптери: Airbus AS350 Astar та UH1-H Huey.
За словами Руш, Airbus AS 350 Astar, який називають "Білка", використовується з 2021 року. Цей гелікоптер невеликий, економічно ефективний і легкодоступний у Південній Африці, додає вона.
Водночас, UH1-H Huey призначені для підйому великих вантажів. Деякі з цих культових гелікоптерів, які відзначилися під час війни у В'єтнамі, досі мають латки від кульових отворів та підлогові установки для встановлення кришок гармат, каже Руш. Сьогодні ці гелікоптери військового класу - з вікнами під кабіною, щоб пілот міг бачити землю внизу - є цінними для цивільного населення у пожежогасінні та збереженні носорогів.
"Лопаті "Х’юї" мають унікальний помах - вони ніби ляскають по повітрю", – каже Руш. "Саме цей звук хотіли почути солдати В’єтнамської війни, відчуваючи полегшення від того, що хтось їх рятує". "Х’юї", який став відомим завдяки голлівудським фільмам, таким як "Апокаліпсис сьогодні", "Взвод" та "Цілком металева оболонка", став синонімом війни у В’єтнамі та надавав безпосередню вертолітну підтримку американським солдатам, евакуюючи поранених та загиблих.
Фатальний поворот використання військової машини для порятунку життів привертає увагу природоохоронців, які літають на гелікоптерах. "За іронією долі, у 80-х роках деякі браконьєри використовували гелікопетри для вбивства носорогів", - каже Редкліфф. "Те, що зараз гелікоптери використовуються для їх порятунку, є чудовим прикладом збереження природи".
Проект розширення ареалу чорних носорогів WWF охоплює 18 ділянок, на яких проживає понад 400 чорних носорогів, що становить 15% усіх чорних носорогів у Південній Африці, каже Руш. "Насправді нічого з цього не було б можливим без гелікоптерів і з точки зору швидкого переміщення, і для переміщення носорогів з важкодоступних районів", - наголошує вона.
Оскільки опіоїди знижують рівень кисню в крові носорогів, дуже важливо було визначити, яке положення під час польоту найкраще для дихання. Перш ніж зупинитися на положенні догори ногами, Редкліфф та його колеги-дослідники спробували покласти літаючих носорогів на дошки, прив'язані до гелікоптера. Це рішення не було аеродинамічним, бо дошка спричиняла надмірне коливання в повітрі.
Потім команда Редкліффа випробувала транспортування в сітках. Вони працювали трохи краще, але все одно не були ідеальними. Дихання носорогів ускладнювалося, а металевий каркас сітки значно додавав ваги та вимагав ще більшої кількості наземного персоналу для розміщення носорога в сітці, "що нівелювало мету швидкого та ефективного методу транспортування", - пояснює Редкліфф.
За його словами, перевернуте вверх ногами положення - найбезпечніший варіант. Анатомія носорога дозволяє йому комфортно дихати догори ногами, каже Редкліфф. Вага та статура носорогів дозволяють їм витягувати голову та шию вниз, випрямляючи хребет, коли вони висять на ногах. Водночас, "безпечніший і плавніший політ" відбувається завдяки тому, що ріг носорога діє як хвостове перо або флюгер, зменшуючи ризик обертання. "Чудова річ у підйомі носорогів догори ногами полягає в тому, що вони самі аеродинамічні", - каже Редкліфф.
Повільно, але впевнено, гелікоптери змінюють ситуацію на краще. Тридцять років тому популяція чорних носорогів у Кунене, на північному заході Намібії, була вичерпана, пояснює Редкліфф. Однак у 2010 році перше в Намібії авіаперевезення носорогів дозволило цим тваринам повернутися до регіону. Через непрохідні, величезні гірські хребти авіаперевезення дозволило завезти носорогів у райони, які до того були недоступні. Вчені, такі як Редкліфф, прагнуть постійно вивчати та вдосконалювати ці вертолітні перевезення, і надалі вони планують впроваджувати також новітні технології, такі як дрони та супутники.
Читайте також Дрони робитимуть доставку на Еверест, і це змінить сходження назавжди
