На початку жовтня Рада ЄС затвердила вже восьмий пакет санкцій Європейського Союзу відносно росії за розв’язану нею війну проти України. Нові обмеження забороняють здійснювати морські перевезення та надавати технічну допомогу, брокерські послуги, фінансування чи фінансову допомогу, пов'язані з морськими перевезеннями до третіх країн сирої нафти (з грудня 2022 року) або нафтопродуктів (з лютого 2023 року), що походять чи експортуються з росії. Надавати транспортні та зазначені послуги можна буде, якщо нафта або нафтопродукти закуповуються за встановленим граничним рівнем цін або дешевше. Також заборонено всі операції з російським морським регістром, який додано до списку державних підприємств, на які поширюється заборона операцій.

Санкції, крім того, включають заборону на експорт до рф вугілля, зокрема, коксівного (яке використовується на російських промислових підприємствах), певних електронних компонентів, технічних виробів, що використовуються в авіаційній галузі та ін. В свою чергу, до ЄС тепер заборонено імпортувати сталеву продукцію не лише з рф, а і з третіх країн, якщо для її виготовлення використовувалась російська сталь. Також під заборону імпорту з росії потрапили чавунні труби та профілі, певні види сталевої продукції; введено квотування на імпорт слябів і квадратної заготовки.

Але численні пакети санкцій, ухвалені західними країнами в попередні півроку, вже працюють і мали б суттєво вплинути на економіку країни-агресора, але вони не мають очікуваного ефекту. До прикладу, за 8 місяців цього року вантажообіг російських портів практично не змінився в порівнянні з довоєнним 2021 роком. Тому доречне питання, чи взагалі впливають запроваджені обмеження на експортну логістику російського ГМК?

Металургія пішла в тінь

Точно оцінити вплив санкцій на російську металургію складно, оскільки, починаючи з червня 2022 року, рф припинила публікувати статистику виробництва. Відомо, що за перші п’ять місяців виробництво сталі там скоротилося на 2,3%, до 31 млн т. Якщо взяти до уваги приблизну оцінку World Steel Association, за січень-липень виробництво склало 41,4 млн т або -7% від показника попереднього року.

Непрямим доказом того, що справи у російських металургів все ж погіршилися є те, що "Металоінвест", який є найбільшим виробником залізорудної сировини в росії, змушений був переглянути стратегію розвитку своїх потужностей, відтермінувавши будівництво двох нових виробництв гарячебрикетованого заліза.

Тим часом, "Сєвєрсталь" виготовила за 9 місяців 7,967 млн т сталі, що на 8% менше, ніж за аналогічний період 2021 року. В компанії заявили, що не розкриватимуть фінансові результати за січень-вересень поточного року "через реструктуризацію бізнес-процесів, яка триває". Як ми розуміємо, необхідність такої реструктуризації виникла не від хорошого життя.

Проте очевидно, що падіння виробництва в розмірі 7 чи 8 відсотків - це зовсім не той результат, якого треба було б очікувати від санкцій.

Разом з тим, варто відзначити, що санкції, які запроваджувалися країнами Заходу, не стосувалися вже діючих на той момент довгих контрактів. Тому в наступні місяці продукція все ще продовжувала довозитися по таким контрактам. Наприклад, в липні поставки чорних металів з рф до Сполучених Штатів різко скоротилися до обсягу в 0,6 млн долл. проти 201 млн долл. в червні. Як відзначають експерти в галузі металургії, за наявними даними, імпорт металургійної продукції до США з росії станом на вересень майже зупинився, хоча за підсумками півріччя ще тривав. Це говорить про те, що закінчилася дія довгих контрактів і реально почали діяти санкції, запроваджені навесні. А от ЄС на цьому тлі тим не менше продовжує нарощувати імпорт.

Сталь, але не руда

Євросоюз вперше запровадив санкції щодо сталевої продукції з рф ще в квітні, а на російський готовий металопрокат і труби - з липня 2022 року, проте залишив відчиненими двері для залізорудної сировини. Так, відбулася переорієнтація вантажопотоків на Туреччину і країни Азії, але та продукція, яка не заборонена для постачань в ЕС, продовжує туди надходити.

"Ті санкції, які запровадили на напівфабрикати (з квітня), це за фактом не санкції… Чавун навіть не чіпали, по руді не порушували питання - навіть до попереднього списку обговорень не вносили", - відзначив в коментарі ЦТС очільник Комітету з промислової екології і сталого розвитку ЄБА Станіслав Зінченко.

Як відзначають самі росіяни, проблеми з постачанням руди і залізорудних концентратів до ЄС виникають не стільки через запроваджені обмеження, адже санкції цього не забороняють, а через порушення усталених логістичних маршрутів, які в тому числі проходили через територію України. А по таким позиціям, як гарячебрикетоване залізо чи окатиші, принаймні станом на серпень, російські експортери взагалі не відчували зниження обсягів.

Та ж "Сєвєрсталь" проінформувала, що на фоні зниження випуску сталі за 9 місяців, за цей же період продажі напівфабрикатів зросли на 20%, до 1,28 млн т.

Якщо звернутися до російських джерел, то за підсумками першого півріччя, за даними представника російської Асоціації морських торгових портів Павла Полякова, в морських портах рф перевалка чорних металів знизилася на 6%, однак перевалка руди збільшилася відразу на 16%. Фактично, російські виробники ЗРС використовують блокування українських портів як можливість максимально розширити свої ринки збуту на азійських ринках і активно лобіюють будівництво глибоководних терміналів для відвантантаження сировини великотоннажними балкерами в напрямку Китаю.   

Переорієнтація експорту

Хоч вплив санкцій і відбувається повільно, однак він є. Крім того, навіть дозволені експортні позиції можуть потрапляти під заборону - приміром, якщо чавун можна імпортувати в ЄС, але санкції накладено на підприємство-виробника чи його власника, то тут вже у росіян виникають складнощі. Тому відбувається переорієнтація експорту продукції ГМК.

За даними, які наводить GMK Center, експорт плаского прокату з рф до Євросоюзу в першому півріччі 2022 року скоротився на 57%, тоді як до Киргизстану - зріс у 3 рази. Експорт сортового прокату до ЄС знизився на 14%, але до Туреччини - зріс на 27%, до Киргизстану - на 38%. Це позиції, що потрапили під санкції ЄС.

Як уже було сказано, ЗРС та напівфабрикати під європейські обмеження не потрапили. Експорт росією до ЄС чавуну зріс на 106%, напівфабрикатів - на 21%. Зокрема, за даними GMK Center, у другому кварталі 2022 року імпорт чавуну з росії до ЄС зріс у 2,5 рази р/р, а імпорт сталевих напівфабрикатів - на 2%. Майже 88% чавуну з росії було експортовано до Італії, котра раніше купувала його в України.

Що стосується Туреччини, до неї за півроку суттєво зріс імпорт сталевих напівфабрикатів та чавуну для виробництва сталі з росії. У серпні Стамбульська асоціація експортерів чорних та кольорових металів (IDDMIB) заявила, що планує продавати до країн Європейського Союзу металопродукцію походженням з російської федерації і вже провела зустрічі з 17 федераціями. Втім навіть і до цього Туреччина якимось чином змогла в першому півріччі 2022 року на третину наростити свій експорт сталі (головним чином у Німеччину, Італію та США). Не виключено, що саме через треті країни російська сталь продовжує "текти" на європейський ринок.

Разом з тим, можуть виникати обмеження, коли якась з країн забороняє транзит своєю територією навіть дозволеного ЄС російського вантажу.

Зокрема, вже згаданий "Металоінвест" стикнувся з тим, що ще в березні литовська LTG Cargo відмовилася від перевезення російських металургійних вантажів до порту Клайпеда. Власне, це і стало одним з факторів, що вплинули на перегляд стратегічних планів холдингу, для якого європейський ринок є ключовим. Директор зі стратегії "Металоінвеста" Юрій Гаврилов, констатував, що проблему, пов’язану з литовським транзитом, досі не вдалося вирішити повністю. Надію покладають на РЖД і на те, що російська залізнична монополія допоможе переорієнтувати вантажопотоки холдингу на Східний полігон (БАМ і Транссиб) для налагодження стабільного експорту до Китаю і країн Південно-Східної Азії. Однак, ці сподівання можуть виявитися невиправданими в повній мірі, адже відомо, що через санкції РЖД була змушена відтермінувати електрифікацію ділянок на Східному полігоні принаймні на 9 місяців. До того ж, сюди спрямовуються і інші вантажі, оскільки  в умовах санкцій БАМ став відігравати для рф одну з ключових ролей, через те що на нього і на Транссиб були переспрямовані вантажопотоки з західного напрямку. Тому найбільший російський виробник залізорудної продукції працює над планом Б - відомо, що компанія володіє часткою в Універсальному перевантажувальному комплексі в Новоросійську, який перспективі найближчих років імовірно зможе приймати судна типів Capesize та Panamax. Глибоководний термінал потрібен холдингу саме для постачань продукції до Китаю, щоб уникнути проблем і витрат, пов’язаних з залізницею.

І оскільки вже згадали про напрямок Чорного моря, то навесні учасники ринку в рф говорили, що чорноморські порти росії, хоча і дещо повільніше, але продовжували перевалювати сталеву продукцію і ЗРС.

Наприклад, за наявними у ЦТС даними, в середині червня балкер Meraklis доставив з Новоросійська до Хорватії (Бакар) 44 тис. т "металоінвестівських" окатишів, а судно Maraki з того ж російського порту привезло в серпні 25 тис. т чавуну "Уральської сталі" в італійський порт Маргера. Зрозуміло, що це лише поодинокі приклади, які лише підтверджують системність процесу.

"Вони (порти Чорного моря) продовжують працювати. Єдине, знижується швидкість митних та інших процедур, перевіряється, санкційний чи не санкційний товар. Вантажі проштовхуються через силу, але проштовхуються", - говорив співрозмовник російського Інтерфаксу.

В одній з металургійних компаній відзначали, що близько 60% її продукції на експорт продовжувало йти через Новоросійськ, а 30% - через порт Санкт-Петербург.

 

Неповоротка логістика

Як відзначають російські експерти, ЗРС у більшості випадків продовжує надходити з рф до ЄС усталеними логістичними маршрутами. Так, є певні складнощі, які можуть впливати на швидкість перевезень, але відвантаження європейським клієнтам тривають.

Що стосується заборонених позицій, то на ринку є думка, що експорт підсанкційних металопрокату і труб до ЄС є значно вищим, ніж відображає офіційна статистика, завдяки використанню компаній-посередників. Наприклад, відомо, що група НЛМК (один із найбільших виробників сталі) постачає свою продукцію в Європу через дочірнє бельгійське підприємство NLMK Belgium Holdings SA та компанію SOGEPA. Для транспортування виробник використовує виключно іноземні судна. Імовірно, європейські країни "закривають очі" на подібні схеми, оскільки росіяни пропонують дуже конкурентну ціну на сталь завдяки тому, що вони не страждають від росту тарифів на енергоносії (на відміну від своїх європейських конкурентів).

Станіслав Зінченко говорить, що трейдери знають масу способів (зміна сертифікатів, походження та ін.), як продати сировину в обхід санкцій. В цьому контексті він наводить приклад, коли кілька місяців тому в Польщі було затримано цілий поїзд з підсанкційною продукцією "Металоінвесту", але його змушені були відпустити, оскільки вантаж вже був перереєстрований на польську компанію і формально претензій до нього бути не могло.

Загалом експерт вважає, що якихось глобальних змін у логістиці продукції російського ГМК наразі не відбулося. З одного боку, через вже згадані можливості обійти санкції, з іншого - через те, що 8 місяців - це, на його думку, замалий термін для перебудови виробничих і логістичних ланцюжків для такої галузі як металургія.

"Потрібно набагато більше часу. Насправді виявилося, що 8 місяців недостатньо для перебудови цих ланцюжків… Зараз закінчується етап, коли завершилася дія довгих контрактів і почали реально діяти 4 та 5 пакети санкцій. І ці санкції, до речі, найбільше вдарили не напряму по заводам, а по морським портам. Тепер на наступному етапі очікується, що російські металурги більше сконцентруються на внутрішньому ринку та на тому, що їм дозволено - на руді, чавуні та напівфабрикатах. Тому що по цих напрямках у них все чудово. І зараз розпочнеться остаточне перебудовування ланцюжків", - розмірковує Зінченко.

Проте, на радикальний вплив на російську логістику до ЄС, принаймні найближчим часом, розраховувати не варто, адже до цього не готова сама Європа і її транспортна система. Європейські металурги потребують сировини і напівфабрикатів, а оскільки Україна зараз не може ними забезпечити на довоєнному рівні, то прив’язка до російських поставок залишиться. Це підкріплюється перевантаженістю європейської залізничної мережі через українські аграрні вантажі і дисбалансом у роботі портів ЄС, коли одні з них перевантажені, а інші виявилися не готовими приймати металургійну сировину з альтернативних Індії чи Бразилії.

У цьому контексті, до речі, європейським функціонерам було б зовсім не зайвим подумати про можливість поширення "зернової ініціативи" і на продукцію українського ГМК, про що вже говорилося неодноразово. Адже це б дозволило ЄС диверсифікувати шляхи постачань з одного боку, і дало б отримати Україні додаткові валютні бюджетні надходження у цей кризовий час - з іншого. Російські чавун і залізорудна сировина не є чимось унікальнім, і легко можуть бути замінені українськими чи заморськими аналогами. Навіть, якщо для налагодження чи відновлення логістики знадобиться трохи більше часу, то глобально ЄС не постраждає. Тут лише потрібне бажання, воля та усвідомлення європейцями, чи бажають вони і надалі наповнювати гаманець країни-агресора.

Читайте також Адріатика кличе: Чи піде українське зерно через порти Хорватії і Чорногорії