12 серпня Посольство України в Хорватії заявило про те, що пропонує українським експортерам залишати заявки для використання можливостей двох портів цієї країни - Рієка та Задар. Цю інформацію з посиланням на дипустанову опублікував Центр транспортної логістики "Укрзалізниці". Трохи більше, ніж за тиждень до цього аналогічна пропозиція була озвучена з приводу можливостей використання порту Бар у Чорногорії. Усі три порти розташовані на узбережжі Адріатичного моря, проте відрізняються за обсягами перевалки, інфраструктурою та сховищами, які можуть запропонувати вантажовідправникам, а також рівнем завантаженості.

Політична складова

Судячи з заяв хорватських політиків, які тиражуються в балканських ЗМІ, ця країна справді шукає можливостей для задіяння своїх морських гаваней для експорту товарів з України. Цьому сприяє і політична кон’юнктура, оскільки останнім часом стосунки між Хорватією та росією не відрізняються теплотою. "Ми справді перебуваємо в недружніх стосунках з росією. Це дуже небезпечна ситуація, яка загрожує розвинутися у щось непередбачуване", - сказав минулого місяця під час спілкування з журналістами президент країни Зоран Міланович. Звісно, ця заява не стосувалася перевезень зерна з України, але в її контексті вже більш переконливо звучать слова інших офіційних представників Хорватії з цього приводу.

Так, ще наприкінці травня державний секретар Міністерства закордонних і європейських справ Хорватії Андреа Метелко-Жгомбіч сказала, що порти країни на Адріатичному морі могли би стати альтернативою українським портам Чорного моря, які на той момент були повністю заблоковані. "Хорватські порти на Адріатиці доступні, і вони можуть бути ефективним і коротким шляхом на північ Африки", - заявила вона під час засідання Ради із загальних справ, де обговорювалися питання продовольчої безпеки та енергетики.

У липні міністр закордонних справ цієї країни Грліч Радман також заявив, що Загреб готовий сприяти експорту українського зерна через свої морські порти.

У Міністерстві інфраструктури Хорватії, вочевидь, також, звертають увагу на можливості, які відкриваються перед цією балканською країною "завдяки" блокуванню українських портів. Зокрема, державний секретар відомства Йосип Білавер минулого місяця заявив, що "це в інтересах Хорватії, щоб якнайбільше вантажів з України, які не можуть бути транспортовані Чорним морем, були "передані" Хорватії". За його словами, міністерство працює над цим разом із Європейською комісією.

Зокрема, за його словами, розглядається варіант експорту зерна через порти Дунаю. Найбільш вірогідним варіантом для перевалки українських вантажів, що доставляються Дунаєм, Білавер назвав порт Вуковар, що на хорватсько-сербському кордоні.

"Порт Вуковар має можливості для перевалки таких вантажів, які можуть перевозитися залізницею до наших морських портів, Рієки та Задару", - заявив Білавер у ході обговорення в парламенті пропозицій щодо стратегій розвитку внутрішнього водного транспорту країни.

У запропонованого варіанту, щоправда, є і противники, які аргументують свою позицію тим, що, по-перше, хорватським річковим перевізникам бракує флоту, а, по-друге, прогнозувати можливості перевезень Дунаєм складно через кліматичні зміни.


Порт Вуковар

Чи готові адріатичні порти?

Отже, політична воля для організації перевезень через хорватські порти на Адріатиці є. А от чи є для цього технічні можливості?

У порту Рієка - найбільшому морському порту Хорватії - ще з весни почали отримувати запити на транспортування українського зерна від трейдерів. Про це заявив глава правління порту Душко Грабовац. "Запити майже щоденні. При цьому слід враховувати ліміт силосу в порту Рієка, який має місткість 55 000 т", - зазначив менеджер. Він заявив, що станом на кінець травня обсяг запитів на перевалку від трейдерів у три рази перевищував пропускну спроможність порту.

При цьому в порту підкреслюють, що пріоритетними клієнтами є трейдери, договори з якими були укладені раніше, тож українським експортерам доведеться, щонайменше, почекати. "Перед нами стоїть болюче і неприємне питання, чиє зерно ми візьмемо, керуючись, звичайно, комерційними інтересами. […] Важко задовільнити всі запити", - сказав Грабовац, відповідаючи за запитання журналістів щодо можливостей експорту українських товарів і додавши, що на порт здійснюється "жахливий тиск".

З огляду на це адміністрація порту вивчає можливість інвестицій у додаткові потужності. "Ці маршрути з’явилися раптово, але ми повинні враховувати, що станеться, коли закінчиться криза. Якщо ці маршрути залишаться достатньо привабливими з точки зору ціни та часу, ми можемо розраховувати на те, що вони стануть постійні шляхи перевезення зерна. У такому випадку потрібно буде думати про інвестиції в додаткові потужності", - заявив Грабовац.

За словами топ-менеджера порту Рієка, в даний час розробляються нові та різноманітні методи перевантаження, що не пов’язані з розширенням інфраструктури, - такі як упаковка у біг-беги, контейнери та баржі з Румунії до Рієки.

Порт виявився банально технічно не готовим до такого попиту: його зерносховище не працювало роками і лише цьогоріч відновило роботу, до того ж, із середини серпня в морській гавані стартував плановий ремонт залізничної інфраструктури, який охопив половину колій.

Щодо іншого хорватського порту, Задар, його вантажні потужності значно скромніші, ніж у Рієки, - усього 550 тис. т сухих або наливних вантажів на рік або до 200 суден осадкою не більше 11,6 метрів.

Портовий елеватор в Рієці

Окремо слід сказати про порт Бар у Чорногорії. Його потужність становить до 5 млн т на рік, але в середньому використовується лише 50% від потенціалу. Порт має кілька спеціалізованих терміналів для сухих навалочних вантажів. Свої послуги із доставки вантажів до цього порту пропонує експедиторська компанія з Сербії Pansped. "Ми готові сприяти налагодженню логістичного маршруту для транспортування широкого асортименту продукції з України до порту Бар", - зазначається в заяві сербської компанії. Цікаво, що даний експедитор пропонує своїм клієнтам навіть "безкоштовне користування вагонами Сербської залізниці" в разі потреби.

"У зв’язку з прикрими подіями в Україні та росії ми маємо збільшене надходження нових товарів, нових партнерів, і зараз правильний момент для порту Бар показати свої можливості", - заявив у нещодавньому інтерв’ю виконавчий директор порту Бар Ілія Пєшчич.

Через це адміністрація порту потребує нових інвестицій у складські приміщення, техніку, розширення причалів та поглиблення акваторії. Наприкінці червня в порту Бар після тривалої перерви запрацював силос, на роботу якого раніше не було попиту.

Порт Бар

Проблемна логістика

Можливість перевезення товарів українським флотом експорту по Дунаю до Хорватії, вочевидь, є дискусійним питанням, оскільки, вони неминуче включали б транзит сербською ділянкою річки, тоді як, наприклад, Українське Дунайське пароплавство нібито має проблеми у співпраці з сербами. Після початку повномасштабної російсько-української війни в Сербії був накладений арешт на флот УДП, а одне судно навіть було затримане. Зараз в УДП говорять, що вже можуть працювати на сербській ділянці і вище. Але, як то кажуть, "осад залишився".

Що ж стосується залізничного транзиту, то цей шлях, очевидно, розглядається як більш реальний, оскільки оголошення про можливість транзиту товарів через Хорватію та Чорногорію зробила саме "Укрзалізниця". Тут, щоправда, виникає питання нестачі вагонного й локомотивного парку залізниць та різниці в ширині колії, про що ЦТС уже неодноразово писав.

Якщо говорити тільки про європейську залізничну мережу, то вона може прийняти лише 1-2 млн тонн українського зерна на місяць. Українські та європейські бізнеси активно інвестують у розширення прикордонних потужностей для перевалки та зберігання зерна, але їхні можливості все одно залишатимуться обмеженими й найближчі роки.

У DB Cargo порахували, що для експорту українського зерна залізницею до Північного, Балтійського, Чорного та Адріатичного морів в обхід українських портів потрібно, щоб туди сумарно прибувало до ста поїздів на день, що на сьогодні є недосяжним показником.

Втім, навіть з урахуванням часткового розблокування українських чорноморських портів, доставку вантажів у порти Адріатичного моря залізницею не слід відкидати. За два тижні роботи "зернового коридору" 25-ма суднами було вивезено 600 тис. тон агропродукції, що є надзвичайно низьким показником у порівнянні з довоєнними показниками. Для порівняння, у вересні 2021 року один тільки морський порт Південний обробив понад 1,3 млн т зернових. Отже, поки в Україні триває війна і її чорноморські порти не можуть працювати на повну потужність - будь-які альтернативні варіанти мають сенс.

Читайте також Нагодувати світ: Як налагодити експортну логістику зена з України