Війна підкреслила значення залізниці як критично важливої інфраструктури - як для евакуації, так і для забезпечення війська. Але водночас вона ще більше оголила проблеми, які накопичувалися десятиліттями: зношена інфраструктура, брак електрифікованих ділянок, слабке зʼєднання між регіонами та обмежені можливості для інтеграції з європейською залізничною мережею.
З одного боку, необхідно інтегрувати нашу мережу з європейською - це і перехід на колію 1435 мм, і розвиток термінальної інфраструктури для перевалки вантажів, і запуск нових міжнародних пасажирських маршрутів. З іншого - не менш важливо укріплювати внутрішню: модернізувати наявну мережу 1520 мм, електрифікувати ключові ділянки, скорочувати відстань та запускати нові маршрути між обласними центрами.
Які проєкти можуть бути найбільш перспективними, в рамках конференції "Логістика як драйвер економічного зростання", організованої командою аналітичного центру We Build Ukraine, розповів заступник міністра фінансів Олександр Кава. ЦТС зібрав ключові цитати з виступу.
Державні прецеденти
Мережа швидкісного залізничного сполучення можлива в нашій країні при незначних інвестиціях, як з боку уряду, так і з боку наших європейських партнерів. Ми вже створили прецедент розвитку залізничної мережі за рахунок коштів державного бюджету - це проєкт приміського сполучення Київ-Васильків, де ділянка під'їзної колії була модернізована та електрифікована. Вже три роки жителі міста-супутника мають можливість не стояти в пробках на автотрасі Київ-Одеса, а за 50 хвилин доїжджати до Києва і, відповідно, заощаджувати час.
Так само за рахунок державного бюджету був профінансований інфраструктурний проєкт електрифікації залізниці від міста Сміла до Черкас, що дозволило запустити потяги Інтерсіті. Як результат - за три години жителі цього обласного центру мають можливість швидко доїжджати до столиці і зі столиці повертатися додому.
Якби не почались бойові дії, ми могли б продовжити розвиток таких проєктів по підвищенню швидкості, електрифікації і відповідно розділенню вантажних і пасажирських напрямків руху.
Розвиток мережі 1435
Зараз йдуть активні роботи з будівництва євроколії Чоп-Ужгород. Цей проєкт співфінансується на 50% за рахунок коштів Євросоюзу - Connecting Europe Facilities - та на 50% за рахунок коштів державного бюджету. Вже цього літа перший, по суті, пілотний проєкт по єврооколії в Україні, почне працювати. Це дасть можливість запустити прямі пасажирські поїзди з Ужгорода напрямку до Будапешта, Братислави, Праги, Відня, Дрездена. Окрім того, це дасть можливість вантажовідправникам, які працюють в Ужгороді, одразу вантажити в вагони євроколії і відповідно відправляти їх своїм партнерам в Європу та так само отримувати товари, контейнери і матеріали з європейських країн безпосередньо в місто Ужгород.
Схожий проєкт – це євроколія до міста Чернівці, яке знаходиться лише в 30 кілометрах від україно-румунського кордону. По цьому проєкту зараз вже йде підготовка техніко-економічного обґрунтування, і за оптимістичним сценарієм наступного року вже може початися будівництво. Відповідно, Чернівці можуть стати другим обласним центром, який після Ужгорода отримає вихід до евроколії безпосередньо в місті.
Наші партнери з Євросоюзу розробили перспективну мережу євроколії в Україні.
Зокрема, пропонується прокласти ділянку від Ковеля до Києва. Проте, якщо говорити про оптимальний варіант трасування такого маршруту, його треба прокладати не через Полісся, як рекомендували консультанти. В цьому регіоні немає великих міст, а отже такий маршрут не забезпечить економічного зростання.
При такій самій протяжності альтернативою може стати лінія через Луцьк, Рівне, Житомир, де сумарно проживає близько 1 мільйона людей. Це забезпечить не лише якісне сполучення з ЄС для цих регіонів, але й дасть суттєвий поштовх для розвитку там бізнесу і підвищення економічної активності.
Залізниця 1520
Окрім сполучення з європейськими країнами необхідно розвивати і внутрішню мережу. Зокрема, сполучення із Карпатським регіоном. Це відносно недорогі проєкти, які мають перспективу значно покращити сполучення як для вантажовідправників, так і для пасажирів. Одним із них може стати відновлення залізниці Галич-Підвисока, яка була побудована наприкінці 19-го століття та частково зруйнована під час Другої світової війни. Якщо відновити ці 29 кілометрів, то шлях з Тернополя та інших міст, які знаходяться східніше від Тернополя в напрямку Івано-Франківська, скоротиться вдвічі - з 282 кілометрів до 134 кілометрів. Це дасть можливість заощаджувати не менше двох годин на кожній поїздці.
Так само необхідно вирішувати проблему сполучення із Чернівцями. Цей обласний центр зараз має найгірше сполучення із регіонами, адже залізниця проходить через Молдову. Необхідно повернутися до реалізації проєкту будівництва лінії від Кам'янця-Подільського територією України.
Пріоритети електрифікації
Окрему увагу варто приділити проєктам електрифікації залізниці. Це може бути ще одним варіантом покращення сполучення із містом Чернівці. Електрифікація маршруту Львів - Івано-Франківськ - Чернівці дозволить суттєво скоротити і час поїздок, і відповідно дати можливість збільшити пропускну здатність цієї ділянки, яка вже працює майже на межі своїх можливостей.
Ще один перспективний проєкт - Житомир-Звягіль. Проєктна документація підготовлена, проте через початок війни роботи, на жаль, так і не були розпочаті. Я сподіваюся, що після завершення війни ми повернемось до цього інфраструктурного проєкту.
Читайте також Нова модель залізничних перевезень в Україні: що потрібно для її реалізації
