Вересень цього року знаменує чудову подію: початок злиття підприємств. Звісно, ідея не нова, але в Україні не так вже й багато успішних прикладів об’єднання державних підприємств. Зазвичай реорганізації стосуються закриття філій, відокремлених підрозділів або збиткових "доньок". У вересні цього року стало відомо про ймовірну передачу ДП "Київдіпротранс" з управління Мінрегіону до Мінінфраструктури. Відповідні листи вже направлені на ім’я віце-прем’єр-міністра України Г.Зубка. Така ініціатива виглядає логічною – адже дане підприємство спеціалізується на проектуванні залізничної інфраструктури. А це – напрямок МІУ.
У зв’язку з такою подією хочу нагадати, як вже протягом року я оббиваю пороги МІУ із пропозицією злити неприбуткові НДІ. Остання новина про початок передачі "Київдіпротрансу" має пришвидшити цей процес, адже з директором цього ДП Юрієм Семешком я неодноразово обговорював ймовірні сценарії співпраці між нашим "Украеропроектом" та "Київдіпротрансом". Проблемою було лише підпорядкування різним міністерствам. І от – крига скресла! Ми на правильному шляху? Думаю, так.
Давайте подивимося свіжим оком на те, якою ж має бути сучасна проектна організація в умовах державної власності?
За кордоном проектні організації – це openspace, в якому працюють молоді інженери у "скляному" офісі. При цьому вони мають достойну запралатню і сучасне обладнання (планшети для дизайну, потужні ПК для моделювання тощо), за допомогою якого народжуються сучасні класні інфраструктурні проекти. Плюс інженери проходять постійний процес навчання і вдосконалюють свої навички. За це відповідає керівництво підприємства.
Українські НДІ, успадковані нами з часів СРСР, майже не змінилися: все ті ж відокремлені кабінети, обшарпані стіни, робота від руки (максимум – в 2D), піратський софт, плинність кадрів та великий середній вік працівників (45+), низькі оклади та труднощі з управлінням майном – все це не сприяє розвитку галузі.
Не сприяє і те, що НДІ є заручником обставин: державний цінник не дозволяє заробляти адекватні кошти і вкладати їх у навчання і закупівлю обладнання. Також проблемою є відсутність державного замовлення. Дуже розповсюдженою є схема заробляння на "відкатах", коли проектні рішення закладені під виробника конкретного обладнання (або розділ проекту створений за допомогою фахівців такого "партнера"). В такому випадку заробляє тільки керівник НДІ і його васали.
Якщо дивитися тверезо на ситуацію з "Київдіпротрансом", то я зосередив би зусилля на створенні єдиного ДП з проектування інфраструктури під егідою МІУ. Благо, ще є фахівці, які розуміються на залізниці, аеропортах, дорогах і пов'язаних із цими об'єктами мережах.
Моя тверда позиція – створити сучасний кластер з проектування інфраструктури (залізниця, дорога, аеропорт, порт) і завантажити його державним та приватним замовленням. На базі "Київідпротрансу" вже функціонує "авіаційний відділ", який без "Украеропроекту" є відверто неповним. Що заважає долучити в таке об'єднання фахівців з проектування доріг та мостів, а згодом – ще й портів? Нагадаю, що 2017-й проголошено роком відновлення мостів…
Проситиму Міністра інфраструктури України посприяти цьому рішенню. Гарантую, що вже за рік матимемо результат: молодь поруч із досвідченими кадрами, які працюють за ринкову оплату в державній проектній організації. І головне – пишаються такою роботою!
