Держава хоче відновити функціонування близько 20-ти українських аеропортів. Є такі заяви та декларації від Міністерства інфраструктури України. Так, аеропорти сьогодні — одна з найважливіших складових транспортної інфраструктури України. Найважливіші, але чи пріоритетні?

Тепер покроково. Всі аеропорти можуть  бути єдиною структурою: концерном, об’єднанням, холдингом.

МІУ, фактично, має вплив тільки на два аеропорти: Львів та Бориспіль. На решту аеропортів, що є комунальним майном громад, міністерство може вплинути лише на нормативному рівні (постанова, законопроект, розпорядження, регуляторні акти). Тому,  всі заяви МІУ про розвиток регіональних аеропортів – це лише відлуння тих поодиноких ініціатив, які є на місцевому рівні.

А як щодо об'єднання комунальних та державних аеропортів у  єдину структуру? Об’єднання аеропортів має нести системний характер. На мою думку, варто розглянути регіональні структурні об’єднання аеропортів (за принципом регіональних структурних підрозділів «Украероруху»), із єдиним центром прийняття рішень про розвиток, ремонти або реконструкцію. Виокремлюю Західний, Центральний та Південний РСП умовного Аеропортового Концерну України (АКУ). Розглянемо, особливості АКУ:

  • А) єдиний центр управління майном аеропортів. Можливість без погоджень та бюрократії передавати з балансу на баланс майно, яке потребують аеропорти-сусіди, а також ліквідувати застаріле майно і таке, що не використовується.
  • Б) єдиний центр навчання, підвищення кваліфікації та ротації персоналу.
  • В) єдина маркетингова політика.
  • Г) можливість формувати тарифи та знижки для авіакомпаній (українських та закордонних)
  • Д) розподіл аеропортів та потоків в/через аеропорти за принципом єдиної мережі (зараз в Україні кожен аеропорт бореться за рейси без урахування діяльності летовищ, які є поруч), а також за функціональним призначенням: вантажні, транзитні, лоукост тощо.
  • Е) Єдиний центр співпраці із авіакомпаніями (відповідно – потреба тримати одну групу фахівців замість кількох груп у всіх аеропортах АКУ).

Яку саме інфраструктуру відновлювати?

Нещодавно міністр Володимир Омелян натякнув, що гігантоманія у реконструкції терміналів не буде вітатися. Проектів на кшталт “ЄВРО 2012” ми не побачимо. Люди, які прийматимуть рішення про реконструкцію терміналів, мають розуміти, що головне — це функціонал, а не розміри, зовнішній вигляд, чи щось інше.

Головною ж метою залишається відновлення носівної спроможності аеродромних покриттів. Деякі аеропорти потребують ремонту,  але  переважна їх більшість – повної реконструкції. Сьогодні не можна під час реконструкції розраховувати на асфальтобетонне покриття. Злітно-посадкові смуги  українських аеропортів потребують цементобетону. Цементобетон має значно довший час експлуатації до часу першої реконструкції (в 4-6 разів). Вартість такої реконструкції (без мереж та нового аеродромного обладнання) дорівнює 2 000 грн./м.кв. за умови роботи із цементобетонним покриттям.

Скільки треба грошей і де їх взяти?

Приклад.  Аеропорт регіонального обласного міста «N» із населенням 250 тисяч людей. З них працюючих близько 170 тисяч осіб. На реконструкцію аеродромних покриттів, площею 150 тисяч м.кв., потрібно 300 мільйонів гривень. Таким чином, з кожного працюючого потрібно зібрати 1764 гривні. А зі всіх мешканців міста по 1200 гривень. Звісно, не всі хочуть та мають можливість “скинутися” на  авіаційний “стартап».  Такий приклад, радше -  теоретична умовність, а не українська практика. В реальному житті, ці 300 млн. мали би складатися із ґрантів та різних видів авіаційних зборів. І аж ніяк – з кредитів МВФ чи ЄБРР, до яких звикло суспільство.

Ключове питання: чи “потягне” держава будівництво “століття” у вигляді реконструкції аеропортів? Враховуючи, що експеримент із відновленням автошляхів за рахунок окремих зборів, дав відносно  хороший результат, можна припустити,  що Уряд все таки знайде механізм залучення державних та партнерських коштів у відновлення аеропортової інфраструктури. Принаймні, було би доцільно включити хоча би один аеропорт у програму концесії, та відпрацювати принцип державно-приватного партнерства.

І наостанок. Борис Ложкін очолить національне інвестиційне агентство, а Міністр інфраструктури планує відродити агентство інфраструктурних проектів… Матимемо дві структури одної інвестиційної сфери. Пасувало б там згодом знайти кошти для авіаінфраструктури, наприклад.