Українська аеропортова галузь продовжує зростати, і на те є ряд причин: стійкий інтерес до України, запуск нових напрямків авіакомпаніями, покращення регуляторного поля, поступове відродження вітчизняних летовищ. Пропоную детальніше розібратися із сучасним станом ключових аеропортів та визначити перспективи.
"Чудова десятка" і прогноз 2018
Станом на 1991-й рік в Україні налічувалося майже 50 цивільних аеропортів, а також велика кількість авіабаз і злітно-посадкових майданчиків. За роки Незалежності були частково втрачені (занедбані з різних причин) більшість таких летовищ. Проте українська економіка за останні 20 років органічно виокремила ключові пасажирські аеропорти, кількість яких варіюється від 13 до 19 (залежно від економіко-політичної ситуації в регіоні, сталості влади, а також наявності діючих сертифікатів експлуатанта). Незмінними ж учасниками "рейтингу пасажиропотоку" залишаються на сьогодні лише десять аеропортів.
Озброївшись даними за перші три квартали 2018-го року, я передбачив приріст, зробивши кореляцію на "передсвяткові" сплески трафіку, а також на воєнний стан в окремих регіонах. Сумарний пасажиропотік перших десяти ключових аеропортів України оцінюю у понад 20 млн, а динаміка приросту за 2018-й рік очікується на рівні 26% (27% у 2017-му).
Бориспіль
Головний аеропорт країни продовжує радувати розвитком внутрішньої інфраструктури: розширення галереї, створення зони трансферних пасажирів, добудова паркінгу перед терміналом D, відкриття прямого залізничного сполучення із містом Київ (привіт, УЗ) - це неповний перелік поточних справ, які стали предметом гордості Борисполя. З приходом лоукостера Ryanair та провідної бізнес-авіакомпаній світу Qatar, сумарна кількість АК перевалила за півсотні, і продовжує збільшуватися. Нещодавній "натяк" на можливу міграцію Wizz’ів до Борисполя з Жулян - найкраще тому підтвердження. Словом, хліб свій авіатори з київського передмістя відпрацьовують, посідаючи перші місця рейтингів в Україні та міжнародних рейтингів (ACI). Тому 12,65 млн пасажирів - цілком можлива планка за підсумками цього року.
Київ, Одеса, Львів
Саме у такому порядку (за кількістю пасажирів) три найбільш успішних аеропорти України, після Борисполя, незмінно крокують вже багато років. Міняються місцями між собою лише Львів та Одеса (цьогоріч, ймовірно, львів’яни обслужать більше людей, ніж одесити). Динаміка і кількісні показники цих аеропортів запаморочать голову будь-якого західного топ-менеджера. Адже локальні зростання у 30, а місцями і 40% - таке можливо лише у нас. Відзначу якісну роботу цих трьох летовищ із авіакомпаніями: ставка на рівні умови для всіх охочих літати.
Аеропорт Київ може похизуватися дуже серйозними інфраструктурними змінами: розширюється основний термінал А та D, створена галерея між цими терміналами, розширені зони паркування, введена система автоматичного паркування автомобілів. У ці проекти, зі слів власників, буде інвестовано понад 500 млн грн. Проблемою залишається неможливість подовжувати смугу аеродрома, що може призвести до міграції деяких авіакомпаній.
МА Львів із 2012-го року має готову сучасну інфраструктуру. Сьогодні ж триває будівництво під’їзної дороги з боку вул. Кульпарківська, що значно полегшить добирання до летовища з густонаселених районів міста. Також керівництвом аеропорту було заявлено про початок робіт із реконструкції розташованого поруч готелю "Тустань", що неодмінно покращить статус цього міжнародного аеропорту.
Поки невирішеною є давня проблема створення резерву електричного живлення, що може приносити дискомфорт пасажирам, в разі поломки основного джерела. Сподіваюся, за участі держави та міста, ця проблема буде вирішена.
Одеса була головним ньюзмейкером цієї осені, коли приймала у себе черговий форум "Аероконгрес". До цієї визначної події летовище готувалося давно, провівши ребрендинг, який відповідає "морському" духу та гостинності одеситів. Головним же болем є і залишається будівництво нової злітно-посадкової смуги (включно із комплексом руліжних доріжок, пероном та закупівлею нового аеродромного обладнання). За попередніми оцінками, цей проект можливо було завершити вже у поточному році, проте зрив дати початку фінансування, а також несистематичне виділення коштів призвело до розтягування часу будівництва. Такими темпами, очікую, всі бетонні роботи завершать до літа 2019 року, а закупівлю та монтаж обладнання, сертифікацію та підключення до мереж - не раніше осені наступного року. Хоча не треба забувати про подвійні вибори, які можуть банально "з’їсти" одеську смугу…
Харків, Запоріжжя, Дніпро
Харківські авіаційники продовжують розвивати нові напрямки та підключати все більше авіакомпаній, пропонуючи гарні умови співпраці та гнучку тарифну сітку на обслуговування. Це призводить до 20%-го зростання пасажиропотоку з року в рік. Відзначу, перспективним залишається варіант співпраці із харківським аеропортом найбільшої лоу-кост авіакомпанії Європи - Ryanair. Але не стільки в частині пасажиропотоку, як з точки зору ремонту та обслуговування повітряних суден. Це можливо, якщо оператор летовища (група компаній DCH) інвестує у добудову діючого ангару облсуговування під Boeing’и, а також забезпечить створення та навчання штату техників. Благо, науковий потенціал Харкова ще "на плаву" (є авіаційний завод, профільний університет та багато суміжних авіаційних підприємств). Можливо, цей бізнес-проект стане великим проривом в галузі MRO для України…
В Запоріжжі, провівши поточні ремонти аеродрому у 2017-му, сьогодні займаються створенням новенького аеровокзального комплексу. Будівництво фінансується вчасно, на відміну від "одеського довгобуду". За результатами 2018-го року аеропорт в Запоріжжі приведе обслужить 400-тисячного пасажира. Прогнозую також суттєве збільшення пасажиропотоку вже після введення нового терміналу (у 2019-му). Єдине, що може завадити цим перспективам - поява нового аеропорту-конкурента "Придніпров’я" в 70-и кілометрах на північ, новини про який ще донедавна блукали мережею.
Дніпро, за тою ж причиною, що і Запоріжжя, може зупинитися в розвитку. А може й злетіти, якщо всі учасники процесу домовляться (бізнес+місто+державна влада). Наразі аеропорт показав незначну позитивну динаміку, яка, на жаль, не підкріплена бодай якимись інфраструктурними змінами.
Херсон
Херсонці після успішної реконструкції частини аеродрому у 2015-17 роках досі не стали до реконструкції злітно-посадкової смуги через брак державного фінансування. Проте кількість і частоту рейсів примудрилися збільшити. Згідно прогнозу, 2018-й рік закінчиться суттєвим зростанням, яке на фоні новин про скасування тендерів на закупівлю світло-сигнального обладнання залишає неприємний осад. На мою думку, це окреслює "проблему власника", як наріжний камінь розвитку регіональних аеропортів. У випадку із Херсоном, годі й думати про прихід нових закордонних авіакомпаній без завершення недешевих робіт із аеродромом.
Вінниця і Чернівці
Аеропорти Поділля та Буковини завжди стабільно і впевнено розвиваються. Незламний характер керівників та колективів цих двох аеропортів - основа, без якої еволюція неможлива. Досягнути результату можливо, втілюючи розроблену стратегію, яку, власне, мають та неухильно дотримуються ці два регіональні аеропорти.
Ще декілька активних…
На кінець 2018-го року в Україні вже є немало працюючих аеропортів та аеродромів, що готуються увійти у "вищу лігу" української цивільної авіації. Та в кожному випадку є своє "але".
З-поміж інших, прогресує аеропорт Кривого Рогу, маючи достатню динаміку аби стати "одинадцятим" в переліку постійно діючих. Нещодавно криворіжці презентували офіційний сайт, мають чартерні програми до Єгипту, а за минулий рік перевезли понад 30 тисяч пасажирів.
Складна ситуація складається у Рівному: місцевий аеропорт, що показував позитивну динаміку і відкривав нові рейси, сьогодні на межі закриття, люди сидять без зарплати.
Полтава та Миколаїв, які "ремонтували всією громадою останніх півтора роки", досі не побачили регулярних рейсів.
Житомир досі не отримав жодної підтримки влади у питанні реконструкції аеродрому, без якого перспектива розвитку летовища туманна.
Справа зрушила в Ужгороді, де завершився довгоочікуваний аудит EASA (проте консультації фахівців у Братиславі тривали ще на початку грудня), що дозволить відновити польоти з Ужгорода через територію Словаччини (зауважу, що альтернативим проектом нового для Закарпаття аеропорту ніхто серйозно не займається).
Також позитивними є перемовини по фінансуванню розвитку аеродрому в Білій Церкві, і є надія на створення цивільно-вантажного аеропорту на базі ремонтного аеродрому у цьому місті.
Що далі?
Особисто я очікую пожвавлення переговорного процесу із інвесторами на предмет концесії об’єктів авіаінфраструктури. А це неможливо без повноцінного прийняття нового Закону про Концесію (нагадаю, він вже проголосований у першому читанні ВРУ). Також потрібна активізація лобістів від місцевої влади, хто якісно презентуватиме можливості регіональних летовищ, хто зможе "продати" летовище, але виключно на вигідних для громади умовах.
Прийняття Національної транспортної стратегії та початок створення авіаційної стратегії в сукупності із нормуванням авіаційного законодавства створюватиме більш прозорі правила гри і дасть можливість прогнозувати завтрашній день.
Темп приходу нових авіакомпаній, на мою думку, уповільниться у 2019-му. Акцент зміститься на розвиток вже існуючих потужностей (збільшення флоту та штату працівників, відкриття дата-центрів та центрів техобслуговування літаків). В цілому, авіакомпанії зростатимуть за умови поліпшення валютного регулювання, зменшення вартості авіаційного палива та покращення умов оподаткування. З іншого боку, за умови повноцінної державної підтримки і розвитку аеропортів, можливо отримати суттєвий ріст економіки України.
