Важливо розуміти, що комунальні аеропорти, які розвиваються після тривалого застою, і потенційно можуть виступати об’єктами державно-приватного партнерства, вкрай потребують якісного оновлення управлінської гілки. Але звідки взяти кадри?
Невдовзі, я впевнений, Україна отримає чіткий і якісний Закон про концесію, який дозволить внормувати відносини із інвесторами (внутрішніми та іноземними) в питаннях розвитку регіональних летовищ та передачу в управління майнових комплексів. Адже сьогодні громади дотаційного утримують аеропорти, і не можуть нічого запропонувати потенційним авіакомпаніям.
Звісно, інвестор не вирішить всі проблеми летовища за один день. Тому саме проектний менеджер, який розуміється на сучасних методах управління проектом, зможе підготувати летовище до перехідного періоду, до передачі, з можливістю в подальшому керувати об’єктом.
Наразі в регіонах інвестору важко знайти джерела для комунікації.
Проблема не в діючих керівниках аеропортів, до яких у мене велика повага (більшість має авіаційний досвід). Проблема саме у поточному власнику – місцевій владі. Уявіть, що Ви директор аеропорту. В розумінні місцевої влади, аеропорт є звичайним комунальним підприємством, таким, як і КП "електротранс", "сміттяр", "лісгосп" та ін. Прибуток аеропорту, який наразі працює на максимум 10% від номінальної потужності, навіть не покриває потреб самого летовища. Не забуваємо, що потрібно платити зарплату працівникам (в регіональних аеропортах працює від 25 до 160 людей), оренду землі (150-170 Га), комунальні платежі та ін. Переважна більшість директорів регіональних аеропортів змушені сьогодні приходити на сесії місцевих рад і в різний спосіб "випрошувати" гроші на операційну діяльність. Часто-густо, рішення про виділення коштів є сумнівні (як це нещодавно було у Сумах або Тернополі), а інколи навпаки – депутати дають лише незначну частку від коштів, необхідних для розвитку.
Коли ж мова заходить про залучення коштів регіонального бюджету на реконструкцію регіонального аеропорту, то проджект-менеджером призначають керівника місцевого управління капітального будівництва. Такий "керманич", вірогідно, далеко проект не заведе. А тандем його із директором аеропорту, зазвичай, призводить тільки до плутанини і перекидання обов’язків один на одного. Отже, проблема є комплексною…
Світовий досвід має ряд усталених, перевірених методів втілення інфраструктурних проектів "на місцях". Ось деякі з них:
- Повернути ті землі аеропорту, без яких розвиток неможливий. Тим землям, які повернути неможливо, надати особливий статус господарювання.
- Організувати місцеву агенцію інфраструктурних проектів, виокремивши аеропортовий напрямок. Залученням інвестицій, створенням пре-проектів займатиметься проектний менеджмент, а не місцева влада і, тим більше, не діюче керівництво летовища.
- Проводити стратегічні сесії, присвячені розвитку інфраструктури, із залученням всіх гілок влади, туристичними агентствами, бізнесом.
Таким чином, значення категорії проектних менеджерів, як агентів змін, є надзвичайною та безпрецедентною. Проектний офіс, який чітко буде вести інфраструктурний проект, і відповідатиме за нього, розвантажить керівництво аеропорту та унеможливить зловживання на рівні департаментів місцевих рад.
