Успіх поїзду Київ – Львів – Перемишль актуалізував необхідність запуску нових транскордонних маршрутів до сусідніх європейських країн. Спочатку були повідомлення про поїзд до польського Холму, потім про поїзд з Будапешта до Мукачева. На минулому тижні з'явилась інформація про можливий запуск поїзда з Ужгорода до словацьких Кошиць. "Вже пішов процес з запуску маршрутів з Волині до Холму, з Мукачева – до Будапешту, з Ужгорода – до Кошиць", – зазначив голова Державної міграційної служби Максим Соколюк.
Остання ініціатива викликає суперечливі почуття. З одного боку, це добре, що в українців з'явиться нова можливість зручно подорожувати поїздом до Європи. А з іншого – в уяві виникає наступна картина. Український поїзд (навряд це буде Hyundai) повільно повзе ширококолійною залізницею зі швидкістю 50-60 км/год, бо більше не дозволяє технічний стан дороги. Після майже трьох годин подорожі від Ужгорода пасажири прибувають на станцію Ганіска-при-Кошицях. Замість великого міста вони бачать труби великого металургійного комбінату U.S. Steel Kosice. А де ж Кошиці? Як виявляється, головна станція Кошиць знаходиться за 20 км від кінцевої ширококолійної магістралі. Що ж далі? Пасажирам доведеться діставатись до міста манівцями, повз промислову зону і аеропорт. Після такої картини відчуваю появу шквалу критики і звинувачень на адресу залізниці, міністра, уряду і всіх українських можновладців, які будуть лунати від пасажирів. В чому ж питання?
Для початку трохи історії ширококолійної магістралі Ужгород – Кошиці (Ганіска). В 1959 році між селами Велька Іда та Ганіска, неподалік Кошиць, почалось будівництво Східнословацького металургійного комбінату (зараз U.S. Steel Kosice). Залізна руда для виплавки сталі мала постачатись з українських копалень. Для безперебійної доставки сировини на завод в 1966 році була збудована ширококолійна залізниця від Ужгорода до Ганіски протяжністю в майже 100 км. Основна частина магістралі проходить поблизу європейської колії, але в деяких місцях колії йдуть різними маршрутами. В 1978 році залізниця була електрифікована. За півстоліття існування ширококолійна магістраль жодного разу не використовувалась для перевезення пасажирів.
Чи можливо змінити ситуацію і пустити по ній пасажирський потяг? Теоретично так. У середньому по одноколійній залізниці за добу проїжджає 5-6 вантажних поїздів. Можливість для пропуску пасажирського поїзда ніби існує, однак є багато "але". Перше – низька швидкість, максимум 60 км/год. Друге – лінія не має спеціальних перонів для посадки/висадки пасажирів. І третє – в деяких місцях залізниця оминає населені пункти. Однак, навіть попри це, існує кілька можливих варіантів вирішення питання.
Як вирішити проблему?
Варіант перший і, як на мене, більш раціональний – це домовитись зі словаками, аби деякі поїзди, які курсують між Кошицями і Чиєрна-над-Тисою, доїжджали до Чопа, де можна організувати зручну пересадку на українськи поїзди. Зараз курсують лише транскордонні поїзди Чиєрна-над-Тисою – Чоп і пасажирам, аби дістатись до Кошиць, треба робити додаткову пересадку.
Варіант другий – запуск скороченого маршруту. Замість того, аби ганяти поїзд до Ганіски, а потім думати про підвезення пасажирів до Кошиць, можна організувати сполучення між Ужгородом і Требішовом. Саме у цьому місті дві гілки, стандартна і ширококолійна, йдуть поруч. До того ж, з Требішова курсують приміські і швидкі поїзди до Кошиць, а також один нічний поїзд до Праги і один до Братислави (обидва проїжджають через Кошиці, Попрад, Жиліну). Час поїздки до Требішова тривав би десь годину-півтори, а з Требішова до Кошиць – біля 50 хвилин. Але для цього словацькій стороні необхідно продумати, як пасажири будуть пересідати з одного поїзда на інший, а також організувати доступ до широкої колії, бо зараз ця залізниця обмежена для пасажирів, а вантажні поїзди минають Требішов без зупинки.
Варіант третій – добудова гілки до вокзалу Кошиць. Поблизу станції Валяліки ширококолійна магістраль перетинається зі стандартною колією. Від місця перетину до вокзалу Кошиць приблизно 10 км. Тобто для організації повноцінного сполучення треба добудувати 10-кілометрову ділянку широкої колії і розв'язку, оскільки дві гілки пересікаються на різних рівнях, одна під іншою. Але чи буде це доцільно?
Варіант четвертий – добудувати європейську колію від станції Матьовце до Ужгорода. Йдеться про ділянку в 15 км. До речі. Колись така колія існувала. Після Першої світової війни Чехословаччина отримала Підкарпатську Русь (сучасне Закарпаття) і уряд одразу задумався над покращенням залізничного сполучення з новим краєм. У 1921 році була відкрита ділянка Вояни – Матьовце – Ужгород, за допомогою якої Ужгород отримав залізничне сполучення з містами Словаччини і Чехії.
Після Другої світової війни, коли відбувся переділ кордонів, залізнична гілка була розділена, а частина, яка відійшла до СРСР була перешита на стандарт 1520 мм. На словацькій стороні ділянка Бановце-над-Ондавою – Матьовце використовувалась переважно для вантажних перевезень, а пасажирський почав поступово занепадати. Спочатку пасажирські рейкобуси курсували до Матьовце, згодом до Вельке Капушани. В 2012 році пасажирське сполучення було обмежено до Требішова.
Це цікавий варіант, але проблема полягає в тому, що, скоріш за все, доведеться будувати комбіновану колію, а це вимагає заміни шпал на ширококолійній ділянці Матьовце – Ужгород. Будувати нову гілку, вздовж ширококолійної, обійдеться ще дорожче.
Кожен з описаних варіантів має свої плюси і мінуси, однак ключове питання залишається без відповіді – чи будуе перспективним бодай один з них? Лише одне можна сказати – запуск маршруту потребує великих зусиль і розв'язання цілої низки завдань. Як показала історія регіональних транскордонних поїздів, рано чи пізно вони ставали засобом перевезення контрабанди і з рештою були скасовані. Запуск поїзда Київ – Ужгород – Кошиці видається ще менш реалістичним. Зараз поїзд доїжджає з Києва до Ужгорода за 13-16 годин, плюс 3 години до Кошиць. Такий варіант подорожі буде мало привабливим для пасажира, особливо зважаючи на те, що є прямий рейс Київ – Кошиці.
А, може, "Укрзалізниці" не варто морочити собі голову з новим поїздом і запустити автобуси на цьому маршруті? Тим паче, шо вже є гарний приклад. Чеська компанія LEO Express вже має свої автобусні рейси Мукачево – Ужгород – Кошиці з пересадкою на поїзди до Праги. Чехи вже майже півтори роки виконують перевезення на цьому маршруті і минулого року додали ще один рейс. Як показує досвід багатьох західних залізничних компаній, аби вижити і успішно конкурувати на транспортному ринку, вони виходять за межі суто залізних перевезень і стають мультимодальними.
Читайте також Автобус "Укрзалізниці": чому залізничні все більше возять пасажирів автобусами
