Вже півтора роки росія своїми діями на Чорному морі позбавляє Україну можливості повноцінно здійснювати експорт своєї аграрної і промислової продукції. З одного боку, це суттєво послаблює економіку нашої країни, позбавляючи валютних надходжень, з іншого - дозволяє країні-агресорці витісняти вітчизняних експортерів з традиційних світових ринків збуту, куди навіть після закінчення війни Україні повернутися буде вже дуже складно.
Зернова угода, підписана влітку 2022 року, на певному етапі відіграла важливу роль, дозволивши вивезти накопичені залишки врожаю 2021 року. Однак, перманентний саботаж роботи зернового коридору з боку росії, подальший вихід країни-агресорки з угоди і обстріли нею українських портів показали, що для рф це був лише механізм контролю морського експорту України.
Як відзначають експерти польського Інституту міжнародних відносин (PISM) у своєму дослідженні, положення угоди про участь росії в нагляді за торговельними суднами, які прямують до українських портів або з них, надавали рф фактичне право контролювати як сам шлях, так і транзит через турецькі протоки, а також можливість саботувати угоду шляхом затримки перевірок. Таким чином, зернова угода, окрім передбаченого нею експорту сільськогосподарської продукції, фактично під егідою ООН, санкціонувала морське ембарго, введене росією щодо України, дозволяючи їй в односторонньому порядку блокувати міжнародний морський шлях у Чорному морі.
"Вихід росії з зернової угоди та оголошення про відновлення повної військово-морської блокади України є спробою політичного та економічного шантажу міжнародної спільноти, яка підтримує Україну перед обличчям вторгнення. З одного боку, його мета - чинити додатковий тиск на ЄС і США з метою лібералізації режиму санкцій, насамперед проти російського банківського сектора. З іншого боку, він розрахований на дестабілізацію світового продовольчого ринку, що в поєднанні зі зростанням експорту російської сільськогосподарської продукції - продажі зерна зросли майже на 30% у річному вимірі - ще більше зміцнить позиції росії в країнах Глобального Півдня", - пояснюють автори дослідження Даніель Шлєґовський та Марчін Пьотровський.
У цьому зв’язку вони наголошують, що потрібне не повернення до формату зернової угоди, а повне розблокування морських торгових шляхів у регіоні. Для цього необхідний комплекс заходів, як у вигляді зміцнення оборонних потужностей України, щоб захистити судноплавні шляхи та морські порти, так і спільні дії міжнародної коаліції по нейтралізації агресивних дій росії на морі.
Наразі, як зазначається в дослідженні PISM, Україна має обмежені можливості для стримування та нейтралізації російських загроз її морському експорту. Ці можливості можуть бути розширені та посилені, якщо західні партнери постачатимуть більше оборонних і наступальних систем. Зокрема, необхідне постачання тральщиків для розмінування; морських безпілотників для патрулювання та розчищення судноплавних маршрутів; передача багатоцільових гелікоптерів, які б дозволили Силам оборони України оперативно реагувати на спроби росіян блокувати рух суден; літаків типу F-16 або Gripen, а також - додаткових засобів протиповітряної оборони для захисту морських терміналів.
Системним рішенням могло б стати створення міжнародної коаліції для супроводу торговельних суден, що прямують до портів України на Чорному морі.
Проте ключовими мають стати міжнародні ініціативи по приборканню російського морського піратства.
Як зазначають польські експерти, системним рішенням могло б стати створення міжнародної коаліції для супроводу торговельних суден, що прямують до портів України на Чорному морі. До цієї коаліції могли б увійти країни, які життєво зацікавлені у відновленні морської торгівлі з нашою країною, та/або тї партнери, які мають відповідні сили та ресурси. Як вважають в Польському інституті міжнародних відносин, можна використовувати низку гнучких варіантів та їх комбінацій - від символічного захисту суден шляхом встановлення на них нових прапорів (наприклад, близького партнера України), розміщення на борту озброєних солдатів, до організації регулярного патрулювання та супроводу торговельних суден військовими кораблями коаліції. "Є багато прецедентів для таких операцій, наприклад, антипіратські та антитерористичні місії за останнє десятиліття, а також численні місії, ініційовані в односторонньому порядку США в Перській затоці", - пишуть Даніель Шлєґовський та Марчін Пьотровський.
Підсумовуючи, вони надають наступні рекомендації для міжнародної спільноти щодо необхідної реакції на дії росії у Чорному морі:
1. Необхідною умовою є допомога Україні у створенні ефективної системи багаторівневої і інтегрованої протиповітряної та протиракетної оборони навколо портів Чорного моря та Дунаю, захисту інфраструктури від атак російської авіації. Це потребує передачі Україні додаткових радіолокаційних систем, протиракетних і зенітних систем, а також мобільних систем боротьби з безпілотниками.
Актуальними для України залишаються перекидання протимінної та протичовнової техніки, безпілотників різних класів і типів, гелікоптерів для спецназу та берегової охорони. Не менш суттєвим доповненням до можливостей України мають також стати системи берегової оборони великої дальності та багатоцільова авіація, в тому числі з комплексом озброєння для боротьби з надводними та підводними цілями.
2. Водночас міжнародне співтовариство має чинити дипломатичний тиск на росію, намагаючись утримати її від нападів на торговельні судна, які прямують до (з) українських портів, наголошуючи, що, згідно з міжнародним правом, атакувати можна лише військову ціль. Порушення цієї норми міжнародного права на морі має призвести до подальшої кримінальної відповідальності командирів російських кораблів і офіцерів.
3. Дипломатичний тиск також має бути спрямований на те, щоб змусити Росію припинити ракетні удари по українській портовій інфраструктурі. Через важливість морського шляху в Чорному морі для ситуації на світовому продовольчому ринку є шанс побудувати широку міжнародну коаліцію у складі ЄС, США, інших партнерів, які підтримують Україну, а також країн Глобального Півдня.
Країни, які підтримують Україну, повинні організувати інформаційну кампанію, спрямовану на Глобальний Південь і Китай, представивши стратегічні цілі росії щодо блокади Чорного моря та спроби їх досягнення у вигляді продовольчої кризи.
Також можливе ініціювання переговорів між зацікавленими державами та партнерами України щодо створення міжнародної "коаліції охочих" для захисту торговельних суден, які прямують до (з) портів Чорного моря.
4. Важливо розробити міжнародний механізм страхування торговельних суден, які прямують до (з) українських портів Чорного моря та Дунаю, оскільки приватні страховики не бажають пропонувати відповідні поліси через загрози росії нападами на судна. Відповідний механізм можна було б створити із залученням Світового банку та/або Європейського банку реконструкції та розвитку та доповнити фонд, створений з подібною метою українським урядом у лютому цього року.
5. У разі російських атак на торговельні судна, що прямують до (з) українських портів, або продовження ракетних атак на українську портову інфраструктуру, ЄС і США мають розглянути питання про поширення заборони на використання європейських портів на всі судна, що прямують до (з) росії, незалежно від свого прапора. Вони також можуть розширити фінансові санкції проти росії, виключивши більше російських банків з міжнародної платіжної системи SWIFT і заборонивши операції з ними для західних операторів.
Читайте також Точки тиску на країну-агресора, які дозволять відкрити порти