Блокування морських шляхів в Чорному морі і чисельні військові удари по портовій інфраструктурі спонукають Україну до пошуків нових ефективних методів боротьби і захисту своїх торгових комунікацій. ЦТС запитав у керівника проектного офісу генерального директора компанії "Метінвест" Олександра Водовіза, які гарантії потрібні бізнесу для повного відновлення морського експорту, що отримає від цього держава і бюджет, і скільки часу потрібно для повернення позицій українських підприємств на зовнішніх ринках.
Наскільки, на вашу думку, спрацювала зернова угода і чи має цей формат перспективу?
Я виходжу із загальновизнаного принципу міжнародного права, що цивільне морське судноплавство є вільним і жодна країна не має права диктувати свої умови. Якщо враховувати цей фактор, тоді від самого початку зернова угода була фактично легітимізацією піратства рф в Чорному морі, яка на власний розсуд вирішувала, хто, чим і як буде тут торгувати. Вони використовували це як ще один інструмент тиску на Україну, і основною метою було будь-якими способами зменшити обʼєми експорту зерна із наших портів та задавити економіку країни. Останні три-чотири місяці коридор, можна сказати, не працював - із портів виходило по одному судну на два тижні, тобто вони досягли своїх цілей. Про такі наміри свідчать і російські документи, доступ до яких отримало Головне управління розвідки Міноборони України. Після цього, думаю, в жодної зі сторін не було ілюзій щодо справжніх мотивів Москви. Це не сьогодні придумали: можемо згадати нацистську блокаду торгових шляхів між США та Європою часів Другої Світової війни і багато схожих кейсів. Росіяни реалізують схожий сценарій.
Зернова угода виконала свою тактичну ціль - вивезли складські залишки зерна, але стратегічно проблема не вирішена. Наш основний посил – не треба повторювати власні помилки, шукати якісь угоди. Тому що вільне морське судноплавство це не предмет угод – це базовий принцип морської торгівлі. Потрібно знайти точки тиску на країну-агресора, які дозволять відкрити порти. І не тільки для зерна, а для всіх видів вантажів.
Зернова угода виконала свою тактичну ціль - вивезли складські залишки зерна, але стратегічно проблема не вирішена. Тому що вільне морське судноплавство це не предмет угод – це базовий принцип морської торгівлі.
На вашу думку, які це можуть бути точки?
Можна виділити три основні складові. Перша – фінансова. Держава вже виділила в окремий фонд 20 млрд грн на страхування суден. Проте, механізм досі не працює, адже потрібно ще розробити "підзаконку". Наскільки я знаю, Міністерство відновлення зараз працює над цим. Однак, цей фонд може покривати тільки збитки, спричинені в 12-мильній зоні. Отже потрібен якийсь міжнародний фонд страхування, який дозволить захистити військові ризики в іншій частині Чорного моря аж до Туреччини.
Друге - це позиція сили. Крім підсилення захисту портів і морської інфраструктури від авіаційних і ракетних ударів, що є надактуальним завданням сьогодні, потрібно чітко показати, що Чорне море належить не тільки росіянам. Я не знаю, що точно має статись, але у нас є військові, які вміють планувати такі операції. рф розуміє позицію сили і якщо ми цю позицію проявимо, то я думаю, що багато що зміниться.
Третє - залучення у переговори зацікавлених сторін, які мають свої прагматичні мотиви. І чиї економічні інтереси безумовно постраждають від чергової ескалації в регіоні, яку сьогодні розігрує рф. Мова йде саме про країни, які, як і Україна, зацікавлені в морському експорті Чорним морем. Наприклад, Казахстан, який перевалює свою нафту через порт Новоросійськ, Туреччина.
Розкажіть детальніше про Туреччину. Якою може бути її роль?
Давайте без ілюзій: всі побачили, що Туреччина використовує будь-яку геополітичну ситуацію на свою користь. Їх цікавить тільки їхня країна, заробіток. І, в принципі, це правильно та патріотично з точки зору захисту власних інтересів. Вони кажуть: нам вигідна будь-яка ситуація, де ми заробляємо більше.
Моя точка зору полягає в тому, що ми маємо показати і переконати Анкару, що такі можливості є саме для українського експорту. Наприклад, турецький флот може повністю забезпечувати перевезення нашої продукції. Так, це буде дорого і непросто, плюс у них немає великих суден, необхідних для виходу на ринки Південно-Східної Азії та інші далекі регіони, але це вже краще ніж те, що маємо зараз. Якщо вийти до них з такою пропозицією, думаю, вони знайдуть точки тиску на рф.
І яка ціна питання розблокування для України?
На сьогодні 51% наповнення держбюджету - це допомога партнерів. Цього вистачає не просто для забезпечення, але й для того, щоб ми збільшили золотовалютні резерви до рекордних 36 млрд дол. Але що буде, якщо допомога зменшиться хоча б на 10%?
Торгівля росії через Чорне море зараз оцінюється в 80-100 млрд дол. на рік – це той військовий ресурс, який вони можуть витрачати на фінансування війни.
Наші експортні надходження складають всього 3 млрд дол. Згідно розрахунків Федерації роботодавців України, розблокування портів додатково принесе 4 млрд доларів прямих податків, валютна виручка зросте на 18 млрд дол. Я вже не говорю про те, скільки людей буде задіяно. Думаю, що ці гроші вартують того, щоб питання розблокування портів стало на перше місце. Але це питання не тільки до нашої влади, але й до західних партнерів, яким так само вигідно, щоб економіка нашої країни працювала і була більш самостійною.
Якщо дивитись на цифри, то фактично рф тільки збільшує свої експортні потоки в Чорному морі. Тобто міжнародні санкції не працюють?
Кожна країна оцінює вигоду для себе і не потрібно будувати ілюзій, що Європа піде у великі збитки, лише для того, щоб обмежити росію. Говорити, що санкції взагалі не працюють - буде неправильним. Ми бачимо це на прикладі умов, які рф висуває з приводу зернового коридору, де в тому числі йдеться про розблокування Россєльхозбанку. Значить, їм це важливо. Потрібно шукати такі больові точки і намагатись максимально тиснути на них.
Але, не забуваймо, росія завжди витрачала великі кошти на лобі, і зараз це в рази більше, тому що ціна питання виросла. Вони навчились використовувати юридичні та економічні механізми для обходу санкцій.
А ми поки що тільки вчимось працювати з цим інструментарієм на рівні Міністерства економіки та МЗС. Бізнес тут теж має власне бачення і ми надсилали нашу аналітику та розрахунки, що, на нашу думку, було б добре і де можна по російським санкціям попрацювати. Маю надію, що дійде справа і до реалізації на практиці.
Тобто, для ГМК це не тільки питання логістичних обмежень експорту,
Раніше ми щороку вивозили 25 млн тонн нашої продукції морем. Зараз ГОКи працюють на 15% від потужностей і все це ми вивозимо в Європу, і тільки на заводи, що розташовані в Східній Європі. Все що далі - не вигідно по логістиці. Та сама історія з металом.
На додаток, на європейському ринку нам доводиться конкурувати з росіянами. 11 пакет санкцій ввів заборону на готову продукцію з металу, але основне, що продовжує поставляти рф - заготовка і сляб. І Європа не готова вводити санкції, тому що їм потрібно завантажувати свої заводи. Так, для рф діють певні квоти, але вони їх не вибирають і успішно торгують, заробляють валюту для фінансування війни, незважаючи на голосні заяви про санкції, обмеження і т.п.
Влада анонсувала масштабні плани переходу на зелену металургію та виробництво DRI/HBI з їх подальшим експортом в країни ЄС. Наскільки реальними є такі перспективи при закритих портах України?
Ми за зелену металургію, за те, щоб руда перероблялась в Україні. Але металургія і гірнича справа - це дуже капіталомісткі галузі. Мова йде про десятки мільярдів доларів в горизонті 10-20 років. Це перше питання: хто нам у період війни, дасть такі кредити? Щоб сюди пішли міжнародні кошти, інвестор має бути переконаний в тому, що він свої гроші зможе повернути. Держава мусить дати якісь гарантії. Ми не просимо грантові гроші, говоримо про кредити під держгарантії для того, щоб цю сировину ми переробляли в Україні.
У нас є всього 45 млн тонн, які ми вивозили. 25 млн тонн ми забирали на виробництво. Якщо ми ставимо DRI на кожному з наших ГОКів, це дає можливість ще +15-20 млн тонн переробляти тут і експортувати вже готовий продукт. Його буде менше, але він буде дорожчий. Але знову ж таки, стане питання у логістиці.
Ще одне питання, яке навіть більш важливе, ніж гроші - люди. У нас і до повномасштабного вторгнення була проблема з кранівниками, екскаваторниками іншими робітничими спеціальностями. Ми навіть думали шукати робітників в Узбекистані та Казахстані, тому що ремонтних бригад не вистачало. Тепер багато людей виїхало за кордон, і Європа не дуже хоче їх відпускати назад. І коли ми говоримо про зелену металургію, то навіть не гроші, а саме люди - от що ключове. Щоб побудувати модуль потрібно дві-три тисячі людей. Де знайти таку кількість у Кривому Розі? Потрібно буде робити спеціальні програми, залучати і мотивувати людей. Тому, проблема кадрів - номер один.
Але тут ми знову ж таки маємо ставити питання про економічний ефект не тільки для галузі, а і країни в цілому. Адже у нас найвищий мультиплікатор залучення робочої сили - на одну людини, яка працює в металургії, приходиться вісім людей у суміжних галузях.
Якщо спрогнозувати розвиток "Метінвесту" та галузі загалом, чого можна очікувати?
Компанія зараз переживає не найкращий час. Ми проробили величезну роботу щоб стабілізувати ситуацію і зберегти виробництво там, де це можливо. Якщо брати від початку вторгнення, то ми вісім місяців виплачували заробітну плату співробітникам "Азовсталі". Потім тих, хто виїхав на підконтрольну Україні територію, ми влаштували по наших заводах, хто залишився там або виїхав за кордон і не дав про себе знати - припинили трудові відносини. Загалом нам довелось звільнити близько 30% людей із 85 тисяч.
Заводи зараз працюють в тихому режимі. В цьому режимі ми зможемо протриматись ще до 2024 року. Як буде далі, якщо порти так і будуть закритими - поки що важко сказати. І така ситуація не тільки у нас, а загалом по всій галузі. Ferrexpo, ArcelorMittal теж будуть змушені звільняти людей. Все це матиме наслідки для економіки.
Якщо розглянути позитивний сценарій - завтра порти відкривають. Як швидко ви зможете повернути ринки?
На горизонті двох місяців зможемо повернути клієнтів. Але зможемо туди вклинитись, тільки якщо у них закінчуються контракти. Тому потрібно буде дивитись як це все далі відновлювати.
Читайте також Перше, що нам потрібно зараз зробити на морі, – це закрити ближню зону
