18 травня набув чинності закон про новий порядок мобілізації та проходження військової служби. Один із його розділів передбачає новації щодо залучення транспортних засобів громадян і юридичних осіб на потреби армії. Вилучати транспорт можуть як у звичайних громадян, так і у бізнесу, який вбачає в транспортному обов’язку істотні ризики зупинення виробничих процесів і виступає за баланс між потребами Сил оборони і забезпеченням потреб економіки.
Після прийняття нового закону про мобілізацію на порядку денному для бізнесу стало питання не лише кадрів, але й військово-транспортного обов'язку, тобто вилучення та примусового відчуження транспортних засобів для потреб ЗСУ. І хоча закон про мобілізацію, де закріплена ця норма вже вступив у силу, механізм "добровільно-примусової реквізиції" транспорту підприємств досі не прописаний і викликає ряд питань у бізнес-спільноти. Активні дискусії велись на майданчиках бізнес-асоціацій, але напрацювати конструктивні рішення наразі не вдалось.
Перше, що непокоїть учасників ринку, це невизначеність критеріїв і процедури виконання транспортного обов’язку. Адже під цю категорію може підпадати будь-яка одиниця рухомого парку підприємства, починаючи від автобусів для перевезення робочого персоналу і закінчуючи великотоннажними вантажівками і екскаваторами. На військовому обліку повинні стояти всі транспортні засоби компаній, включаючи легкові авто та водний транспорт. "І тоді вийде, що Постановою з 18 травня заборонять юридичним особам переміщати транспортні засоби, які стоять на військовому обліку (а це всі, окрім мотоциклів) не тільки за кордон, але і за межі області реєстрації (крім суміжних областей)", - зазначав народний депутат Ярослав Железняк ще до прийняття закону. За його словами, служби доставки, перевізники, пошта повинні будуть працювати хіба шляхом перевантаження на межах областей. Імпорт чи експорт - тільки на іноземному транспорті. "Є ризик, що фактично це зупинить роботу дуже багатьох бізнесів в країні", - зауважував він.
Український бізнес ніколи не знаходився в дуже сприятливому становищі і не мав надлишкових ресурсів. Через два роки від початку великої війни, коли бізнес змушений економити буквально на всьому, мова про якісь непотрібні транспортні засоби взагалі не йде. "В цій ситуації примусове вилучення транспорту буде ще одним додатковим ударом. Ще частина українських підприємств може просто закритися і не відновити свою роботу", - відзначає голова ФРТУ Володимир Гусак. До того ж, за його словами, запропонований захід не може значною мірою посилити ЗСУ, оскільки мова йде про дуже спеціалізовану техніку, яка не може бути швидко пристосована до роботи у війську. Це сільськогосподарська техніка, техніка для кар’єрних робіт, а також рухомий склад для робіт у лісовому господарстві.
Ще один важливий аспект - захист від потенційних корупційних ризиків, про що вже зараз не публічно говорять підприємці, зокрема, в аграрному секторі. За відсутності чітко визначених критеріїв, посадовці ТЦК можуть самостійно визначати, чий транспорт і в якій послідовності підпадає під виконання транспортного обов’язку. Враховуючи, що ціна питання може сягати десятків, а то і сотень тисяч доларів, виникає потужний важіль впливу на бізнес і людський фактор, а відтак, і можливості для незаконного збагачення і отримання неправомірної вигоди на рівні ТЦК.
Як знайти баланс?
Потребують врегулювання і фінансові аспекти практичного застосування військового обов’язку. "Має бути врегульовано питання норм безоплатного вилучення та примусового відчуження транспортних засобів, визначення ринкової оцінки таких транспортних засобів. Оскільки, перш ніж транспортний засіб може бути вилучений у особи, він повинен пройти професійну оцінку та оцінку ринкової вартості", - зазначає юрист ГО "СТЕП" Антон Стасік.
Проте головне питання - як саме забезпечити баланс між потребами армії і обмеженими ресурсами бізнесу. На думку Володимира Гусака, використання транспорту підприємств та громадян, як основного джерела виконання транспортного обов’язку, не є оптимальним механізмом, оскільки знекровлює ресурси національної економіки і так ослабленої війною. Порушуються виробничі цикли, виникають ризики не виконання контрактів, в тому числі і експортних, а відтак - не надходження валютної виручки і не сплата податків, необхідних для підтримки обороноздатності країни.
Підприємства та бізнес, в свою чергу, повинні мати можливість самостійно визначати, який транспорт може йти на виконання військового обов’язку, а який має залишитись для забезпечення виробничих проблем підприємств. "Головне - максимально ефективно використовувати ресурси країни в цілому і дати можливість тим українським підприємствам, які ще продовжують працювати, вижити і вже відновити повноцінну свою роботу після перемоги України", - резюмує Володимир Гусак.
Оптимальним варіантом вирішення забезпечення обороноздатності без надмірного тиску на економіку могли б стати зовнішні джерела поставок. Адже автомобілі та техніка не є товарами військового призначення, відповідно їхній імпорт є значно простішим. У країн-партнерів існує профіцит вживаного комерційного автопарку, що не відповідає діючим екологічним та технічним стандартам ЄС. Ввезення цієї техніки для забезпечення захисту від російської агресії дозволить вирішити питання і мінімізувати ризики економіки. За потреби, можна задіяти і податкові важелі для стимулювання цільового імпорту рухомого складу. Аналогічні схеми поставок вживаної техніки вже використовувались, зокрема, для ввезення комунального транспорту, через програми співпраці міст-партнерів і довели свою ефективність на практиці.
В цілому бізнес-спільнота очікує, що уряд врахує ці застереження, а питання здійснення транспортного обов’язку буде вирішене без перекосів і навіть в умовах "воєнної економіки" дозволить продовжити виробничі цикли, зберегти робочі місця і нормальне функціонування підприємств.
Читайте також Логістика, кадри та інвестиції: Що турбує найбільших експортерів
