ЦТС вже аналізував, що передбачає Національна транспортна стратегія України на період до 2030 року, супроводивши публікації коментарями експертів. Ми говорили про те, які кроки уряд і керівництво транспортної галузі планують щодо автоперевезень, залізниці, портів та міської мобільності. А перша заступниця голови Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури долучилася до обговорення та висловила свої думки, щодо того, чого не вистачило Стратегії.
Проте, варто згадати, що разом із цим документом Кабмін наприкінці грудня 2024 року також схвалив Стратегію розвитку та розбудови прикордонної інфраструктури з країнами Європейського Союзу та Республікою Молдова до 2030 року.
Тож, у продовження циклу публікацій, сьогодні говоримо, як планують оновлювати пропускні пункти, хто відповідатиме за реконструкцію вже існуючих об’єктів прикордонної інфраструктури й будівництво нових, і звідки мають намір брати кошти на усе це.
"Вузькі місця" на кордоні
Після лютого 2022 року значна частина міжнародних перевезень в Україні здійснюється залізничним та автомобільним транспортом через країни ЄС. Із того часу, як зазначають автори документу, транспортний потік перевищує проектні характеристики пунктів пропуску.
Станом на травень 2024 року пропуск осіб і транспортних засобів через державний кордон здійснювався в 41 пункті пропуску для автомобільного сполучення. У регіональному розрізі це виглядає так: Польща - 8 пунктів, Словаччина - 2, Угорщина - 5, Румунія - 5, Молдова - 21 пункт.
Для залізничного сполучення, станом на липень 2024, функціонувало 16 пунктів пропуску: по 5 - із Польщею та Молдовою та по 2 - із Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Загалом, обсяг перевезення залізничним транспортом між Україною та ЄС протягом 2021-2023 років значно збільшився. Якщо візьмемо українсько-польську ділянку кордону, то імпорт тут збільшився у 2,1 рази, експорт - у 1,3 рази. На україно-румунській ділянці кордону імпорт збільшився в 60 разів, а експорт - у 1,8 рази.
Великі плани
Стратегія розвитку та розбудови прикордонної інфраструктури з країнами Європейського Союзу та Республікою Молдова до 2030 року (далі - Стратегія) декларує план і фінансові перспективи такої розбудови і охоплює об’єкти автомобільної та залізничної інфраструктури. Вона передбачає розвиток та розбудову самих пунктів пропуску через державний кордон, а також під’їзних шляхів до них. Якщо йдеться про залізничні вузли, то вони охоплюють розбудову прикордонних станцій та передавальних станцій із комплексом будівель, споруд і технічних засобів, тягових підстанцій, контактної мережі тощо.
Окремо в Стратегії виділяють такий напрямок роботи, як розбудова сервісних зон. Йдеться про території перед пунктом пропуску для автомобільного сполучення, на яких надаватимуться послуги з харчування, медичної допомоги, торгівлі, страхування, проживання, технічного обслуговування. Такі сервісні зони мають намір обладнати пристроями та засобами для взаємодії з електронними системами для перетину кордону, як наприклад, єЧерга.
У переліку проблем, які обумовили прийняття стратегії, вказується, зокрема, на невідповідність прикордонної інфраструктури вимогам європейських нормативних документів щодо інтероперабельності та вимогам Транс’європейської транспортної мережі (TEN-T) і недостатній рівень розвитку мережі європейської колії шириною 1435 мм. Проекти, пов’язані саме з цією сферою, Стратегія визначає пріоритетними. Зазначається, що це, своєю чергою, забезпечує доступ до фінансових інструментів ЄС для реалізації інфраструктурних проектів на відповідних ділянках. Йдеться, наприклад, про такий фінансовий інструмент, як "Механізм "Сполучення Європи"" (CEF).
Ще одна тема, яку охоплює документ, - реконструкція мультимодальних терміналів. За словами урядовців, розвиток контейнерних терміналів, які одночасно є логістичними центрами, стане важливим кроком на шляху до формування сучасної та ефективної логістичної системи. Наголошується, що такі логістичні центри можуть значно зменшити обсяг транспортних та перевалочних витрат, надаючи такі допоміжні послуги, як митне оформлення, складування та дрібна виробнича підтримка, а також консолідуючи та розподіляючи вантажні потоки.
Стратегія також передбачає удосконалення процесів, пов’язаних зі створенням міжсуб’єктних та транскордонних механізмів з інтеграцією в цифровий простір ЄС та Шенгенської зони. Розв’язати ці проблеми мають намір за допомогою процедур спільного контролю, спільного транзиту (NCTS) та електронних накладних (e-CMR).
Цікавою є та частина Стратегії, в якій визначаються результативні показники досягнення стратегічних цілей. Наприклад, чітко визначено, що до 2030 року має бути реконструйовано та модернізовано 29 пунктів пропуску для автомобільного сполучення. На кордоні з Польщею та Угорщиною та Румунією - по 5 пунктів, зі Словаччиною - 2, а з Молдовою - 12. Водночас, уряд має намір спорудити 17 нових пунктів пропуску: 1 - на кордоні з Польщею, 3 - зі Словаччиною, 2 - з Угорщиною, 6 - з Румунією, 5 - з Молдовою. Ще одна амбітна ціль - виконання робіт із реконструкції та електрифікації 300 км колії шириною 1435 мм.
Хто за це заплатить?
Один із останніх пунктів Стратегії має дати відповідь на запитання, яке турбує з самого її початку - за чий, власне, кошт відбуватиметься цей «бенкет»? Ось що вказується з цього приводу: "Фінансове забезпечення реалізації Стратегії здійснюватиметься за рахунок власних коштів суб’єктів господарювання державного сектору економіки у галузі транспорту, коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на відповідний рік виконавцям, відповідальним за виконання операційного плану заходів з реалізації Стратегії розвитку та розбудови прикордонної інфраструктури з країнами Європейського Союзу та Республікою Молдова до 2030 року, коштів міжнародної технічної допомоги, коштів міжнародних фінансових інститутів, а також інших джерел, не заборонених законодавством".
Конкретно по пунктах
Операційний план заходів, який додається, містить майже 30 сторінок деталізованої покрокової реалізації програми Стратегії. Із них, наприклад, можна дізнатися про те, що до 2030 року уряд має намір здійснити модернізацію та технічне переоснащення пункту пропуску для автомобільного та залізничного сполучення "Ягодин". Оновлення автомобільного пункту передбачає 9 позицій і охоплює період до 2028 року. Саме тоді в рамках цього проекту планують завершити найбільш дороговартісний об’єкт - новий мостовий перехід через річку Західний Буг. Загалом він потягне на 1,5 млрд гривень. У поточному році на це будівництво має піти 20 млн. Ще по 500 млн - у 2026-му і 2027-му, і 480 млн - у 2028-му році. У джерелах фінансування зазначено міжнародну технічну допомогу, або інші джерела не заборонені законодавством. А відповідальним виконавцем визначено Мінрозвитку, Агентство відновлення, Службу відновлення у Волинській області, Волинську ОВА та МЗС. Для оновлення цього пункту пропуску також планують провести капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення М-07. Ці роботи потягнуть майже на 237 мільйонів, але й закінчитися мають вже в поточному році. Зазначається, що торік на це вже було виділено 568 тисяч і ще трохи більше, ніж 236 мільйонів виділять цього року. Фінансується цей проект, згідно з операційним планом, за рахунок проекту міжнародної технічної допомоги ЄС CEF 2022 та інших міжнародних технічних проектів.
Читайте також Через зупинку фінансування від USAID припинено розробку ТЕО з модернізації 9 прикордонних КПП
У рамках оновлення залізничного пункту пропуску "Ягодин" мають намір модернізувати інфраструктуру між містами Любомлем, Мацеєвом та Ковелем. Цей проект планують завершити в 2026 році. Торік на нього вже виділили майже 257 млн грн, цього року піде 1,15 млрд, і ще майже 870 млн піде в 2026-му. Це також будуть гроші проекту міжнародної технічної допомоги ЄС CEF 2022 та інших міжнародних проектів. А відповідальним виконавцем визначено Мінрозвитку та "Укрзалізницю" за згодою.
Той самий виконавець зазначається і в реалізації мабуть найбільш дороговартісного проекту Стратегії - реконструкції споруд залізниці з електрифікацією напрямку Ковель - Ягодин - державний кордон з Республікою Польща. На його фінансування піде 12,3 млрд гривень. Їх почнуть виділяти в 2026 році. Спочатку в розмірі 1,5 млрд, а далі плюс-мінус рівними частинами аж до 2030 включно.
Співрозмірний за величиною витрат проект - реконструкція залізничної колії на ділянці Держкордон - Мостиська ІІ - Скнилів, яку мають намір виконати в рамках модернізації пункту пропуску для залізничного сполучення "Мостиська". Він обійдеться у 10,9 млрд грн і завершиться в 2028 році. У 2026-му на це планують виділити майже 4,3 млрд, у 2027-му - більше, ніж 4,8 млрд, в 2028-му - майже 1,8 млрд. І це також будуть гроші міжнародної технічної допомоги та міжнародних фінансових інституцій.
Якщо ж говорити про державний бюджет, то, наприклад, на цій ділянці за його рахунок мають намір профінансувати встановлення скануючої системи стаціонарного типу для огляду залізничного рухомого складу на перегоні "Мостиська-Пшемисль". На це піде 331,2 млн гривень, а відповідальним виконавцем буде Держмитслужба та АТ "Укрзалізниця" за згодою.
Найдешевші проекти, які передбачено реалізувати в рамках виконання Стратегії, коштуватимуть лише по 5 тис. грн. Це буде передача об’єктів державної власності діючого пункту пропуску та переоформлення права власності та землекористування, яке мають намір здійснити в рамках реконструкції пункту пропуску для автомобільного сполучення "Дякове", а також недіючого пункту пропуску в рамках будівництва пункту пропуску автомобільного сполучення "Хижа".
Згідно зі Стратегією, вже цього року буде завершене нове будівництво залізничної колії шириною 1435 мм від станції Чоп до станції Ужгород з реконструкцією споруд інфраструктури та інженерних мереж. Ще торік на це виділили 202,3 млн грн, а цього року заплановано 946 млн. Але далі буде ще електрифікація цієї залізничної колії, яка потягне на 1,14 млрд і завершиться в 2026-му. Ці та інші роботи виконуватимуть в рамках облаштування під’їзду до пункту пропуску для залізничного сполучення Павлове/Матьовце - Ужгород. Є в операційному плані і проектування реконструкції споруд залізниці з впровадженням колії 1435 мм на ділянці Ужгород-Львів.
Якщо розглянути Стратегію з точки зору географії, то найбільше об’єктів протягом найближчих п’яти років планують будувати, модернізувати і реконструювати на Закарпатті. Йдеться про майже 50 проектів у цьому регіоні. Якщо все йтиме за планом, то схоже саме сюди полиється значна частина фінансування, яке ми (як очікує Кабмін) будемо отримувати в рамках міжнародної технічної допомоги.
Коментар
Віктор Довгань, заступник міністра інфраструктури України (2016-2019 рр.)
Дисбаланс Стратегії і національних пріоритетів
В Стратегії йдеться про автомобільні та залізничні пункти пропуску з країнами-членами Євросоюзу та Молдовою - загальна кількість 41 і 16, з яких майже половина з Молдовою. Відповідно, логічно було б збільшити кількість нових пунктів пропуску саме з країнами-членами ЄС, оскільки ми декларуємо плани вступу туди. Так от, з Польщею заплановано будівництво лише 1 пункту пропуску - "Варяж".
Сумніви щодо фінансування за рахунок проектів міжнародної технічної допомоги
На жаль, попереднє керівництво профільного міністерства звикло працювати тільки з донорськими коштами. А, наприклад, ми всі знаємо де зараз USAID… Тому і не пішли великі інфраструктурні проекти, бо ЄБРР і ЄІБ не розуміли пріоритетності.
Про амбітні (і не дуже) проекти
На Львівщині триває будівництво мосту через річку Західний Буг на дорозі місцевого значення "Сокаль-Стоянів". Старий міст визнали аварійним ще у 2019 році. Проектом передбачається реконструкція мостового переходу через річку Західний Буг з повною перебудовою мосту, а саме демонтажем старого мосту довжиною 127,87 м та будівництвом нового довжиною 130,03 м з влаштуванням ділянки автомобільної дороги (підходів до мосту). Вартість робіт становить 357 мільйонів гривень. У липні 2023 року тендер на реконструкцію мосту виграв підрядник ТОВ "Автомагістраль-Південь". Реконструкцію моста планують завершити до кінця 2025 року. Тож, для чого згадувати у Стратегії про вже майже завершений проект?
Реконструкцію залізничної колії на ділянці "Держкордон з Польщею - Мостиська II - Скнилів (Львів)" перенесено на 2026 рік, випливає з Операційного плану Стратегії. Згідно з ним, із необхідних на реалізацію проекту 10,92 млрд грн, перший транш 4,27 млрд грн буде виділено тільки в 2026 році. Виділення ще 4,83 млрд грн передбачено у 2027 році, 1,81 млрд грн у 2028 році. Україні не вдалося залучити для реалізації цього проекту фінансування Connecting Europe Facility (CEF) і також невдача з 50% фінансування проекту за рахунок Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Тому цей проект потрібно робити і залучати кредитні кошти ЄІБ та ЄБРР, які вже зачекались.
А де проект концесійної дороги Краківець - Львів, про який домовились рік тому прем’єр-міністри України та Польщі Шмигаль і Туск? Де новий міст в Чопі, залізничне сполучення Сучава – Вадул-Сірет - Чернівці, залізничне сполучення Мукачево - Ужгород і далі Кошице та Будапешт? Де повноцінний запуск Нижанковичі- Мальховичі?
Що робити, аби Стратегія розвитку та розбудови прикордонної інфраструктури не стала декларативним документом?
Визначити пріоритетні інфраструктурні проекти на 5 років і джерела фінансування, і не описувати єЧергу в 25 % документу. Відкрити попередній План виконання Національної стратегії 2030 і там все написано…
Читайте також Національна стратегія – 2030. Транспорт і інфраструктура
