Поромна переправа через Дунай "Орлівка-Ісакча" запрацювала влітку 2020 року. Вже тоді інвестори проекту думали над тим, аби розширитися за рахунок будівництва річкового вантажного терміналу. Як розповів згодом ініціатор створення переправи Юрій Дімчогло, пришвидшитися змусила війна – в травні-вересні 2022 року було побудовано причал, а в грудні того ж року портовий термінал прийняв перше судно. Складів для зберігання тоді не було, тож, перевалку здійснювали за прямим варіантом - безпосередньо з автотранспорту на баржі чи навпаки.
Про те, що змінилося в порту та на поромній переправі за останні пару років, ЦТС поговорив на полях конференції Grain Ukraine із співвласником річкового порту "Орлівка" Дмитром Дімчогло.
Якими на сьогодні є обсяги перевезень поромами?
Поромні перевезення зараз здійснюються кожні 30-40 хвилин в обох напрямках - Румунія-Україна, із Орлівки в Ісакчу і навпаки. На лінії курсують два пороми. І на основі поромної переправи, як ви знаєте, у нас побудований річковий порт. Зараз це 5 причалів. 4 з них 120-метрові і один - 80-метровий - під баржі. Усі з глибинами більше 7 метрів.
Чи плануєте подальшу розбудову?
Наразі ми фіналізували своє бачення розвитку. Під нинішній попит ми маємо більше причалів, ніж нам навіть потрібно. Але в нас є ще земля і є плани на майбутнє. Думаємо про побудову ще двох морських причалів і одного поромного. У нас є під це генеральний план, але поки що в цьому немає потреби.
Як ви подолали наслідки російських обстрілів?
У нас було три обстріли. Загальні наші втрати через них склали 100 млн грн. Це ми кажемо про зафіксовані втрати. Це збіглося з ускладненням ситуації на Дунаї. Відновлення нашої роботи дуже потребувала країна - і відправники, і отримувачі вантажів. Тому ми кожен раз оперативно відбудовувалися. Це було важко, але це було потрібно і трейдерам, і виробникам - всім.
Якою технікою наразі оперуєте на терміналі?
Ми повністю приватний порт. Навіть причали ми будували самі. Усі технічні споруди у нас на балансі, у нас своя техніка. Це унікальний кейс, тому що зазвичай причали будує держава. У на також усе своє кранове та технічне господарство. Маємо 6 мобільних кранів, багато завантажувачів. Ми встигли спрацювати з USAID і провести пільгову закупівлю техніки. У цій співпраці ми вкладали 30% від вартості покупки, а нам спонсорували 70% і ми закупили зерноперевантажувачі і один колісний навантажувач. Але ми також придбали багато техніки самі.
Які об’єкти в порту і на переправі плануєте ще будувати?
Ми косметично постійно щось десь добудовуємо. У нас велике підприємство – майже 19 га землі. І кожен квадратний метр цієї землі буквально "забитий" інфраструктурою, яка має працювати. Не так давно добудували 10 тисяч квадратних метрів складів у порту. У нас є дуже багато техніки: два паливно-перевалочних комплекси, один газоперевалочний, один – для перевалки олії. Зерноперевантажувачів у нас майже десяток. У майбутньому ми можемо ще щось докуповувати з техніки. Але по причалах, як я й казав, у нас генеральний план лише на папері. Ми і так завантажені лише на 70%. У нас немає потреби добудовувати ще щось.
У зв’язку з відновленням роботи портів Великої Одеси, як вважаєте, чи попит на ваші послуги надалі зростатиме?
Коли ми ввійдемо до ЄС, то на 100% буде рости завантаження. Дунай протікає через 10 країн Європи. І Україна - одна із них. Поки що ми не повноцінно в екосистемі Європи. У нас є ліміти, ми не можемо постачати свої товари прозоро та безтарифно в ЄС. Наприклад, як зернові. Нас стримують у цьому. Але якщо, дай Бог, до 2030-го ми увійдемо в ЄС, це може критично змінити ситуацію і Дунай відіграватиме потужну роль у товарообороті між європейськими країнами. Як з, наприклад, Сербією та іншими країнами, якими проходить Дунай, але які не в ЄС.
Читайте також Тримай Дунай ширше: Чи вдасться зберегти нинішні обсяги перевалки на річці
