На минулому тижні мав не одну нагоду оцінити якість доріг на рідній Дніпропетровщині. Те, що вони погані – факт загальновідомий. Але зараз мова трошки не про це.
Дуже часто поряд із ущент розбитою асфальтованою дорогою проходить гарненька, звивиста, але з рівним покриттям "ґрунтовка". І саме по ній машини об'їжджають асфальтовану, але розбиту, дорогу і їдуть, як не дивно, значно швидше. Така картина притаманна не лише Дніпропетровщині. А якщо поїздити степом, то взагалі можна знайти цілу мережу степових хайвеїв.
У зв'язку з цим у мене виникло таке запитання: хто ж будує оті степові дороги? Не знаю як, але відповідь прийшла сама собою: "степовий автодор". Це словосполучення настільки мене вразило, що думка почала розкручуватись далі. Дивлячись на гарну якість "ґрунтовок", я дійшов висновку, що "степовий автодор" на відміну від всім відомого "Укравтодору" будує дороги, як кажуть у народі, на совість. І це все просто на ґрунті, ніяких тобі асфальтів, щебнів, бетонів чи ще чогось.
Звісно, в "ґрунтовок" є й свої мінуси. Перший – це ширина самих доріг. Вони, як правило, однополосні, хоча подекуди на них трапляються роз'їзди. Загалом, це не заважає подорожнім спокійно розминатись, не створюючи особливих проблем один одному. Все відбувається ніби по якихось неписаних правилах.
Другим мінусом, ба навіть, проблемою, є сильні зливи, в результаті яких "ґрунтовки можуть " місцями замулюватись. Тоді "степовий автодор" прокладає об'їзні шляхи, які інколи кращі за попередні. Подекуди доводиться будувати абсолютно новий шлях.
Але найбільшою загрозою для "ґрунтовок" є трактористи. Саме вони можуть знищити ґрунтову дорогу вщент. Причини такого вчинку можуть бути різними. Можливо, власник земельного паю вирішив з'єднати свої поля. А може, тракторист просто трішки перестарався і зачепив ралом дорогу.
Хто ж складає той "степовий автодор"? Тут з відповіддю було складніше. В радянські часи це могли бути колгоспи, для яких "ґрунтовки" були вкрай важливі. Може, військові. А хто ж зараз є "степовим автодором"?
На думку спадала лише одна відповідь – люди. Тобто ми з вами, звичайні люди, прокладаємо та підтримуємо в належному стані степові дороги за допомогою власного транспорту, день за днем накатуючи колію на дорозі. І не треба мільйонних бюджетних асигнувань, державної бюрократії, проведення тендерів, які закінчуються досить сумнівно. Особливо чітко це проявляється, коли ґрунтова дорога виникає поруч із асфальтованою. Так би мовити, один із проявів самоорганізації.
Іншими словами, ми, українці, здатні будувати нормальні дороги. Наші накатані "ґрунтовки" – яскравий тому приклад. Тепер лише треба перенести цю самоорганізацію на асфальт або замінити "Укравтодор" степовим конкурентом…
