Професор Єльського університету Тімоті Снайдер назвав успіх у Чорному морі ключовим здобутком України в другій половині 2023-го. Американський історик зауважив, що українцям, "на загальний подив," вдалося стримати Чорноморський флот росії і відкрити морський коридор для комерційної торгівлі.
У одному з підсумкових матеріалів у грудні ЦТС також називав український морський коридор – ключовим проривом 2023 року та більш детально аналізував фактори успіху та подальші необхідні кроки для розширення спроможностей вітчизняного морського експорту.
Вже в січні поточного року Міністерство оборони Великої Британії зі свого боку відзначило, що в грудні через українські порти було експортовано найбільше сільгосппродукції, чим будь-коли з початку російського вторгнення – було перевищено показники "зернового коридора", що діяв за посередництва ООН і Туреччини і передбачав російські інспекції. "Україна досягла цього, оскільки значною мірою перешкодила Чорноморському флоту росії діяти в західній частині Чорного моря, де йому загрожують українські ракети та надводні дрони", - констатували британці.
(фото - Daniel Mihailescu/AFP)
Портові здобутки
Результатом зміну балансу сил у Чорному морі стало те, що з середини серпня і до кінця 2023 року 400 суден експортували 12,8 млн вантажів, скориставшись чорноморським коридором, який забезпечують українські військові. Станом на 24 січня цей показник збільшився до 18 млн т, причому, експортується не лише продукція АПК, а і ГМК, що важливо для наповнення бюджету.
Читайте також Як Україна звільняє Чорне море: ключові тези з інтерв’ю віцеадмірала Неїжпапи для УП
В підсумку, згідно даних АМПУ, в 2023 році оператори усіх працюючих морських портів України обробили 62 млн т вантажів. В експортному напрямку було відвантажено 56,3 млн т, в імпортному - 5,3 млн т. Це значно краще 2022 року, коли перевалка склала приблизно 51 млн т вантажів. Але це в 2,5 рази менше, порівняно з роками перед великою війною – приміром, в 2021 році українські гавані сумарно перевалили 153,3 млн т вантажів, а в 2020 - 159,1 млн т.
Санкції не працюють
А що у країни-агресора? Російські порти Азово-Чорноморського басейну, на які припадає третина всієї перевалки рф, перевантажили в 2023 році 291,4 млн т вантажів, що на 10,4% більше показника 2022 року (263,6 млн т). Для порівняння, в 2021 році відповідний показник складав 256,8 млн т, в 2020 – 252 млн т.
Отже, якщо в роки до повномасштабного вторгнення рф диспропорція в перевалці між українськими і російськими портами регіону була в 1,5-2 рази, то зараз вона майже в 5 разів більша на користь портів країни-агресора. І попри проголошені заходом пакети санкцій і обмежень, виходить, що росія лише продовжує нарощувати обсяги морського експорту, отримуючи завдяки цьому фінансування для продовження війни.
Країни ЄС і Великої сімки хоч і проголошують обмеження стосовно морської торгівлі росії, не встигають (чи не дуже бажають встигати) за лазівками, які рф знаходить для обходу санкцій. Механізми контролю за вже діючими заборонами працюють далеко не завжди.
Протягом минулого року неодноразово повідомлялося про те, що танкери з російською нафтою з портів Чорного моря заходили безпосередньо до портів країн ЄС (це не говорячи вже про різноманітну "сіру" рейдову перевалку у Середземному морі). "Чому так? Тому що сама Єврокомісія не має мандату на контроль санкцій, а в національних урядах країн ЄС не було потреби для контролю за дотриманням санкцій в таких обсягах", - коментував ситуацію Андрій Клименко з Інституту Чорноморських стратегічних досліджень.
Також європейські країни подекуди залюбки купують російські нафтопродукти, які "по дорозі" стали, наприклад, трошки індійськими або турецькими. Так, за два роки війни Індія значно збільшила імпорт російської нафти – частка останньої на індійському ринку станом на літо 2023 року збільшилася до рекордного високого рівня - 23% (до війни цей показник становив лише 2%). Нафтопродукти, виготовлені з російської нафти в Індії, потім експортуються до ЄС. Так, у першому півріччі 2023 року Німеччина збільшила в 12 разів імпорт нафтопродуктів з Індії.
Останній приклад: фінський дослідницький центр з питань енергетики CREA підрахував, що в грудні 2023 року 62% російських нафтопродуктів, хімічних вантажів і зрідженого нафтового газу перевозилися танкерами, що належать або застраховані в країнах, які реалізують санкційну політику. А страховики з Великої Британії з березня 2022 року до кінця листопада 2023 року застрахували судна, що перевозили російську нафту, на суму 120,6 млрд євро. За 12 місяців з моменту запровадження стелі цін на російську нафту, тобто з 5 грудня 2022 року, сума страхування становила 46,4 млрд євро.
Читайте також Забезпечити вільне судноплавство у Чорному морі: П’ять рекомендацій для міжнародного співтовариства
Зброя, дипломатія та інші аргументи
Таким чином очевидно, що один з ключів до припинення війни – це обмеження фінансового ресурсу країни-агресора, який формується значною мірою за рахунок морського експорту. Відповідно, це поле діяльності для Офісу Президента та вітчизняних дипломатів, аби посилювати санкційний тиск та впроваджувати більш ефективний контроль за вже ініційованими обмеженнями щодо рф.
Ще однією важливою складовою для нарощування вантажопотоків з українських портів є міжнародна коаліція з розмінування Чорного моря. Крім власне безпекової складової, важливим фактором є участь країн-партнерів – Болгарії, Румунії та Туреччиги. Регіональні лідери поступово приходять до розуміння, що безпечне цивільне судноплавство є базовим принципом і забезпечити його можна тільки спільними зусиллями.
Але головний важіль протидії рф в Чорноморському регіоні, безумовно, знаходиться в руках українських військових. Росія залежить від експорту морем не менше, а подекуди і значно більше, ніж Україна. Тож, нарощування військових спроможностей на морі Україною має бути достатнім стримуючим фактором для зменшення градусу агресії з боку рф щодо портів та судноплавних шляхів. Не даремно ж, саме після успішних українських атак на десантний корабель "Оленегорский горняк" в порту Новоросійськ, а потім - на російський нафтовий танкер біля Керченської протоки вдалося запустити чорноморський коридор з портів України. Отже, аргумент сили лишається єдиним зрозумілим для росіян. Маємо надію, що ЗСУ, ВМС України та країни-партнери знайдуть достатні ресурси і засоби для захисту торгових комунікацій і ефективної протидії країні-агресору.
Читайте також Місяць без угоди
