З початком нового 2024 року в Україні актуалізувалось питання мобілізації. Це було викликано розмовами щодо необхідності залучення до лав ЗСУ додаткових 500 тисяч людей та планами Верховної Ради щодо ухвалення нового закону про мобілізацію. З одного боку усі розуміють необхідність кадрового підживлення війська, з іншого - значні кадрові проблеми почали відчувати галузі економіки, включно з транспортною.
ЦТС вже писав про те, як підсилення мобілізаційних процесів відбивається на морській галузі чи автоперевізниках - деякі роботодавці буквально не встигають найняти працівників на заміну мобілізованим, оскільки потенційні робітники в процесі працевлаштування "перехоплюються" працівниками ТЦК.
Тим часом Асоціація енергоефективних міст України та ГО "Vision Zero" звернули увагу на те, що мобілізаційні процеси впливають також і на роботу громадського транспорту в українських містах. Передусім, це стосується дефіциту водіїв.
"Законодавство передбачає бронювання водіїв громадського транспорту (50% від штату), однак процедура бронювання складна й надто тривала, що робить її майже неможливою на практиці. Через це загострюється проблема нестачі водіїв, оскільки їх призивають до лав ЗСУ, а на заміну їм немає достатньої кількості нових кандидатів", - йдеться у публікації Асоціації.
Саме брак водіїв громадського транспорту змусив Чернігівську міську раду написати лист-звернення до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. "Останнім часом проблема нестачі водіїв набуває все більшого значення, враховуючи ситуацію, пов’язану з мобілізацією працівників автотранспортних підприємств, а також міграцію населення обласного центру в порівняно безпечніші регіони, враховуючи безпосередню близькість обласного центру до кордону з країнами-агресорами", - йдеться в документі. Тож, ЦТС вирішив розібратись у цьому питанні детальніше.
Нова стара проблема?
"До 2022 року у нас не було проблем із кількістю водіїв. Вільних вакансій не було", - говорить директор житомирського КП "Трамвайно-тролейбусного управління" Сергій Лазарєв. Схожа картина спостерігалась у Полтаві, де також не було нестачі водіїв автобусів. Водночас була й інша категорія міст - де брак водіїв був відчутним ще до повномасштабної війни. "Зараз існує відповідний вплив мобілізації. Проте нестача водіїв спостерігалась і раніше", - таку відповідь отримав ЦТС від департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради.
Особливо гостро нестача водіїв автобусів та тролейбусів відчувається в Чернігові. "На одну машину повинно бути 2,5 водія, адже водії працюють позмінно. Це люди, які хворіють чи йдуть у відпустку. Раніше, до 2022-го, в нас було 2 водія на транспортний засіб. Із запровадженням військового стану ця проблема стала ще більш суттєвою. Зараз цей коефіцієнт становить приблизно 1,5 водія на транспортний засіб. Це при тому, що ми оптимізували мережу громадського транспорту в місті, прибравши маршрути-дублери, та перейшли на автобуси більшої місткості. Навіть це не рятує", - пояснив Олександр Рижий, начальник управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв'язку Чернігівської міської ради.
Страждають від браку водіїв і комунальні підприємства в іншим містах. В жовтні минулого року у Львові зафіксували рекордний брак водіїв автобусів - 120 вакансій. А КП "Електроавтотранс", муніципальний перевізник Івано-Франківська, свого рекорду в понад 80 вакансій водіїв (автобусів та тролейбусів) досяг ще раніше - у вересні 2023 року.
Це далеко не повний перелік міст, які потерпають від нестачі водіїв громадського транспорту. В 2024 році ця проблема лише посилилась. Наприклад, у Полтаві комунальному перевізнику "Полтаваелектроавтотранс" бракує 25% водіїв. Підприємство активно, але поки що безуспішно, шукає нових працівників. "Ми забронювали певну кількість наших працівників відповідно до чинного законодавства. Однак ми вже декілька місяців поспіль не можемо залучити нових працівників. Було декілька кандидатів, але всі вони були залучені до процесу мобілізації", - пояснює Євгеній Зайцев, начальник КП "Полтаваелектроавтотранс".
В Києві проблема з функціонуванням громадського транспорту є ще гострішою. "Київпастрансу" не вистачає не тільки водіїв, а й слюсарів та електромонтерів. Через це підприємство змушене зменшувати випуск тролейбусів на лінії та зменшувати їхню швидкість, адже контактна мережа обслуговується не належним чином. Про це свідчить лист керівника "Служби енергетичного забезпечення та зв'язку", відокремленого підрозділу "Київпастрансу", Анатолія Лопати, який нещодавно потрапив до ЗМІ.
Загалом столичному муніципальному перевізнику не вистачає понад 500 водіїв, 270 слюсарів, біля 50 електриків та понад 10 інженерів. Такі дані оприлюднив Сергій Литвинов, директор з транспорту КП "Київпастранс". Слід зауважити, що 560 працівників підприємства мобілізовано до лав ЗСУ.
Можливі рішення
Нестача водіїв громадського транспорту призводить до зменшення кількості рейсів на певних маршрутах. Так вже відбувається в Києві, Запоріжжі, Полтаві та інших містах, особливо серед приватних перевізників, які оперують маршрутками. Влада Чернігова у листі до Мінінфраструктури звертає увагу на те, що часткова чи в перспективі повна зупинка громадського транспорту в місті може викликати соціальну напругу. Що ж робити, аби цього уникнути? Існує декілька варіантів вирішення проблеми. Зараз кожне місто намагається самотужки розв'язати це питання.
Перший варіант - це понаднормова оплачувана робота наявного персоналу. Саме таким шляхом пішли, наприклад, у Житомирі. "Ми змушені вдаватись до понаднормової праці. Але треба розуміти, що, якщо ми пропонуємо водію попрацювати у вихідний день, то це подвійна оплата його праці. З одного боку, це затратно. А з іншого - водії не завжди погоджуються, адже вони мають відпочивати. Через нестачу кадрів у нас на лінію щодня виїжджають 20 автобусів, а мало би бути 28 одиниць. Тобто виходить, що транспорт є, а водіїв немає", - коментує ситуацію в Житомирі директор КП "Трамвайно-тролейбусного управління" Сергій Лазарєв.
Другий - це працевлаштування категорій населення, що не підлягають мобілізації. Йдеться про жінок, пенсіонерів та осіб з інвалідністю. Наприклад, в одного з приватних перевізників Полтави у штаті фактично лишились пенсіонери, особи з інвалідністю та багатодітні батьки. Завдяки цьому підприємству вдалось зберегти половину рейсів, однак виконання іншої половини довелось припинити через мобілізацію працівників. В залученні більшої кількості пенсіонерів зацікавлена міська влада Миколаєва, про що нещодавно публічно заявив мер Олександр Сєнкевич. Однак ці пропозиції поки що звучать на рівні декларацій.
Більш перспективним напрямком є працевлаштування більшої кількості жінок. В Одесі, Житомирі та інших містах деякі водійки тролейбусів та трамваїв виявили бажання пройти навчання на керування автобусами. Однак процедура отримання водійського посвідчення категорії "D" є досить складною. Охочіше жінки навчаються на водійок трамваїв та тролейбусів. Зараз багато міст проводять рекламні кампанії щодо заохочення жінок. Однак найбільша нестача саме водіїв автобусів. Наприклад, "Вінницькій транспортній компанії" бракує 7% водіїв трамваїв, 16% водіїв тролейбусів та 27% водіїв автобусів. "Чоловіків немає, бо їх забирають в армію. Ось ми навчили хлопців, а їх усіх забрали. Лишилися одні дівчата. А дівчата бояться тролейбусів через ситуацію на дорозі, тому йдуть керувати трамваями", - окреслює ситуацію Ірина Величко, водійка-наставниця Одеського міського управління електротранспорту.
Багато комунальних підприємств мають власні сертифіковані центри, де навчають керувати тролейбусами. В середньому курс навчання триває три місяці. Однак нові учні (і чоловіки, і жінки) неохоче йдуть освоювати цю професію. "У нас зараз група з 10 людей навчається на водіїв тролейбусів. Щоб набрати цю групу, ми витратили півроку", - пояснює Сергій Лазарєв. Схожа ситуація і в Чернігові. "Навчання жінок - це лише частковий вихід із ситуації. Ми навчаємо жінок керувати тролейбусами, але це не покриває навіть частини наших потреб", - уточнює Олександр Рижий.
Системне рішення
"Кадрова проблема в пасажирських перевезеннях є суттєвою. І потрібно думати над тим, хто завтра поїде на цих автобусах, або ж на тих тролейбусах. Тому що це комплексна проблема. Це ж не тільки проблема міста Чернігів. Це проблема всіх міст, які мають громадський транспорт. Всієї країни!", - стверджує Олександр Рижий.
Саме тому Чернігівська міська рада звернулась до Мінінфраструктури з проханням виробити системне рішення з цього питання. "Просимо вас… ініціювати розроблення урядом ефективного механізму бронювання водіїв громадського транспорту загального користування щодо передбачення більш спрощеної та швидкої процедури бронювання або ж винайти альтернативне рішення порушеного питання задля збереження та забезпечення соціально важливої послуги з перевезення пасажирів під час дії воєнного стану," - зазначається в листі до МІУ.
За словами Олександра Рижого, можливим рішенням може стати бронювання працівників підприємств, що надають послугу перевезення пасажирів громадським транспортом у містах, до системи "Шлях". "Всі перевізники, включно з тими, що перевозять пасажирів у містах, отримують відповідну ліцензію на перевезення та мають кабінет перевізника у так званій системі "Шлях". Через цю систему можна було б робити бронювання 100% водіїв громадського транспорту. Водій повинен розуміти, що він буде працювати і не буде призваний до Збройних сил. При цьому бронюванні можна встановити критерії, які потрібні для економіки. Наприклад, офіційна заробітна плата відповідно до можливостей регіону. Бронювання через "Шлях" можна зробити за день-два, а не за місяць чи більше, як це відбувається зараз", - аргументує Олександр Рижий.
Громадський транспорт - це критична інфраструктура і держава має розробити зрозумілі правила для надання цієї послуги в умовах воєнного стану, впевнений співрозмовник ЦТС. "У Чернігові живуть люди, рідні та сім'ї тих людей, які захищають нашу країну на передовій. Їм потрібно надати якісну та адекватну послугу. Це буде додатковим стимулом для наших воїнів, щоби вони розуміли, що війна дійсно дає позитивні зміни", - резюмує він.
Читайте також Фактор економіки при мобілізації