"Коли ми говоримо про ту чи іншу мобілізацію, ми повинні знати, що один воїн - це шість людей в цивільному житті, які сплачують податки", - так у грудні говорив Президент України Володимир Зеленський. Відповідно, додаткова мобілізація означає і наявність працівників, у тому числі за рахунок яких буде утримуватися військо. "Візьміть 500 тисяч людей, помножте на 6 і зрозумієте, як уряду, мені, всім нам знайти плюс 3 мільйони платників податків з січня місяця", - розмірковував Зеленський.

Тема набула особливого значення для бізнесу в останні місяці, коли територіальні центри комплектування значно підсилили мобілізацію безпосередньо на підприємствах. "Бізнес не повинен займатись невластивими для нього функціями. Генеральний штаб хоче, щоб директори підприємств роздавали повістки своїм працівникам. Але це не функція роботодавця - це функція працівників ТЦК. Хочуть, щоб бізнес перевіряв реєстраційні дані працівників. Але бізнес не має для цього інструментів", - говорить президент конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко.

Як результат, роботодавці буквально не встигають найняти працівників на заміну мобілізованим, оскільки потенційні нові співробітники відразу потрапляють у поле зору військових рекрутерів. В транспортній галузі ця проблема особливо гостро відчувається в портовій сфері, яка сьогодні збільшує обсяги перевалки вантажів після розблокування цивільного судноплавства, і відповідно має значний кадровий голод. В першу чергу - на працівників робітничих спеціальностей, кранівників, водіїв та докерів.

Повістка за місцем роботи

Для того, щоб підприємства портової галузі внесли до списку критично важливих для економіки, знадобився час і зусилля, розповідає заступник голови Адміністрації морських портів України Дмитро Барінов. "На теперішній час вже затверджений Кабінетом міністрів України механізм визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Підприємства портової галузі активно використовують цей механізм та забезпечують бронювання своїх працівників", - говорить він. 

"Перші півроку війни морські порти взагалі були заблоковані. Але люди працювали, над тим, щоб інфраструктура залишалася у належному стані. Багато хто з бізнесу став працювати на Дунаї, ми у АМПУ також сприяли розвитку цього напрямку. Але коли запрацював зерновий коридор, то перше судно вийшло з порту із зерном вже за тиждень. Звісно, для того, щоб це сталося, потрібно було, щоб у порту була відповідна кількість спеціалістів, які задіяні у процесі. Тому важливо те, що людей не звільняли, спеціалісти залишалися і були готові до відновлення роботи портів. Хоча вже тоді частина людей добровільно йшла до лав ЗСУ - як у нас в АМПУ, так і з підприємств галузі", - згадує Барінов. 

"Ми вели та ведемо постійний діалог з Генштабом ЗСУ та іншими структурами. Відчувається зустрічне розуміння специфіки роботи портової галузі та необхідності бронювання дефіцитних спеціальностей. Пояснювали, чому важливо, щоб були заброньовані ті чи інші кадри - ті ж лоцмани, стивідори та інші. І раді, що у державі є усвідомлення того, чому наша галузь справді критично важлива для економіки. Бо саме від портів більшою мірою залежить наш експорт, від портів залежить конкурентоздатність наших виробників, залежать аграрії, металурги", - коментує він.

Незважаючи на таку нібито захищеність галузі, мобілізація все одно впливає на ситуацію з кадрами. "Ключова проблема - це терміни, за які людина, яку беруть на роботу, має ще вирішити питання з військкоматом. Багато пакетів документів подаються, і тому прийняти рішення вчасно банально не встигають. Буває, що працівника мобілізують, хоч мав би далі працювати", - пояснює ЦТС топ-менеджер одного з портових операторів.

На цю проблему вже звернула увагу Європейська бізнес асоціація. Там зазначали, що багато підприємств не змогли здійснити бронювання у порядку, визначеному Постановою Кабміну №76 через тривалість погодження поданих списків на бронювання. Хоч "представники залучених до процесу бронювання органів державної влади запевняли, що всі необхідні погодження здійснюватимуться в максимально стислі строки". 

В Українському Дунайському пароплавстві говорять, що у них ситуація дещо краща (можливо, через те, що це все ж таки підприємство державне). "У нас кадрового голоду у зв’язку із мобілізацією як такого немає, ми - національний перевізник, і маємо  статус критично важливого для економіки підприємства. Тому заброньовані і екіпажі і ті, хто задіяні на судноремонті та обслуговуванні суден. Плюс - частина працівників просто не підлягає мобілізації за віком. На підприємстві процеси бронювання вже налагоджені, ми втягнулися", - коментують там.

Але при цьому додають: все ж-таки саме через мобілізацію поменшало кандидатів, яких можна працевлаштувати. "Бо чоловік, який подає документи на працевлаштування, має вже стояти на обліку у військкоматі. Не всі кандидати це зробили. Хтось просто не хоче йти таким шляхом. Тож, вибір на ринку праці стає меншим", - пояснюють ЦТС у Пароплавстві.

З подібними проблемами зіштовхуються не тільки стивідори чи судохідні компанії, але й "суміжники": перевізники, судоремонтники тощо. "Станом на сьогодні в нас не вистачає водіїв на 20% рейсів. А водіям, які виконують рейси, продовжують вручати повістки", - розповів ЦТС президент Асоціації міжнародних експедиторів Віктор Берестенко.

На інший аспект посилення мобілізації звертає увагу український морський капітан, що працює на комерційному судні в одній з європейських країн. Співрозмовник ЦТС говорить, що анонсовані посилення обмежень щодо виїзду чоловіків за кордон та натяки на припинення консульського обслуговування матимуть негативний ефект для економіки - адже ті українські моряки, які зараз працюють на іноземних суднах, шукатимуть будь-які можливості для виведення коштів з українських банків, припинятимуть грошові перекази в Україну. До того ж, за його словами, дуже мало судновласників з початком війни припинили брати на роботу росіян. "Такі компанії є, але їх мало. Переважно судновласнику байдуже, хто йде до нього працювати - росіянин чи українець. Тож, зараз росіяни захоплюватимуть цей ринок праці, а українським морякам буде потім дуже складно відновити на ньому свої позиції", - пояснює капітан.

"Тут має вплив часом навіть не безпосередньо сама мобілізація, а те, що спеціалісти йдуть працювати на оборонні підприємства. При цьому зарплата на держпідприємствах вже вище, ніж в приватної компанії. Йдуть не лише ті, хто працює із залізом. Наприклад, ті спеціалісти, які займаються електронікою, долучилися до створення дронів. Знайти їм заміну важко", - пояснив ЦТС керівник одного із судноремонтних підприємств.

Саме різниця у рівні заробітних плат у комерційному та бюджетному секторах є однією з причин дефіциту працівників у критичних галузях, говорить і президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко. За його даними, за підсумками третього кварталу 2023 року різниця між зарплатами комерційного сектору і "бюджетників" становила 46,7%. "Бюджетна сфера конкурує з бізнесом за кадри. Вона має значну перевагу - це бронь для чоловіків", - зауважує він. І навіть припускає, що, можливо, "чоловіків певних професій потрібно буде повертати з фронту, оскільки відбудова держави і підтримання економіки у робочому стані потребуватиме фахівців високого рівня".


Створити умови для відновлення економіки

Втім, наразі когось повертати з фронту держава навряд чи готова. "Держава переходить на військові рейки. І намагається максимально залучити людей або у ЗСУ, або на підприємства сфери оборони. У водіях, які везуть експортні вантажі, держава бачить водіїв для військового транспорту або ж механіків-водіїв. Проте, тут постає питання, а хто ж забезпечить роботу інших галузей економіки і звідти ж тоді візьмуться податки?", - говорить щодо цього Віктор Берестенко.

І додає, що Асоціація не бачить розуміння з боку профільних відомств. Зокрема, АМЕУ не отримала відповідей на листи від Мінінфраструктури. "Ми спостерігаємо негативну тенденцію. І якщо раніше ми знайшли підтримку у Міністерстві економіки, ми мали певну бронь, то нині ситуація гірша. Ми не бачимо розуміння й підтримки з боку влади", - зазначає він.

Дмитро Барінов налаштований більш оптимістично. "Не можна сказати, що питань щодо мобілізації військовозобов'язаних працівників не виникає. Певні питання на місцях є, які вирішуються в діалозі, на законних підставах. Але ми з розумінням ставимося до цього, розуміємо, що йде війна, що такий час і потреби", - розмірковує заступник голови АМПУ. 

З розумінням старається ставитися до "мобілізаційних проблем" і бізнес. "На жаль, нестача кваліфікованих кадрів - це питання не тільки галузі, але й всієї країни, незалежно від того, в якому стані вона знаходиться. Як велика компанія ми завжди залучали нових співробітників, й продовжуємо це робити", - сказала ЦТС, зокрема, СЕО "Аскет-Шиппінг" Катерина Русіна.

Але очікувана додаткова мобілізація може лише підсилити кадровий голод у цивільній сфері. І бізнес хвилює, щоб у нових законопроєктах, які стосуються мобілізації, принаймні, не було таких положень, які можуть ускладнити процес бронювання. 

Так, ЄБА вже висловила своє занепокоєння законопроєктом щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби №10378 та законопроєктом щодо посилення відповідальності за військові правопорушення №10379. І прогнозує, що запропоновані у них норми "можуть призвести до зростання кількості "зарплат у конвертах" та неофіційного працевлаштування, відтоку іноземних інвестицій, суттєвого погіршення умов ведення бізнесу".

Асоціація підкреслює, що вручати повістки повинні "суто компетентні органи без наділення такими повноваженнями і інших структур або юридичних осіб - аби уникнути додаткового суттєвого навантаження, зловживань та плутанини". І що розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади у сфері мобілізації "не сприятиме керованості процесу через його децентралізацію".

Врешті, які б рішення не приймалися з цього питання, держава має враховувати, що саме транспортна галузь є тією системою життєзабезпечення, яка багато в чому дозволяє утримувати країну на плаву під час війни. Відповідно, кадри і мобілізація трудових ресурсів переходять з галузевого на макрорівень. Адже завдяки роботі чорноморського коридору і портів Дунаю зараз забезпечується значна частка експорту, дозволяючи отримувати державі такі необхідні валютні надходження. Без кваліфікованих працівників анонсоване владою зростання ВВП на 8% за рахунок розблокування портів так і залишаться голосною заявою - виконати масштабні плани кадрово знекровлена галузь буде не в змозі.

Читайте також Український морський коридор – ключовий прорив 2023 року