У червні відбудеться черговий раунд зустрічей між Україною та Європейською Комісією в рамках оцінки відповідності транспортного законодавства України європейським стандартам. Це важливий етап інтеграції нашої країни до ЄС, і кожне рішення, яке ми ухвалюємо сьогодні, має відповідати не лише букві, а й духу європейського підходу. Одним із критичних питань, яке заслуговує на особливу увагу, є підхід до строку експлуатації вантажних вагонів.

Норма граничного строку експлуатації вантажних вагонів, що закладена в наказі №647 Міністерства інфраструктури України ще у 2021 році, не лише суперечить європейській практиці, а й загрожує знищити тисячі одиниць технічно справного рухомого складу. У післявоєнний період це матиме катастрофічні наслідки для відбудови країни, економіки, промисловості та системи логістики.

Вагон не старіє по паспорту: європейський та американський підхід 

Україна наразі залишається єдиною державою в Європі, яка жорстко регламентує вік вантажного вагона, не враховуючи його фактичний технічний стан. У ЄС та США підхід діаметрально протилежний.

Згідно з дослідженням Єврокомісії TÜV Rheinland InterTraffic, середній вік вантажних вагонів у Франції та Німеччині перевищує 40 років, а експлуатація окремих одиниць триває 60-70 років. У Німеччині, за оцінками Федерального міністерства транспорту та цифрової інфраструктури (BMVI), технічно допустимий строк служби вагона складає 40-50 років, однак фактичне виведення з експлуатації залежить від технічної придатності, а не "віку". 

Європейське залізничне агентство (ERA) наголошує, що після дозволу на експлуатацію вагон повинен відповідати Технічним специфікаціям для інтероперабельності (TSI), і лише через кожні п’ять років проходить переатестацію. Це - технічний, а не календарний контроль.

Європейська асоціація вантажних перевізників по залізничній дорозі (UIP) прямо вказує: рішення щодо збереження або оновлення вагона має бути ринковим, економічно обґрунтованим, а не адміністративно нав’язаним.

Найчастіший же аргумент захисників граничних строків - "у нас вагони в поганому стані". Проте якщо технічний стан поганий, то такий вагон має бути списаний за результатами огляду, незалежно від того, скільки йому років - 10, 20 чи 40. А якщо вагон пройшов капітальний ремонт, відповідає нормам безпеки та виконує свою функцію - який сенс його "вбивати" наказом?

Скасування граничних строків - це не спроба зберегти "металобрухт", а спроба перейти до зрілої моделі управління активами, орієнтованої на ефективність, а не формальність.

Повоєнна відбудова неможлива без вагонів

Станом на 2024 рік вантажообіг в Україні впав удвічі порівняно з довоєнним періодом - лише 174 млн тонн. Проте в найближчі роки ситуація зміниться. Відбудова інфраструктури, розчищення територій, відновлення обсягів виробництва підприємствами, нове будівництво - усе це потребуватиме десятків тисяч вагонів: піввагонів, платформ, хоперів, думпкарів.

Проблема в тому, що якщо не скасувати граничні строки, до 2028 року з ринку можуть зникнути 21 тис. одиниць вантажного парку, що становить понад третину всіх вагонів. Жодна країна світу не в змозі швидко замістити таку кількість одиниць новим парком. Це означатиме:

  • дефіцит перевезень;
  • параліч промислового зростання;
  • втрату тисяч робочих місць у транспортному секторі;
  • зменшення доходів до бюджету.

Справжня безпека - це контроль технічного стану, а не "вік у паспорті"

Залізничні вантажовідправники не заперечують необхідності контролю за технічним станом вагонів. Навпаки, якість, справність і безпечність - ключові вимоги ринку. Проте не можна ототожнювати вік із технічною несправністю. Експлуатаційна придатність залежить від умов використання, обслуговування, ремонтів, а не календарної дати.

Цивілізоване рішення - повернення до практики технічної оцінки, капітальних ремонтів, модернізації вагонів. І так чинить увесь ЄС.

Потрібне державницьке рішення, а не лобістський компроміс

Чинний наказ №267, яким у 2024 році дозволено подовження строків експлуатації вагонів, діє лише на період воєнного стану. Але ми не можемо залишати долю вантажної логістики у підвішеному стані. Необхідно:

  • виключити з нормативної бази поняття "граничного строку експлуатації";
  • закріпити механізм продовження експлуатації за результатами технічного огляду;
  • відкрити шлях до оновлення вагонів через модернізацію, а не примусову заміну.

Україна не може дозволити собі політику знищення придатного ресурсу. Особливо - у момент, коли кожна тонна вантажу, кожен вагон - це крок до відбудови України та до ЄС. Продовження чинної практики граничних строків експлуатації вантажних вагонів - це штучне створення дефіциту, який стримуватиме промисловість, послаблюватиме економіку і знижуватиме конкурентоспроможність країни.  

Скасування граничних строків експлуатації вантажних вагонів - це розумне, проєвропейське і державницьке рішення, на яке давно час наважитись. Україні варто впроваджувати гнучкий, економічно обґрунтований та технічно виважений підхід до експлуатації вагонного парку, орієнтуючись на реальні європейські практики. Лише так ми зможемо забезпечити стабільну логістику, підтримати вітчизняну економіку і реалізувати наші євроінтеграційні прагнення не на словах, а на ділі.