Вінницький залізничний вокзал. Привокзальна площа. Пасажирів, які тільки-но зійшли з поїзда зустрічає скупчення громадського транспорту. Тролейбуси, автобуси, маршрутки… Люди починають ділитись на групи, кожна з яких прямує на свій транспорт. Основну частину пасажирів забирають тролейбуси.
- Може, підемо на трамвай, – чутно в натовпі.
- Давай краще тролейбусом, до трамвая далеко йти, там ремонт, – лунає відповідь.
Дійсно, відомих швейцарсько-вінницьких трамваїв не видно, адже їхня кінцева знаходиться дещо в стороні від Привокзальної площі. Слідую почутій пораді і теж вирішую їхати тролейбусом. Їх під'їхало одразу аж три - обирай, який хочеш.
Прощання з готівкою
Перше, що кидається у вічі, коли сідаєш у вінницький тролейбус – це відсутність готівки. В місті вже декілька років діє електронний квиток. "Сьогодні у Вінницької транспортної компанії взагалі немає готівки в транспорті, використовуються виключно безготівкові технології. У маршрутках, якими оперують приватні перевізники, встановлено POS-термінали, які дозволяють оплачувати проїзд Міською картою вінничанина, але без можливості оплати банківською картою", – розповідає Катерина Бабіна, директорка КП "Вінницякартсервіс". Саме це підприємство відповідає за впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в громадському транспорті в місті.
Проїзд у громадському транспорті Вінниці можна оплатити кількома способами. Передусім, це Муніципальна картка вінничанина та пільгові картки, серед яких учнівська або студентська. "Також діють банківські технології: це або емуляції банківської картки на смартфоні, або сама банківська карта, в тому числі й ті, що були випущені іноземними банками. Крім того, у нас функціонує оплата проїзду за допомогою QR коду чи СМС", – додає керівниця комунального підприємства.
У Вінниці є можливість оплатити проїзд у громадському транспорті за допомогою разового квитка. "Цю форму оплати нам довелось запровадити через позови віруючих. Разовий квиток можна придбати в платіжних терміналах IBOX, easyPay тощо. В такому разі квиток коштує дорожче на гривню: 9 грн в електротранспорті та 13 грн в автотранспорті. Таких квитків щомісячно купується небагато: всього біля 500, при тому, що добовий пасажиропотік муніципального транспорту (без урахування приватних перевізників) складає 140 тис. осіб," – пояснює Катерина Бабіна.
За її словами, найпопулярнішим способом оплати проїзду є Муніципальна карта вінничанина. Таких карток місто видало біля 90 тис. "Щомісяця ними користуються біля 54 тис. людей. Разом упродовж місяця вони здійснюють 1,3 млн поїздок у громадському транспорті. Це 36% від загальної кількості перевезень щомісяця," – каже директорка КП "Вінницякартсервіс". Банківською карткою оплачується 19% поїздок.
Які результати принесло запровадження безготівкових форм оплати проїзду? "Перш за все, нам вдалось провести облік пільгових категорій населення. В законодавстві передбачено майже 40 різних категорій пільговиків, однак є труднощі з обрахунком цих категорій пасажирів," – уточнює Катерина Бабіна. Другий результат – це трансформація служби контролю. Раніше в комунальному громадському транспорті працювало біля 550 кондукторів, зараз ця служба оптимізована, у ній працюють лише 70 контролерів. Ще один результат – це можливість здійснення пересадки впродовж 30 хвилин при оплаті Міською карткою вінничанина. При оплаті банківською картою немає безкоштовної пересадки. Наразі, як стверджує директорка КП "Вінницякартсервіс", лише 3% пасажирів використовують цю опцію. Крім пересадки, пасажири можуть скористатись ще однією послугою – оплатити однією карткою за проїзд чотирьох додаткових пасажирів. Така опція орієнтована на колективні поїздки, наприклад, родиною.
Труднощі відмови від готівки
Запровадження електронного квитка стало серйозним викликом для міста, згадує Катерина Бабіна. Для цього проекту було залучено кошти ЄБРР. "Також ціла група міжнародних та українських експертів допомагала реалізувати цей проект, адже для його втілення в життя потрібно було ініціювати зміни в законодавстві. По-перше, органи місцевого самоврядування отримали право впроваджувати електронний квиток у громадському транспорті. По-друге, була запроваджена обов'язкова реєстрація всіх поїздок у громадському транспорті в разі, якщо існує автоматизована система обліку та оплати проїзду," – пояснює очільниця КП "Вінницякартсервіс".
Були й інші питання, які виникали вже не етапі реалізації. Впродовж перших трьох місяців спостерігався великий ажіотаж у пасажирів, які прагнули отримати муніципальні картки, хоча їх видача розпочалась завчасно. "У зв'язку з початком пандемії коронавірусу, нам довелось призупинити видачу карток, частину карток ми розносили по домівках," – додає Катерина Бабіна. Ще одна проблема – це несприйняття певною групою пасажирів нововведень. "Частина віруючих громадян подала колективний позов до суду, оскільки вважала запровадження електронної картки незаконною. Це був довгий і складний процес. З рештою, ми були вимушені запровадити разовий квиток," – говорить директорка.
Зараз комунальне підприємство, яке вона очолює, займається іншим проектом – це відслідковування руху та місцезнаходження громадського транспорту. "Ми вже встановили 50 електронних табло на зупинках, які показують час прибуття транспорту. Дизайн табло розроблений таким чином, аби воно не заважало іншим учасникам руху," – зауважує наша співрозмовниця.
Читайте також Тотальне перезавантаження: Як війна трансформувала громадський транспорт Чернігова
Транспортна реформа
За останнє десятиліття громадський транспорт Вінниці пережив справжню транспортну реформу, яка полягала в зміні підходів міської влади до розвитку цього сектору. "2012-й був знаковим роком для розвитку громадського транспорту у Вінниці. Саме тоді керівництво міста розпочало кардинальну реорганізацію громадського транспорту, передусім, через зменшення кількості маршруток на вулицях міста і приватних перевізників та збільшення ролі комунального громадського транспорту. Паралельно почалось оновлення електротранспорту, серед іншого, шляхом налагодження збирання трамваїв та тролейбусів на базі Вінницької транспортної компанії," – каже Андрій Сорокін, директор Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради.
Ці перетворення призвели до збільшення ролі комунального електротранспорту: пасажиропотік у трамваях та тролейбусах зріс на чверть з 2011 по 2012 рік. Це стало можливим завдяки розширенню маршрутної мережі електротранспорту. Зараз у місті функціонує 21 тролейбусний маршрут, а до реформи 2012 року було 14. Трамвайна мережа збільшилась на один маршрут, а рухомий склад, що їх обслуговує, зріс не лише кількісно (з 64 до 74 одиниць), а й якісно (трамвайний парк, що складався з моделей Tatra T4 та Tatra KT4, був замінений швейцарськими вагонами).
Ще одна важлива складова цієї реформи – це поява комунальних автобусів. Спершу було закуплено 23 автобуси, зараз їхня кількість сягнула 71 одиниці. Одночасно з цим зменшилась кількість автопарку приватних перевізників та маршрутів, на яких вони працювали. До реформи 2012 року на вулицях міста курсувало 439 маршруток, які обслуговували 42 маршрути. Зараз ці цифри складають відповідно 206 та 28. Така політика закріпила позиції комунального громадського транспорту, який перевозить 80% пасажирів, решта 20% – це приватні перевізники.
Новий рухомий склад
Кардинальна реорганізація громадського транспорту Вінниці була б неможлива без поступового оновлення рухомого складу. Трамвайний парк оновлюється переважно за рахунок швейцарських вживаних трамваїв, а тролейбусний парк – за рахунок налагодження власного виробництва та закупівлі нових машин. "Наша співпраця з Цюріхом розпочалась у 2006 році, коли був укладений відповідний меморандум про безоплатну передачу нам трамваїв. З того часу швейцарське місто передало Вінниці 116 трамвайних вагонів. Спочатку зі Швейцарії надходили трамваї серії Mirage та Karpfen, які випускались у 1960-х роках. Зараз триває другий етап, він передбачає постачання 35 трамваїв моделі Tram2000. Це новіші трамваї, що виготовлялись з 1976 по 1992 рік. Зараз у трамвайне депо доставлено 16 вагонів. Робота триває," – говорить Андрій Сорокін.
Крім швейцарських, вулицями Вінниця курсують 10 трамваїв VinWay місцевого виробництва. Вони були виготовлені Вінницькою транспортною компанією в 2015-2018 роках на базі чеських вагонів Tatra KT4SU. Також муніципальний оператор виготовляє і тролейбуси. "В 2019 ми почали збирати батарейні тролейбуси VinLine. На сьогодні виготовлено 21 одиницю, з яких 17 одиниць обладнано системою автономного ходу до 20 км. Ми плануємо зібрати ще 10 одиниць такого типу," – пояснює Сергій Бузникуватий, заступник директора Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради.
За словами посадовця, батарейні тролейбуси активно використовують заряд батареї, оскільки проїжджають на ній у середньому по 10-15 км. "Ці тролейбуси зараз курсують у віддалені районі міста або сполучають Вінницю і навколишні села, де немає контактної мережі. Наприклад, у березні були відкриті два нових тролейбусних маршрути, де тролейбуси їздять без контактної мережі: №17 Залізничний вокзал – мікрорайон "Академічний" та №20 Вишенька – Хутір Шевченка. На першому маршруті тролейбуси проїжджають з опущеними штангами 1,7 км, а на другому – 3,5 км," – додає Сергій Бузниковатий.
Окрім тролейбусів VinLine Вінницька транспортна компанія закуповувала тролейбуси Т70117 в українського виробника "Богдан". У місті нараховується 40 машин такої моделі. Також цього року Вінниця придбала в польському місті Люблін 20 вживаних тролейбусів Solaris Trollino, які були виготовлені в 2012 році. "Один такий тролейбус обійшовся нам у 1,3 млн грн. Враховуючи обмеженість видатків у міському бюджеті та співвідношення ціна/якість, це дуже непоганий варіант," – пояснює Бузниковатий.
Найближчими роками влада Вінниці планує продовжити оновлення рухомого складу тролейбусного парку. "Наша мета – повністю зняти з маршрутів застарілі тролейбуси моделі ЗіУ-9 та замінити їх оновленим рухомим складом. Це можуть бути нові машини або вживані, але не старіше 2012-2013 років випуску," – каже Сергій Бузниковатий. Інший напрям діяльності на майбутнє – це відмова від закупівлі дизельних автобусів. "У 2019 році ми придбали один електробус Skywell, а в 2020 році – 10 газових CNG автобусів Otokar Kent. В подальшому будемо закуповувати нові автобуси лише електричні або газові. Дизельні купувати вже не будемо," – резюмує посадовець.
Читайте також Друге життя трамваїв: Як у Вінниці будують VinWay та експлуатують швейцарські Karpfen і Mirage
