Швидкісні потяги – це, безумовно, дороге задоволення. Але все пізнається у порівнянні. Наприклад, закупівля 10 корейських потягів обійшлася Україні аж у 300 млн доларів, а це лише половина(!) вартості реконструкції стадіону Олімпійський у Києві. Іншими словами, закупівля нормальних потягів європейського виробництва з дійсно швидкісними характеристиками, коштувала б нам трішки дорожче за Хюндаі, але дешевше будівництва одного єдиного стадіону. Відповідь на запитання, що для країни та її економіки важливіше, мабуть, очевидна.
Втім, найбільший парадокс у тому, що Польща, яка у 2014 році запустить лінію швидкісних потягів Pendolino (гордість французької компанії Alstom), заплатить за цю сучасну лінію майже таку ж суму яку виклала Україна за застарілу корейську техніку. І пояснення цього парадоксу просте – Польща член Евросоюзу.
Коли перед Україною декілька років тому постав вибір – де закуповувати швидкісні потяги, то все фактично звелося до джерел фінансування. Україна спрямувала всі кошти на будівництво аеропортів та стадіонів, тоді як потяги планувалося придбати через програми так званого експортного кредитування. Брак вільних коштів та бажання зекономити як тільки можна, майже відразу вивели з гри таких потужних гравців як Alstom чи Siemens. Між іншим, французький виробник мав щодо України дуже серйозні наміри. "Алстом" якраз закінчував проектувати по замовленню РЖД потяг серії Pendolino спеціально адаптований до сильних морозів та снігу. Тепер цей потяг під назвою Allegro бігає між Санкт-Петербургом та Хельсінки і за два роки не було зафіксовано жодного(!) збою в його роботі. Саме цю модель французи активно проштовхували і на український ринок. Якби це їм вдалося, то, безумовно, українська сніжна зима не знищила б швидкісну залізну дорогу за одну ніч, як це сталося з Хюндаями.
Втім, коли настав час робити остаточний вибір, виявилося, що з країною яка балансує на грані дефолту, знаходиться за бортом Евросоюзу, загалом виглядає ненадійно, а головне – немає живих грошей на свою масштабну програму запуску швидкісного сполучення, мало хто з банкірів хоче мати справу. Звісно, докинути на програму пару десятків мільйонів доларів з бюджету можна було, але ж вартість будівництва терміналів, а с особливо стадіону "Олімпійський", росла щодня як на дріжджах. Стільки підрядників і всі хочуть їсти… Відверто кажучи, проект запуску швидкісних потягів у пріоритетності підготовки до Евро-2012 займав помітне місце, але перебував у розряді таких без яких можна обійтися. Польща, наприклад, обійшлася і нічого. У цей момент підвернулися корейці, яким потрібно було кудись сплавити свої потяги. За це вони навіть погодилися відправити їх нам "відразу", а гроші отримати "потім" - основне фінансування проекту покривав Ексімбанк Кореї. Так, прикриваючись вигідним кредитом, Україна остаточно стала Азією, а крах проекту швидкісного сполучення питанням часу.
Приклад Польщі показує, що через перебування за бортом ЕС Україна вимушена переплачувати реалізуючи свої інфраструктурні проекти. Добре, що реконструкцію автошляхів часто погоджується кредитувати ЕБРР, але у ЕС будівництво шляхів покривається низкою програм Єврокомісії. Тобто мова йде не про кредитування, а покриття частини бюджету проекту. Це ж саме стосується і залізничного сполучення. Якби Україна була членом ЕС, то, можливо, діяла б так само як і Польща, що дозволило б їздити, наприклад, зі Львова у Київ на Pendolino лише за три години, потративши на проект таку ж суму як на закупівлю Хюндай.
Справа у тому, що закупівля 20 швидкісних потягів Pendolino та їх обслуговування впродовж 17 років обійдеться Польщі в 640 млн евро (удвічі більше ніж закупівля 10 потягів Хюндай, тобто затрати на придбання одного потягу - співставні). При цьому половину вартості проекту покриє програма Євросоюзу OPI&E, ще частину - кредит Європейського інвестиційного банку. І це не тому, що Польща така бідна і гостро потребує таких дотацій. Навпаки, економіка Польщі демонструє дивовижні результати навіть у період світової кризи, просто існують в ЕС ось такі програми і ними країни користуються. Румунам ЕС взагалі виділяє майже мільярд евро на реалізацію двох проектів з розвитку залізниці. Ще раз наголошую – не кредитів, а покриття частини вартості проекту.
Наш epic fail з корейськими Хюндаями та багатостраждальний китайський "Повітряний експрес" в Бориспіль – це один із прикладів куди ми прийдемо, якщо євроінтеграція буде знята з порядку денного. У питаннях розвитку інфраструктури альтернативи ЕС у нас немає.
