Дивлячись зі сторони користувача послуги залізниці, яка не надається належним чином, стан справ є критичним. Дивлячись зі сторони "власника", який ставить задачу та отримує результат, стан справ є "задовільним". Оскільки власник задоволений "бізнесом" (монопольним бізнесом), то скарги споживачів, крім "кращих клієнтів", ігноруються, що є логічним з позиції монополії у короткій перспективі. Але таке ігнорування призведе до катастрофічних наслідків у майбутньому та втрати державою бізнесу залізничного перевізника.
Залізничні перевезення в Україні - це про ціну. Якщо б не нижча у порівнянні з іншими видами транспорту ціна, то пасажири і вантажовласники тримались би залізниці осторонь. При найнижчій ціні вимоги споживачів щодо якості природно будуть ігноруватись. При цьому, ріст вартості продукту не призводить до зросту якості. Якість росте в конкурентному середовищі. Конкуренція між видами транспорту не сильно впливає на "Українську залізницю", тому що рівень авто, авіа, річкових перевезень перебуває плюс/мінус на одному етапі розвитку (чи занедбання). Інфраструктура держави, екологічні стандарти, нормативне регулювання тощо впливають на конкуренцію в транспорті, стримуючи стрімкий розвиток будь-якого виду транспорту. В Україні немає Лідера перевезень, який би стрімко та невпинно перебирав на себе вантажо- та пасажиропотік.
Якщо б не нижча у порівнянні з іншими видами транспорту ціна, то пасажири і вантажовласники тримались би залізниці осторонь.
Сьогодні Україна в світі є країною з ризиками, непрогнозованою, з слабким брендом, що ускладнює продаж української продукції на експорт. Нашу державу розглядають не як транзитну, а як "глухий кут", з якого важко транспортувати продукцію. У світових рейтингах рівня логістики ми не на кращих позиціях. Оскільки українською залізницею перевозиться близько 60% всіх вантажів країни, роль залізниці у формуванні рейтингів є значною.
Проте пройшли ті часи, коли залізниця була "локомотивом" економіки, лідером транспорту, з яким не можливо було конкурувати. Посилюється зовнішня конкуренція та прийшов час внутрішньої конкуренції. Після лібералізації тяги частка державного залізничного перевізника стрімко та невпинно зменшиться. В "Української залізниці" сьогодні відсутні ресурси, вміння, підтримка, знання, бажання за рахунок чого вони зможуть конкурувати з приватним залізничним перевізником. Єдине, на чому тримається сьогодні українська залізниця, це стереотип, що державне підприємство належить кожному українцю. Проте, акціонером "Української залізниці" є держава, яка завжди, як будь-яка держава (деякі скандинавські та азійські країни є більше виключенням з правил, ніж правилом), є поганим власником і управлінцем "бізнесу".
В "Української залізниці" сьогодні відсутні ресурси, вміння, підтримка, знання, бажання за рахунок чого вони зможуть конкурувати з приватним залізничним перевізником.
При цьому в змінах державної української залізниці майже ніхто не зацікавлений. Навіщо вкладати інвесторам кошти в державне підприємство, коли можна створити приватного перевізника? Навіщо працівникам змінюватись, набувати нових компетенцій та навичок відповідно до викликів часу, коли й так платять "гроші"? Навіщо вантажовласникам, пасажирам залізниця минулого століття, коли приватна залізниця у конкуренції надасть сервіс, швидкість, вчасність, прогнозованість? Навіщо уряду актив, який приносить тільки нарікання та головний біль?
Враховуючи правила розвитку систем, тенденції такі, що "Українську залізницю" як систему скоро "розірве". Після катастрофи звільниться достатньо місця для нового: нових проектів, нових перевізників, нових перспектив, нового сервісу, нових правил. Настане час нових перспектив, будівництва, а не спасіння "безнадійного пацієнта". Приватні перевізники будуть мислити категоріями залучення пасажирів та вантажів не тільки у залізничній площині, а й задавати тон іншим видам транспорту.
Етап переродження буде болючий, але цікавий. Стартом має стати новий закон, який змінює правила гри та надає змогу запустити на магістраль приватну тягу. Не дивлячись на всі його недоліки, закон вкрай необхідний для розвитку залізниці, розвитку українського експорту та країни. Залишилось тільки прийняти…
