Нині в українському Міністерстві інфраструктури набув популярності слоган "Інфраструктура єднає". Хочу розповісти про випадок з європейської практики, коли інфраструктурний об’єкт дійсно єднає не просто пункти на мапі, а країни, народи і, навіть, частини континенту.
В минулий вік-енд завершився черговий (кажуть, що останній) сезон серіалу "Міст", події якого відбуваються в данському Копенгагені та шведському Мальме. Як не складно здогадатися, з’єднує ці два міста по різні боки Ересуннської протоки - міст, від якого і пішла назва фільму.
Нещодавно пощастило побувати в тих краях, і, звісно, Ересуннський міст став одним з об’єктів, який не можна було оминути.
Міст цей - не найдовший у світі, і навіть у Європі. Його особливість в тому, що він став останньою ланкою у ланцюгу данських мостів, що з’єднали не лише Данію, а і решту країн Західної Європи напряму зі Скандинавією. Якщо раніше, подорожуючи з Данії до Швеції, необхідно було перетинати Ересуннську протоку на поромі, залежачі від примх погоди, то тепер на потязі чи на авто через міст-тоннель це можна зробити за 10-15 хвилин. Звісно, іноді тут дмуть потужні вітри, і тоді рух по мосту може обмежуватися, але це все ж менша ступінь залежності від сил природи, ніж раніше.
Приблизно одночасно з Ересуннським мостом був побудований інший міст - Великий Белт через однойменну протоку - довжиною 6,8 км і висотою центрального прольоту 57 м. У Ересуннського "колеги" висота центрального прольоту така ж - 57 м, але його унікальність в тому, що він складається з мостової частини (7845 м) і підводного тунелю (4050 м). Ближче до данського берегу міст занурюється під воду у тому місці, де для цього було споруджено штучний острів Пеберхольм (Острів-Перець). Назва його - це елемент скандинавського гумору - адже поруч знаходиться острів Сальтхольм (Острів-Сіль). Таким чином у водах Ересуннської протоки завелися сіль та перець.
Кажуть, що після побудови мосту багато жителів Копенгагену переїхали мешкати до шведського Мальме, бо, навіть, з урахуванням плати за проїзд через переправу, жити у Швеції, а заробляти в Данії все рівно виходить вигідніше.
Щодо плати за проїзд - так, вона існує. Проїзд в одну сторону на легковому авто обійдеться десь в 300 данських крон, проїзд на поїзді - 200 крон (курс приблизно 1 данська крона = 5 українських гривень). Не дешево, але і не дорожче, ніж раніше місцевим жителям доводилося платити за поромну переправу. До того ж, з часом, можливий варіант, що плата за проїзд на авто буде скасована. Але станеться це (якщо станеться) не скоро - після того, як відіб’ється вартість будівництва мостового переходу. Компанія, яка будувала міст і належить наполовину данському і наполовину шведському урядам, вклала в проект понад 30 млрд данських крон.
І ще цікавий момент: шведською міст називають Öresundsbron, а данською - Øresundsbroen. Щоб підкреслити об’єднавчу роль цього масштабного інфраструктурного проекту, компанія-проектувальник вирішила називати міст Øresundsbron, поєднавши варіанти з обох мов.
В Україні наразі про проекти такого масштабу не йдеться, але, як не перестає підкреслювати Мінінфраструктури, єднати країну потрібно. Будемо сподіватися, що довгобуд мосту через Дніпро у Запоріжжі, анонсовані проекти мостів у Миколаєві та Полтавській області таки будуть реалізовані. Адже, як писав один з заступників міністра стосовно майбутнього мосту в Кременчуці, "Ми вже, фактично, їдемо по цьому мосту".
