Останнім часом стали проявляти свою активність громадські активісти по контролю за діяльністю Укрзалізниці, які вже давно перестали ними бути, створивши організацію з наміром вести осідлий спосіб існування. Періодичні рейди у комфортабельних купе не рахуються...
Методи боротьби з безквитковими вони обрали вельми цікаві, агресивні.
Так, цього разу не пощастило Кременчуцькому підрозділу Полтавської вагонної дільниці, який попав до поря зору Громадського контролю Укрзалізниці.
Налякані двома горе-провідниками з одного із приміських поїздів, підрозділу оголошена війна. Адже саме методом війни намагаються ліквідувати супротивника, чого і бажають громадські активісти...
На сторінці ФБ активісти поділилися планами, серед яких є фактична ліквідація Кременчука як господарської одиниці пасгосподарства.
Причина цього - безквитковий провіз, цей лакмусовий папірець діяльності підрозділів підпорядкування пасажирської служби.
Годі сперечатися, адже проблема є, і від неї не відштовхуються. Так, вже давно виявлені злісні працівники, які ігнорують належне виконання своїх обов'язків, з ними ведеться робота, виносяться покарання та підсилюється контроль. І результат є.
Однак, є і проблеми, і вони не регулюються інструкціями. Ім'я їм - трудове законодавство та профспілкове законодавство. Перше не допускає звільнення без належної доказової бази, тим більше після першого правопорушення, друге стоїть на заваді притягненню до відповідальності члена виборчих органів, які неналежним чином користуються недоторканістю... Гадаю, це знайоме громадським активістам, адже серед них є депутати місцевих рад...
Громадський контроль не вигадав нічого іншого, як піти від простого до складного, а саме висунув ідею ліквідувати Кременчуцький підрозділ дільниці, довіривши перевізний процес Київській. Це тому, що їм з Києва та області простіше контролювати...
Тобто, не зустрівшись з керівництвом дільниці та Кременчуцького підрозділу, не вивчивши документи, не ознайомившись із ситуацією, оголошуються пропозиції, які є як мінімум поспішні.
Проблема безквиткових не в персоналіях, і не в географії. Проблема - в безкарності та відсталості законів, які не дають адекватно покарати винуватців. І соромно це не знати.
Щоб розібратися у цій ситуації, громадським активістам слідує зняти коло внутрішнього комфорту, яким вони опоясані, та реально розібратися у стані речей. Адже більшість працівників - сумлінні та мають належну виконавчу дисципліну, не заслуговуючи на таку понадувагу шановних громадських контролерів.
Давайте з проблемою боротися разом!!!
