Пасажиропотік вітчизняних аеропортів не може не дивувати Європу. Та й дехто в Україні ніяк не оговтається. Щоквартальне зростання трафіку в 45-50% у провідних регіональних летовищах України (Львів, Харків) та Жулянах – це не жарти, а вже звичне явище. Загалом, потік пасажирів в аеропортах України зростає на 24-27% щорічно, починаючи з 2015 року. Щоправда, після прочитання деяких звітів з’являється ефект "дежавю". Де я вже бачив аналогічну методу подачі інформації? Згадав, коли повернувся до історії, яку дуже любив у школі: демонструвати успіхи у відсотках любила радянська влада. Тоді чи не кожне друковане видання рясніло здобутками: надо́ї виросли на 10%, кількість збудованого житла зростає на 50% щорічно і т.п. У когось "успіхи" тодішнього керівництва виклика́ли окремий захват і будували ілюзію розвитку країни. На щастя, ми давно не живемо при "совєтах" і можемо дозволити собі подавати інформацію зручно і зрозуміло.
Звісно, зростання трафіку польотів було б неможливим без лібералізації ринку, без збільшення конкуренції та допуску на українські авіалінії нових світових гравців. А головне - без великого бажання літати та відкривати світ, і показати світові Україну!
За результатами останніх років маємо таку картину динаміки пасажиропотоку першої десятки вітчизняних летовищ:
Через "совковість" відсоткового методу подання інформації, я свідомо не включив такі летовища, як Полтава, Миколаїв та інші, в яких приріст склав 100% і більше, але кількісно це надзвичайно мало у масштабах країни. Успіхи таких "новачків" варто описати в окремому матеріалі.
Що загалом демонструє динаміка пасажиропотоку українських летовищ?
- Є приріст. Це результат наполегливої праці керівників летовищ, міністрів, депутатів, місцевої влади та небайдужих людей. Пригадую, дехто казав, що аеропорт Львів у 2015 році мав зупинитися. Але як це могло статися, якщо пасажиропотік того року постійно зростав?
- Простежується уповільнення зростання. Це природно, адже будь-який бурхливий ріст завжди закінчується вирівнюванням. Раніше я передбачав, що динаміка аеропортів уповільниться, але все одно вдвічі перевищуватиме середньоєвропейський показник (європейські летовища зростають на 6-8% на рік). Випадає із загальної картини лише Дніпро, який мав серйозні проблеми з приходом нових авіакомпаній протягом 2015-17 років. І зараз, фактично, нарощує кількість наявних рейсів, а не прихід нових АК.
- Подальше уповільнення динаміки є свідченням неспроможності інфраструктури більшості регіональних летовищ пропускати більшу кількість пасажирів та забезпечувати приліт/виліт різного типу ПС без обмежень. Головна проблема - у поганому стані та невідповідності злітно-посадкових смуг (аеродрому в цілому) та невеликій кількості і незручній інфраструктурі пасажирських терміналів.
Висновки
Позиціонування. Перше, що потрібно розуміти, - це те, що на показниках не вийде піаритися. Немає гіршої ситуації, аніж показати чудові відсотки росту пасажиропотоку при поганій інфраструктурі летовища. Тому державі і всім зацікавленим сторонам необхідно продовжити зосереджувати зусилля на пошуку інвестицій у розвиток інфраструктури. На фоні вливань у дорожню інфраструктуру, це стане наріжним каменем нового українського уряду (в межах нового політичного сезону). Джерела фінансування повинні бути розширені, а для цього потрібні інструменти.
Законодавство. Якщо до сьогодні запрацював Дорожній фонд, то чому ж не працює Авіаційний фонд? Чому так і не встигли прийняти новий Закон про концесію? Де збір на реконструкцію та відновлення аеропортів? Де податкові спрощення імпорту авіапалива? А як щодо скасування ПДВ на внутрішні перельоти? Все це, очевидно, доведеться вирішувати депутатам нового скликання ВРУ та новим міністрам.
Менеджмент. Аеропорт - стратегічний об’єкт інфраструктури, і підходи до його управління мають бути теж стратегічними. В Україні, на жаль, дуже мало професійно керованих летовищ. Ті, якими керують професійні управлінці, дають результат. Решта - лише наздоганяють. У будь-якому випадку є три речі, які повинні взяти на озброєння аеропортові менеджери до виконання: 1) щоденні професійні переговори з авіакомпаніями та інвесторами; 2) якісні проекти реконструкції і розвитку; 3) підтримка місцевої громади та регіонального керівництва.
