Рубрику "Інфраструктурна розмова" ЦТС веде спільно з Deloitte Ukraine.
Звернення від авторів
Дмитро Павленко, партнер Deloitte Ukraine, керівник індустріальної групи "Інфраструктура":
У червні 2024 року з нами не стало Олени Алієвої. Вона була першою заступницею гендиректора "Бруклін-Київ", найбільшого оператора Одеського порту, головною жінкою української портової інфраструктури.
Ми довгі роки працювали разом, дружили, спілкувалися з нею. Але, на жаль, не встигли зробити цей матеріал за її життя. Тому ця "Інфраструктурна розмова" для нас особлива. Ми створили її на основі інтерв’ю та приватних розмов з Оленою впродовж останніх декількох років за участі багатьох колег з Deloitte: Олексія Занози, Наталі Руденко, Андрія Серветника, Антона Бичкова, Світлани Тутовської, Павла Пластовця.
Олено Георгіївно, розкажіть, як ви потрапили до компанії "Бруклін-Київ"?
Сталося це у 1992 році. "Бруклін-Київ" було засновано у 1990 році, а вже через 2 роки її генеральний директор і власник запросив мене до своєї команди. На той момент я працювала над проєктами для Міністерства зв’язку України (ред.: Міністерство інфраструктури України після реорганізації у 2010 році). Зокрема, моя робота полягала в забезпеченні металопрокату. Тоді ми працювали з британською компанією, яка постачала спеціальне обладнання для міністерства. Так розпочався мій шлях в управлінні складними проєктами. Потім мене порекомендували компанії "Бруклін-Київ", яка в той час уже активно займалась такими завданнями, і я радо стала частиною команди. Ось так життя пов’язало мене з "Бруклін-Київ" на довгі роки.
Як разом із бізнесом еволюціонувала ваша роль у компанії?
Ролі та проєкти змінювалися постійно. Адже кожен етап розвитку компанії ставив перед нами нові виклики – ринок змінювався і ми разом із ним. Я яскраво пам’ятаю період 1994-1996 років, коли в Україні лише формувалося законодавство щодо експорту, митного оформлення вантажів та інших важливих аспектів міжнародної торгівлі. Цей процес був надзвичайно складним, але ми брали активну участь у його розвитку.
На початкових етапах наша компанія займалася постачанням "давальницької сировини". Ми безпосередньо долучилися до формування законодавства в цьому напрямі. Компанія постачала повний комплект сировини для виробництва металопрокату на металургійні заводи України, зокрема "Азовсталь" та Донецький металургійний завод. Отриманий металопрокат ми експортували за кордон.
Пізніше ми почали займатися інвестиціями у сфері нерухомості в Києві. Серед наших досягнень – будівництво кількох посольств, зокрема іранського. Потім розпочали розбудову житлових об’єктів у центрі міста та відновлення пам’яток архітектури. Згодом будівельний напрям розповсюдився на наш одеський офіс, на стивідорну компанію "Бруклін-Київ", де розпочалися нові проєкти.
Одним із перших великих викликів стала співпраця з французькою компанією, яка займалася експортом цукру-сирцю в Україні. Ми створили спеціалізований склад – єдиний в Україні митно-ліцензійний комплекс для перевалки цукру-сирцю. Українське законодавство лише починало формуватися для цієї галузі, і ми працювали над цим теж. Зараз Україна вже експортує цукор і не займається сирцем, тому ми перейшли до інших напрямів розвитку.
Ще одна яскрава згадка – будівництво злітно-посадкової смуги в аеропорту "Бориспіль". Це був спільний проєкт з Daimler-Benz AG. Одразу після цього зайнялися будівництвом готелю на морвокзалі Одеського морського порту, яке вели спільно з портом (ред.: у вересні 2023 року внаслідок ракетного обстрілу рф готель зазнав значних руйнувань).
А де в цій історії портові термінали та як ви до цього прийшли?
Ось, власне, після роботи над готелем і вирішили, що нам потрібно починати розвивати власний стивідорний бізнес. На той час термінал "Бруклін-Київ" був дуже маленьким, а обробка великої кількості вантажів на обмежених площах була надзвичайно складним завданням. Термінал знаходився в найбільш невигідному місці – на периферії Одеського порту, з обмеженим доступом до відкритих складських площ. З одного боку нас обмежувала Нафтогавань, з іншого – судноремонтний завод.
Частину території судноремонтного заводу порт був готовий виділити нам для розвитку. Там абсолютно нічого не було. Я досі пам’ятаю цю картину: приїжджаю оглянути територію, а там очерет росте, все занедбане... Однак цієї території виявилося недостатньо, тому ми розвивалися далі, розширюючись у водну акваторію, відкриваючи складські площі та продовжуючи будівництво.
Одним із найважливіших наших проєктів стало будівництво елеватора на 186 тисяч тонн одночасного зберігання. В цей час порт також побудував причал, і наш елеватор дуже швидко почав функціонувати. Це був дуже важливий проєкт для України. Аграрний бізнес тоді почав активно зростати, а елеваторних потужностей у портах катастрофічно не вистачало. На той час в Одеському порту діяв лише один радянський елеватор з ємністю 86 тисяч тонн. Усім цим керував власник компанії та її генеральний директор, Олег Анатолійович Немировський. Він був справжнім генератором ідей. Ледь ми закінчували один проєкт, як він уже запитував: "Що робимо далі?". Згодом ми продали наш елеватор іноземній компанії, яка бажала розвивати цей бізнес, і продовжуємо з нею тісно співпрацювати.
Зі зростанням професійних викликів я відчула, що потрібно розвиватися далі, і поїхала здобувати MBA. Хоча на той час уже мала економічну та фінансову освіту, однак цього було недостатньо для підкорення нових вершин.
Пізніше "Бруклін-Київ" викупив і очолив Юрій Петрович Губанков, який приніс із собою нові ідеї для розвитку. Однією з таких ідей стало подовження причалу №43, який ми будували для "Укрелеваторпрому". Ми знову стикнулися з браком території та освоїли частину акваторії. Після збільшення площ було вирішено створити контейнерний термінал, партнером у цьому проєкті стала одна з найбільших контейнерних компаній у світі – CMA CGM.
Ми постійно розросталися і займали все нові території. Нові площі з’єднувалися з попередніми, і ми отримали досить великий контейнерний термінал. Наш обіг контейнерів значно зріс. Ми розбудовувалися, купували нове обладнання та модернізувалися.
Що вас мотивує в компанії?
Працюю я в "Бруклін-Київ" фактично з самого початку, потрапивши сюди одразу після закінчення університету. Лише трохи попрацювала в міністерстві, а потім прийшла сюди. Я розвивалася разом із компанією з нуля. Це, звичайно, дуже цікаво, коли ти починаєш, ще будучи "новачком", а потім постійно зростаєш, відкриваєш для себе все нові проєкти і можливості. Саме це мене і мотивує – те, що я не стою на місці. Для мене надзвичайно важливо постійно займатися чимось новим. Створивши щось, я йду далі, прагну робити більше. Це дуже розвиває. Сидіти на місці, виконувати рутинну роботу – абсолютно не моє.
Які зараз найбільші виклики у бізнесі?
Сьогодні бізнес стикається з численними викликами, і вони різні за своєю природою. Одним із ключових є відповідність вимогам ринку, які постійно змінюються разом із нашими клієнтами. Наші клієнти адаптуються до потреб своїх споживачів, і цей динамічний процес впливає й на нас. Ми працюємо з великими стратегічними партнерами, такими як Interpipe, Metinvest, Louis Dreyfus, ADM Trading та іншими міжнародними компаніями. Вони змінюються відповідно до вимог глобального ринку, і ми маємо йти в ногу з цими змінами.
Наприклад, Interpipe значно збільшив обсяги вантажопотоку до США. Американські вимоги відрізняються від тих, що діють в інших країнах. Це миттєво відображається на нашій роботі: як упакувати, завантажити, розмістити вантаж, зберігати його, оформити документи та виконати всі ці процеси з необхідною швидкістю.
Важливим етапом стало співробітництво з ЄБРР. Їхні вимоги, зокрема сертифікація за стандартами ISO з менеджменту, енергозбереження, охорони праці та екології, значно полегшили нашу роботу з міжнародними компаніями. Тепер увесь персонал проходить постійні тренінги, а екологічний менеджмент став одним із найбільш жорстких напрямів нашої роботи.
Ми впровадили нові екологічні стандарти: сортуємо сміття, використовуємо біосистеми для енергозбереження. Наприклад, гаряча вода у нас забезпечується за рахунок сонячних систем протягом восьми місяців на рік. Для опалення ми використовуємо котли на пелетах, що є екологічно чистим рішенням. Це позитивно впливає не тільки на довкілля, але й на колектив, який бачить, як підприємство інвестує в сталий розвиток.
Проте ми стикаємося і з високою плинністю кадрів. Багато людей залишає країну, що також створює додаткові виклики для бізнесу.
Якби у вас була чарівна паличка, що б ви змінили у бізнесі?
Я б зробила так, щоб ми не залежали від чиновників і щоб ніхто нам не заважав працювати. Це єдине, що я б змінила.
Із розмов з Оленою Алієвою після повномасштабного вторгнення
Як і всі логістичні компанії, на початку повномасштабного вторгнення "Бруклін-Київ" опинився в надскладній ситуації. Всі звичні логістичні канали були заблоковані. Основна діяльність, пов’язана з перевалкою зерна, була повністю зупинена. Це був період невизначеності й креативного пошуку рішень.
Так, наприклад, компанія почала використовувати свою інфраструктуру для зберігання зерна, навіть незважаючи на те, що ці потужності знаходились у зоні ризику. Логістична перевага – наявність залізничного та автомобільного сполучення – допомогла їм зберегти часткову операційну активність. Ще одним із рішень стало активне використання портів на Дунаї, де компанія орендувала додаткові майданчики для перевалки зерна. Для покращення обробки вантажів туди релокували частину свого персоналу. Це дозволило прискорити обробку вантажів і забезпечити мінімальний дохід у важкий період.
Війна також змусила "Бруклін-Київ" трансформувати свою діяльність. Компанія шукала нові проєкти для інвестицій і диверсифікації ризиків. Одним із таких стало придбання вагонів-зерновозів, що дозволило не тільки зберігати грошові потоки, але й зменшити ризики для основної інфраструктури.
З відкриттям зернового коридору у вересні 2022 року компанія повернулася до звичної роботи, хоча ризики залишалися високими через обстріли. А після забезпечення Україною логістичного коридору в односторонньому порядку ситуація стабілізувалася і діяльність компанії почала швидко відновлюватися. Зараз "Бруклін-Київ" не лише обробляє зерно, а й працює з іншими вантажами.
Збільшення потужностей компанії стало можливим, зокрема, завдяки новому зерновому терміналу, будівництво якого розпочалося у 2011 році і завершилось напередодні повномасштабного вторгнення – у 2021 році. Документи на його експлуатацію були отримані вже під час війни, в березні 2022 року. Це дозволило "Бруклін-Київ" значно збільшити обсяги перевалки зерна. Крім цього, компанія активно розширювала клієнтську базу та проводила перемовини з поточними клієнтами.
Компанія не лише успішно адаптувалася до нових умов, але й змогла вийти з кризи сильнішою, значно збільшивши обсяги роботи завдяки новим потужностям і технологічним рішенням. А також людям, які віддані їй та портовій галузі України. "Залізо – це дрібниці, головне – люди. Все інше ми відбудуємо", – так Олена Алієва реагувала на терористичні обстріли Одеського порту.
Текст інтерв’ю на офіційному сайті "Делойт" в Україні