"Чорноморська операційна зона - одна з тих складових театру бойових дій, де Сили оборони України диктують російським загарбникам свої умови, руйнують агресивні плани противника, проводять власні активні дії. Присутність флоту рф у Чорному й Азовському морях практично нівельована", - заявив 30 червня в ході наради з керівництвом Військово-Морських Сил Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.
"Роль безпілотних та безекіпажних систем стає вирішальною в усіх доменах, зокрема й на морі. Тому наше завдання - масштабувати виробництво, швидко впроваджувати нові рішення, діяти на випередження", - додав Головнокомандувач.
Але попри те, що головною ударною силою України на морі стали морські дрони, кількість одиниць традиційного флоту теж продовжує зростати.
Приблизно за рік до початку повномасштабного вторгнення ЦТС писав про те, як на той момент розвивався флот і які кораблі планували будувати. Про поточний стан справ у розбудові флоту ми поговорили з військовим моряком, істориком та головою ГО "Київське військово-історичне товариство" Олександром Чудновцем.
Перед російсько-українською війною, яка почалася в 2014 році з анексії Криму, ВМС базувалися в Севастополі. Флот, який в нас офіційно називається Військово-Морські сили, був невеликий і налічував в своєму складі фрегат "Гетьман Сагайдачний", 5 корветів, які могли нести бойову службу, 3 тральщики, 2 десантних кораблі, підводний човен "Запоріжжя", 49 допоміжних кораблів і суден, 22 літака та 30 вертольотів.
Відновлення після анексії Криму
Коли росіяни анексували Крим в 2014 році, вони також захопили й кораблі ВМСУ. "Гетьман Сагайдачний" у цей час був задіяний у операції проти самолійських піратів в Червоному морі. Коли в лютому фрегат повертався в Україну, росіяни вже розпочали анексію півострова. Тому замість Севастополя фрегат пішов курсом на Одесу і цим себе врятував. У квітні ті моряки, котрі вийшли з Криму (не зрадили, не пішли у відставку, а повернулися в Україну), перебралися в Одесу. Це майже 5 тисяч особового складу ВМС. А кораблів практично не було. Окрім тих, що належали морській прикордонній службі, що раніше вивела свої кораблі. У підсумку ВМС України залишились без кораблів.
Після переговорів, які провів призначений тоді на посаду командувача Військово-Морських сил віце-адмірал Сергій Гайдук, почалося формування нових ВМС України практично з нуля із базою в Одесі. У нас залишився тільки флагман - фрегат "Гетьман Сагайдачний". Росіяни тоді казали, що наші кораблі їм не потрібні, а лише територія. І внаслідок переговорів, Україні таки вдалося частину цих кораблів повернути назад. Росія повернула 35 кораблів і суден, включаючи корвет "Вінниця", ракетний катер "Прилуки", десантний корабель "Кіровоград" (майбутній "Юрій Олефіренко") та судна забезпечення "Балта", "Золотоноша", "Горлівка" та інші. Процес був припинений росією в односторонньому порядку в червні 2014 року під приводом активізації бойових дій на Донбасі.
Проте найбільш боєздатні кораблі, такі як корвет "Луцьк", "Тернопіль", "Хмельницький", великий десантний корабель "Костянтин Ольшанський", корабель управління "Славутич" і підводний човен росіяни нам не віддали. Пізніше агресор використав їх як кораблі-донори і плавучі мішені.
Україна залишилася фактично без флоту. Без того ядра, яке в нас було. Але завдяки морякам, які постійно нагадували, що нам потрібні кораблі, і зусиллям держави було укладено договори і контракти на поставку невеликих кораблів зі США. І в 2019 році прибули перші два патрульні катери. Будь-який катер, який несе військово-морський прапор, - це вже корабель, тому можемо сміливо казати про кораблі.
Отже це були бойові кораблі, які на папері значилися, як катери типу Island. Першими були катери "Слов’янськ" та "Старобільськ" із такими характеристиками: довжина - 33,5 м, ширина – 64 м, осадка – 2 м. Озброєні вони невеликими гарматами і кулеметами. Патрульні кораблі не призначені боротися проти російських крейсерів чи фрегатів. Вони виконують задачі з охорони узбережжя, патрулювання, супроводження кораблів. Утім, для українських військових моряків – це морська практика і бойова одиниця. Було вже на чому виходити в море і відпрацьовувати бойові задачі.
І в 2019-му, і в 2021-му році катери Island, США продовжували нам передавати. Пізніше надійшли ще "Суми" і "Фастів". На початок повномасштабного вторгнення у нас було вже чотири катери типу Island. П’ятий катер під назвою "В’ячеслав Кубрак" не встиг прибути в Україну і зараз знаходиться в США. Але прапор ВМС України на ньому піднято, і там присутній український екіпаж. В Україну він зараз прийти не може, бо Туреччина не пропускає воєнні кораблі під час війни. Вона діє згідно з міжнародним договором 1936 року, який регулює прохід військових кораблів через протоки Босфор і Дарданелли в Чорне море. Це так звана конвенція Монтре, згідно з якою під час бойових дій Туреччина не пропускає військові кораблі будь-яких держав у Чорне море. Наразі, згідно з цією конвенцією українські військові кораблі, які знаходяться в інших акваторіях, не можуть потрапити в Україну.
Із цих перших п’яти кораблів, отриманих від США, загинув патрульний катер "Слов’янськ". Трагедія сталась 3 березня 2022 року під час виконання бойової задачі з патрулювання в районі Кінбурнської коси. Його атакував ракетами Х-31 російський літак. Після цього катер затонув. Врятувалося лише 5 осіб екіпажу, 11 членів екіпажу пропало безвісти.
Паралельно з цими поставками з США, в Києві на заводі "Ленінська кузня", який в 2018 році перейменували в "Кузня на Рибальському" будували малі броньовані катери. Була запланована ціла серія – 18 одиниць. Але проект коригувався і, станом на сьогодні, починаючи з 2014 року, побудовано 8 бортів: "Акерман", "Вишгород", "Кременчук", "Лубни", "Бердянськ", "Нікополь", "Костопіль" і "Буча". На цьому поки що проект зупинився. Офіційно вони називаються "Малі броньовані артилерійські катері" - скорочено МБАК. Так ми їх і називаємо. Проект цих катерів № 58155. Шифр – "Гюрза М". Довжина -23 м, водотоннажність – 54 т.
"Буча" вступив у стрій в травні 2023 року. Це був останній корабель із цього проекту. Підняття прапору на ньому відбувалося в Києві в Міжгір’ї. Він став флагманом річкової флотилії.
Ці катери теж задумувалися для патрульної і сторожової служби. Вони самі невеликі, мають малу осадку і призначені більше для річок, або узбережжя – без великих хвиль. Але катери досить ефективні. Усі ці МБАКи мають велике значення для практичних тренувань особового складу. Саме ці катери і мали стати основою "москітного флоту". Ця теорія базувалася на думці аналітиків і стратегів про те, що великий флот Україні й не потрібен. Фрегати і корвети фінансово важко обслуговувати, а вразити їх можна дуже легко – кількома ракетами (що й сталося із російським крейсером "Москва").
Окрім проекту 58155 паралельно на "Кузні на Рибальському" добудували ще 2 катери, схожі на "Гюрзу", але це були "броньовані десантно-штурмові катери" проект №58503 (шифр "Кентавр-ЛК"). Водотоннажність – 53 т, довжина - 24,3 м. Катери вже були з іншим функціоналом – мали впиратися в берег і з носової апарелі випускати десант (морських піхотинців у складі 25-30 осіб у повному озброєнні) для виконання завдань на суші. Їх теж задумали побудувати більше десятка, але зупинилися на двох. Причина – нібито завод не виконав контракт за технічним завданням – швидкість була менша, ніж проектувалась, функціонал був звужений тощо.
Ці катери (БДШК) назвали "Станіслав" та "Малин". Коли почалась повномасштабна війна, вони були в Одесі в строю. У "Станіслава" склалась трагічна доля. Катер загинув біля острова Зміїний під час першої спроби його звільнення в травні 2022 року. Теж від російської авіаційної ракети. Там він і лежить на глибині 20 метрів. Трьох членів екіпажу вдалося врятувати, а п'ятеро зникли безвісти. А БДШК "Малин" і зараз воює.
Корвети з Туреччини
Ще до повномасштабного вторгнення, в грудні 2020 року, був укладений контракт з турецькими компаніями про побудову в Стамбулі (військова верф) серії бойових кораблів класу корвет. Турки запропонували доволі сучасний проект корветів класу "Ада". Це багатофункціональні кораблі, які мають озброєння, яке може на рівних вражати ворога під водою, на воді й у повітрі. У намірах йшлося про 3-4 кораблі, але скільки конкретно було замовлено – невідомо. Два з них вже побудовані. Перший корвет отримав ім’я "Гетьман Іван Мазепа", він був закладений 7 вересня 2021 року, спущений на воду 2 жовтня 2022 року і наразі ще проходить випробування. Наш прапор на ньому вже піднятий, але офіційного повідомлення про те, що він в строю, поки немає. Бо якщо ми заявимо, що він під нашою юрисдикцією, то можна очікувати на якусь диверсію з боку росіян, а так він – ще власність Туреччини. Корабель має такі технічні характеристики: водотоннажність – 2 400 т, довжина – 99,5 м, ширина - 14,4 м, швидкість 29 вузлів (54 км), дальність плавання – 3 500 миль за 15-вузлового ходу, екіпаж - 100 осіб. Корабель може нести дві гармати, протикорабельні ракети "Гарпун", зенітно-ракетне озброєння, торпедні апарати, вертоліт.
Це - тип сучасного літорального корабля. Йдеться про бойові кораблі прибережної зони, побудовані за принципом стелс-технології, спрямованої на те, щоб зробити корабель максимально непомітним.
Другий корвет – "Гетьман Іван Виговський". 18 серпня 2023 року відбулася церемонія закладки корабля для ВМС ЗС України на суднобудівній верфі в Стамбулі. 1 серпня 2024 року корвет було спущено на воду. Наразі корвет знаходиться на стадії добудови і вже в 2026 році плануються заводські випробування. Так що можемо вважати, що два класних, сучасних корвети скоро ввійдуть до складу Військово-Морських сил України.
Тут хочу прояснити ситуацію з приводу долі фрегата-флагмана ВМСУ "Гетьман Сагайдачний". На початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого, він стояв на ремонті на одному із заводів у Миколаєві. Події розгортались досить швидко. Росіяни захопили тоді Антонівський міст, Херсон, рухалися далі на Миколаїв і наші військові моряки убезпечилися – притопили свій корабель. Рішення, на мій погляд прийняте вірне! Їх можна розуміти – корабель був на ремонті, машинне відділення - розібране, озброєння – демонтовано… "Сагайдачний" і зраз там стоїть напівзатоплений. Цей фрегат – колишній сторожовий прикордонний корабель, побудований в Керчі в 1992 році, а закладений ще в СРСР. У нього був не зовсім бойовий функціонал. А два нових корвети класу "Ада", побудованих у Туреччині, замінять його більш, ніж на 100%. Та, хоч вони і в Туреччині, в Чорне море все ж зайти не можуть і будуть чекати там до кінця війни. Але ми хотіли би, щоб після її завершення наші "Гетьмани" зайшли в наш український Севастополь.
Додам, що часто ставлять питання про те, що ж робити із "Сагайдачним"? Він був ходовим і брав участь у всіх бойових навчаннях і заходах. Ми, як військо-морські історики, вважаємо, що в строю як бойова одиниця він уже не буде. Але після війни його можна буде підняти і зробити музеєм Військово морських сил на плаву. Це було б цілком правильне рішення!
Що дала Коаліція морських спроможностей
До Коаліції морських спроможностей входить 18 держав і діє вона з грудня 2023 року. У рамках її функціонування йдеться про постачання кораблів та катерів, морського ударного озброєння, засобів спостереження та розвідки, протимінних систем, посилення амфібійних спроможностей (висадка на сушу) та підготовку особового складу флотилій і морпіхів.
У рамках цієї Коаліції наш союзник Велика Британія, уже передала два тральщики шукачі мін типу Sandown. Вони були побудовані наприкінці 90-х років і британці їх списали. Але кораблі добре обслуговувалися і в рамках Коаліції їх вирішили передати Україні. Передача відбулася в 2023 році, а в 2025 році ми підняли на них свій прапор. Там служать наші навчені екіпажі, які вже відпрацювали всі задачі - курсові і бойові. Ці катери отримали назви в честь українських тральщиків, які захопили росіяни в Севастополі – "Чернігів" і "Черкаси". Характеристики тральщиків типу Sandown: водотоннажність – по 600 т, довжина – 52,5 м, ширина – 10,9 м, осадка – 2,3 м, швидкість – 13 вузлів (24 км), екіпаж – 40 осіб. На озброєнні може бути одна гармата і кулемети. Корпус у цих кораблів зроблено зі скловолокна. Це через роботу, пов’язану з пошуком мін і роботою з магнітами.
Обидва катери готові відпрацьовувати бойові задачі, але в Чорне море вони також не можуть пройти. Розглядався варіант проходження їх Дунаєм, але ж росіяни полюватимуть на них і зроблять все, щоб потопити. Міни в Чорному морі Україні допомагають шукати і Болгарія, і Румунія, і Туреччина. Усе, що з’являється біля них – вони виловлюють. А наші міни вже чекатимуть до кінця війни.
Ці два тральщики базуються у Великій Британії на військово-морській базі в Портсмуті і знаходяться під її охороною. Нині, в зв’язку з війною, яка йде в Ірані, і блокуванням Ормузької протоки, піднялася тема пошуку мін. І Україна висловила готовність долучити свої катери до такої роботи. США поки відмовляються від цього, але Велика Британія все ж розглядає таку можливість. Ніхто не знає, як далі розвиватимуться події, але така тема присутня для наших моряків це був би великий практичний досвід і спосіб показати себе світу.
Окрім цих двох тральщиків, Україна має ще три - в материковій Європі. Це мінні тральщики типу Alkmaar (спільний проект трьох країн – Бельгії, Нідерландів та Франції). Вони теж були побудовані наприкінці 80-х на початку 90-х років. І практично були списані. Нам їх запропонували і ми погодилися прийняти, назвавши їх «Маріуполь», «Мелітополь» і «Генічеськ». Ці мінні тральщики мають такі характеристики: водотоннажність - 543 т, довжина – 51,5 м, ширина – 9 м, осадка – 3,6 м, швидкість – 15 вузлів (28 км). Озброєння – три кулемети, гармата, тральне оснащення, екіпаж – 44 особи.
Перші два із цих трьох тральщиків уже готові до бойової роботи, а «Генічеськ» вже здає курсові задачі. Але вони теж не можуть зайти в Чорне море.
Уже можна казати про те, що ці три кораблі типу Alkmaar плюс два типу Sandown: в Великій Британії – це повноцінний дивізіон протимінних кораблів відповідно до структури військового флоту. І вони готові виконувати задачі. Хоч би й у тій самій Ормузькій протоці. П’ять тральщиків – це велика сила.
У рамках роботи Коаліції нам активно допомагають США. Йде регулярне надходження бойових катерів – десантних, штурмових, патрульних. Наприклад, як Metal Shark, SHERP the SHUTTLE, Sea Ark Dauntless тощо. Кількість їх ніхто не скаже, але – передають!
Нам багато передають прибережних або ж річкових катерів. Це пов’язано з тим, що на початку російського вторгнення навесні 2022 року, в нас було створено Річкову флотилію. Нині вона включає два дивізіони. 26-й окремий дивізіон річкових катерів знаходиться в Києві, відповідає за північну частину Дніпра і бере активну участь в ППО столиці. І тут знаходиться і флагман флотилії МБАК "Буча", про який ми говорили на початку. А 27-й окремий дивізіон річкових катерів знаходиться на півдні України і відповідає за контроль за річками в тій частині.
Окрім США, велика допомога надходить з таких держав, як Норвегія, Швеція і Фінляндія. Теж - катерами. Швеція, наприклад, передає штурмові катери Combat Boat 90. Досить швидкісні, потужні й добре озброєні, вони нагадують «Гюрзу М», але більш інноваційні. Їх у нас зібралася достатня кількість і вже восени 2025 року із катерного складу був створений дивізіон. Цікаво, що однотипні такі катери під назвою «Раптор» випускають росіяни. Свого часу вони купили ліцензію на їх виробництво. Вони їх дуже активно використовують на Чорному морі, а ми їх дуже активно б’ємо.
У рамках Коаліції, Україні активно допомагають держави Балтійського моря. Естонія, хоч і маленька держава, але в 2024 році передала нам два дуже добрих патрульних катери. Українські моряки їх вже освоїли і назвали "Ірпінь" і "Рені". Катери виконують свої функції в районі Дунаю та Чорного моря.
В Україні нині жодних кораблів не будується. Йде війна. Корабель під землю ж не сховаєш. Нам краще поки будувати за кордоном. Але в перспективі, маючі такі базові потужності – ми в змозі відновити свою суднобудівну галузь.
Якщо вірити відкритим джерелам, на 2025 рік наші Військово-Морські сили налічували майже 40 тисяч осіб. А за допомогою іноземних партнерів нам було передано майже 90 катерів та кораблів. Серед них - і великі, й не дуже. Ми з вами поговорили лише про частину з них. Нам вдалося частково відновити свої бойові спроможності і ми стверджуємо: те, що росіяни мають великий флот ще не означає, що вони переважають нас. Йде системне знищення ворога усіма наявними силами та засобами враження. Віримо! Подолаємо!
Читайте також Курочка по зернятку: що дають Україні удари по експортній інфраструктурі ворога