Кожного року ЦТС традиційно проводить опитування серед очільників транспортних компаній, керівників галузі та експертів, щоб підвести підсумки та заглянути в майбутнє. Через російську агресію 2022 рік виявився для країни надскладним. Судити сьогодні на 100%, що було зроблено правильно, а що ні - навряд чи можна, але однозначно можна сказати, що логістична система країни виявилася адаптивною, стійкою, та відіграє одну з ключових ролей у цій війні.
З початку повномасштабного вторгнення до лав ЗСУ долучилося багато фахівців і працівників транспортної галузі. Якщо брати тільки найбільші державні компанії, то це 9227 залізничників, більше 5000 автодорожників та 230 представників АМПУ.
Саме тому, в цьогорічному опитуванні прийняли участь ті менеджери транспортного ринку, які долучилися до ЗСУ. Вони поділилися думками про те, яку роль сьогодні відіграє логістика та які події, на їхню думку, стали найважливішими для галузі інфраструктури у році, що минає.
Євген Кравцов, екс-очільник "Укрзалізниці"
Війська зв’язку. Південній напрямок. Виявлення та протидія БПЛА. Старший лейтенант.
В який саме момент ви вирішили доєднатися до ЗСУ? Яка обставина остаточно вплинула на ваш вибір?
З початку війни я разом з близьким другом вступив до лав добровольчого формування. Паралельно ми активно займалися волонтерською роботою. Але цього мені здавалося недостатньо, тому у травні долучився до ЗСУ. Таке рішення я прийняв через відчуття відповідальності перед близькими людьми, родиною та країною.
Чи продовжуєте слідкувати за ситуацією на транспортному ринку?
Відверто кажучи, через брак часу майже не вдається слідкувати за ситуацією.
Яку роль відіграє логістика та транспортна інфраструктура у війни? На вашу думку, чи впоралася наша транспортна система з задачами?
При ведені довготривалих військових дій логістика та забезпечення є одними з ключових факторів успіху. Помилки у налагодженні постачання зі сторони ворога та переривання нашими військами логістичних ланцюжків окупантів зіграли одну з ключових ролей при обороні Києва та визволенні Херсона.
Якщо казати про нашу систему логістики, на мій погляд, вона чудово справляється з військовими задачами.
Як оцінюєте роботу транспортної системи за цей рік? Що на вашу думку було ключовими подіями в транспортному секторі?
Слід бути об’єктивними - тут немає прикладу для порівняння не тільки для сучасною української історії, але й для воєн в інших країнах за останні десятиріччя. Транспортна система в поточних умовах залишилася однією з найбільш функціональних та спроможних цивільних систем в країні, і це - величезне досягнення.
Після завершення війни, чи маєте ви намір повернулись до робити в транспорті та інфраструктурі?
Про це ще навіть не думав. Спочатку треба не просто завершити війну, а перемогти.
Євгеній Ігнатенко, комерційний директор компанії "Грейн-Трансшипмент"
59 окрема мотопіхотна бригади імені Якова Гандзюка, головний сержант.
В який саме момент ви вирішили доєднатися до ЗСУ? Яка обставина остаточно вплинула на ваш вибір?
З початком повномасштабного вторгнення я зі своєю командою почав виїжджати з гуманітарною допомогою у місця бойових дій. Потроху почали розбиратися у військовій справі, оскільки постійно спілкувалися з військовими, які боронили Миколаївщину й проводили наступ. І коли мені прийшла повістка, відразу ж мобілізувався на службу у Миколаєві.
Взагалі, у мене була можливість взяти бронь на підприємстві, де я працював комерційним директором. Ми склали й подали списки співробітників нашої компанії, які мали залишатися працювати. Втім, я відчував, що моє місце на фронті, хоча на той момент я ще не мав бойового досвіду.
Чи продовжуєте відстежувати ситуацію на транспортному ринку?
Я постійно відстежую цю інформацію з різних джерел, зокрема, європейських. Особливо, коли це стосується наших транспортних проблем та експертних висновків про те, як ці проблеми можна подолати.
От лише декілька прикладів. З початком широкомасштабної агресії ми зіштовхнулися з тим, що частина флоту, який виконував рейсові завдання, ще тільки поверталася до портів, але низка держструктур на той момент вже припинила роботу. Зокрема, це стосувалося безпеки судноплавства. Я вважаю, що вони мали б дочекатися, коли флот в районі Очакова та Одеси зайде до баз розташування.
Ще одна суттєва проблема - більшість компаній-експортерів припинили діяльність. Крім того, деякі судноремонтні підприємства через певний час перекваліфікувалися на надання послуг завантаження/розвантаження, а це призвело до втрати кваліфікованих кадрів у судноремонтній галузі.
Але простежується і зворотний бік - після 24 лютого з’явився шанс розвитку дунайських портів через додатковий вантажопотік. Дунайський річковий флот почали більше використовувати, а це збільшило судноремонтну базу у місті Кілія.
Вже зараз я бачу, як можна вдосконалити систему, щоб не повертатися до довоєнних проблем після нашої перемоги. Тож відстежую ситуацію і роблю висновки.
Яку роль відіграє логістика та транспортна інфраструктура у війні? На вашу думку, чи справляється наша система з задачами?
Все залежить від менеджменту, який керує логістикою. Якщо це фахівець з чітким розумінням логістики, то все працює, мов годинник. Адже систему завжди можна перебудувати й адаптувати під будь-яке завдання.
Головне розуміти, що логістика - це не поточні обставини, а те, що ти запланував. Правильно запланована дія завжди забезпечує успіх. А от, якщо є збій, то це тільки через відсутність кваліфікованого менеджменту.
Як оцінюєте роботу транспортної системи за цей рік, з точки зору бізнесу? Що, на вашу думку, було ключовими подіями в транспортному секторі?
З точки зору бізнесу, зараз все виглядає невтішно. Протягом останніх 8 років держава намагалася розвивати річні транспортні шляхи - модернізували шлюзи, причали, але з початком широкомасштабного вторгнення всі ці процеси зупинилися. Якщо взяти річку Дніпро - це тисяча кілометрів водної поверхні, величезна кількість гідротехнічних споруд, і 24 лютого все це зупинилося.
Після Перемоги нам потрібно буде багато чого відновити, і я переконаний, що у цьому процесі мають брати учать і держструктури, і приватні компанії. Це не означає, що бізнес обов’язково має долучитися грошима - він може допомогти експертними консультаціями у розв’язанні нагальних проблем. Ми разом маємо пройти цей шлях.
А ключовою подією у транспортному секторі, безумовно, стала домовленість про зерновий коридор. З одного боку, це допомогло країнам, які знаходилися на межі голоду, отримати українське зерно й розв’язати продовольчу кризу. З іншого, це забезпечило нашим аграрним компаніям можливість експортувати продукцію. А це надходження валюти, підтримка ВВП, збереження робочих місць.
Ми змогли переорієнтувати вантажопотік на дунайські порти, з’явилися додаткові можливості транспортування зерна до Європи. Крім того, відбувся перерозподіл фінансових потоків на українські дунайські порти, які до початку широкомасштабного вторгнення мали борги по зарплаті й знаходилися на межі виживання.
Нам вдалося не дати померти морській та річковій транспортній галузі, й це найголовніше.
Після завершення війни, чи маєте ви намір повернутися до роботи в транспорті та інфраструктурі?
Повернуся стовідсотково, як тільки ми переможемо й закінчиться воєнний стан. І не просто повернуся, але й маю намір долучитися до процесу реорганізації всієї системи транспорту та інфраструктури, щоб зробити її набагато кращою.
Кожен, хто працює у цій сфері, зіштовхнувся з труднощами й думає, як покращити показники своєї транспортної компанії та стан всієї галузі. Водночас, ми всі знаємо одне одного й маємо об’єднатися, щоб відновлювати, покращувати систему, робити її більш прозорою та переймати кращий європейський досвід. Переконаний, що у нас все вийде.
Дмитро Роменський, екс-заступник міністра інфраструктури та голови АМПУ
Херсонська обласна військова адміністрація, капітан
В який саме момент ви вирішили доєднатися до ЗСУ? Яка обставина остаточно вплинула на ваш вибір?
Напад рф на Україну був з одного боку очікуваним (ситуація на кордонах та інформація західних розвідок не залишали сумнівів в цьому), а з іншого - були великі сподівання, що цього не станеться.
Перша реакція щодо нічних обстрілів - шок. Одночасно з ударами перших ракет по містам виникла думка, що потрібно захистити свою сім’ю. Тому в перші дні війни я вивіз дружину з двома дітьми за кордон. Опісля повернувся у Краматорськ, вивіз маму та 92-річну бабусю до Дніпра.
Мені хотілося бути корисним, тому я почав займатись волонтерською діяльністю, але постійно здавалось, що роблю замало для нашої Перемоги. Тому пішов у військкомат та з 10 березня 2022 року вступив до лав ЗСУ.
Враховуючи мій досвід у цивільному житті щодо логістики та транспорту, був зарахований до складу автомобільної роти на посаду заступника командира роти. У подальшому служив на сході України, отримав чергове звання "капітан" та призначений командиром роти.
В жовтні 2022 року наказом Головнокомандувача ЗСУ був відряджений до Херсонської обласної військової адміністрації для участі у відновленні інфраструктури та систем життєзабезпечення деокупованих територій. Зараз у Херсоні під обстрілами відновлюємо інфраструктуру міста.
Чи продовжуєте слідкувати за ситуацією на транспортному ринку?
Слідкую за ситуацією на ринку портових послуг. Дуже тішить відновлення перевалки морських вантажів в деяких портах України. Хоча загальна картина щодо роботи морських портів негативна. Частково працюють тільки порти, які беруть участь у зерновій угоді і тільки порти Дунаю відчувають пожвавлення.
Яку роль відіграє логістика та транспортна інфраструктура у війні? На вашу думку, чи справляється наша система з задачами?
Логістика має одне з найважливіших значень у боєздатності військ. Як ми вже бачимо, слабка логістика ворога, відсутність стабільних логістичних ланцюжків постачання були серед причин недосягнення росією цілей війни (захоплення Києва, Сум, Чернігова та всього Лівобережжя в перші тижні війни).
Як оцінюєте роботу транспортної системи за цей рік? Які події, на вашу думку, були ключовими в транспортному секторі?
Цей рік був не найкращим для транспортного бізнесу:
- повне зупинення цивільного авіасполучення, знищені аеропорти по всій країні;
- значні удари та пошкодження залізничної інфраструктури (Мені здається, нас рятує те, що наша система залізничного транспорту найбільш розгалужена серед пострадянських країн. "Укрзалізниця" гідно тримає всі виклики війни);
- міжобласні, міжрайонні автомобільні перевезення значно ускладнені: відсутність палива, неможливість перевезень вночі, комендантська година, безпекова ситуація не найкращим чином впливали на ринок автобусних перевезень;
- робота морських портів майже зупинена, тільки порти Дунаю та порти, що беруть участь у зерновій угоді, працюють;
- будівництво та утримання доріг через брак коштів переживає також не найкращі часи.
Чи маєте ви намір після завершення війни повернутись до роботи в транспорті та інфраструктурі?
Звісно, понівечена росією інфраструктура України потребує відбудови. Готовий бути корисним на будь-якому напрямку, якщо мій досвід і знання будуть потрібні. Але спочатку, сподіваюся, після Перемоги, коли демобілізують з ЗСУ, як мінімум місяць насолоджуватися спілкуванням із сім’єю.
Володимир Омелян, екс-міністр інфраструктури
капітан ЗСУ
В який саме момент ви вирішили доєднатися до ЗСУ? Яка обставина остаточно вплинула на ваш вибір?
В моєму випадку це було абсолютно свідоме рішення в перші ж години війни. Я був до цього готовий морально, крім того, було все спорядження і зброя, тому що під час роботи в міністерстві я часто виїздив на фронт. Для мене було очевидно, що це атака на мою країну. В перші тижні було ще не зрозуміло, як все піде - кожна одиниця зброї та особовий склад в ЗСУ були надважливі. Тому я прийняв рішення не роздумуючи і підписав контракт.
Чи продовжуєте слідкувати за ситуацією на транспортному ринку?
Я слідкую за новинами, для мене важливо, щоб та сфера, якій я віддав багато років свого життя, була успішною.
Яку роль відіграє логістика та транспортна інфраструктура у війни? На вашу думку, чи справляється наша система з задачами?
Безперечно, логістика відіграє ключову роль не тільки для економіки держави, але й для військового забезпечення. Я вдячний "Укрзалізниці" і нашій транспортній системі загалом, яка гідно прийняла цей жахливий виклик. І насправді важливо мати людей на фронті, які вміють воювати і готові вбивати за Україну, але не менш важливо, щоб вони мали, чим воювати. І тут ключова роль логістики і транспорту.
Я бачив, як мега ефективно "Укрзалізниця" в перші місяці забезпечила релокацію мільйонів пасажирів.
Як оцінюєте роботу транспортної системи за цей рік з точки зору бізнесу? Що, на вашу думку, було ключовими подіями в транспортному секторі?
З точки зору бізнесу і зовнішніх зв'язків, величезна подія - це "транспортний безвіз" і короткострокова ліквідація дозволів на перевезення. Беззаперечний успіх - це зернова угода. На жаль, вона поки не поширилась на інші товари. У нас величезна проблема і по руді і по контейнерам. Більшість портів не працює. І не шкодить не лише портовій галузі, але й усій економіці країни.
Безперечною перевагою є те, що нам вдалося налагодити військовий компонент, тобто, власне, транспортна галузь найшвидше перейшла на рейки воєнної економіки, чого, до речі, не відбулось з нашою загальною економікою. Ми бачимо, що постачання зброї іде і росія не може визначити її місцезнаходження. І за це треба віддати належне, як це організовано і Міністерством інфраструктури, і перевізниками, і «Укрзалізницею» в тому числі.
З того, що не зроблено, - мала відбутись розбудова переходів на заході. Але ми бачили відкриття лише одного пункту. Нам потрібно в десятки разів збільшувати кількість переходів. Ми так і не дійшли єдиного висновку, що будемо робити з УЗ в подальшому. Нам потрібно триматись концепції, що основні магістральні напрямки мають бути європейської ширини, розвивати швидкісне сполучення с ЄС і країнами Балтики. Питання електрифікації залишається актуальним і це має бути в планах.
Що дуже важливо також - це розвиток нової дорожньої системи в Україні. Ми побачили, що «Велике будівництво», на яке витрачалося багато коштів, повною мірою не спрацювало ні економічно, ні політично, тому що ми не займалися будівництвом нової мережі з новими транспортними коридорами, які відповідали би потребам країни.
Після завершення війни, чи маєте ви намір повернулись до робити в транспорті та інфраструктурі?
Зараз нам потрібно перемогти, тому жодних політичних цілей я не ставлю. В своїй політичній риториці я повністю відійшов від критики сьогоднішньої влади, тому що розумію, що цього робити зараз не можна. По поверненню в транспорту галузь я би хотів побачити нову якість українських менеджерів, які були б на голову краще і Омеляна, і Кубракова, і Криклія і т.д.
Читайте також Інфраструктурні підсумки року: Оцінки бізнесу і влади