В часи "холодної війни" Радянський Союз полюбляв засекречувати всілякі об'єкти. Наприклад, неподалік прикарпатського містечка Делятин існувала секретна військова частина зі своєю інфраструктурою. Секретність породжувала в місцевих жителів безліч здогадок і припущень. Дехто казав про секретний аеродром, який знаходиться в горі, дехто про секретний урановий кар'єр, дехто про секретну лабораторію чи ще якісь фантастичні вигадки. Насправді там стояла військова частина з підземними пусковими шахтами для ядерних ракет. Ось до чого призводить секретність. Люди починають вигадувати всіляку нісенітницю.
Цей епізод з часів "холодної війни" я згадав не просто так. Останні дні мені довелось активно обдзвонювати українські аеропорти, аби дізнатись про статистику пасажиропотоку за 2017 рік. І все це через один закон – "Про державну статистику". Стаття 21 цього документа говорить наступне:
"Первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, забороняється".
Саме на цю статтю державні органи і деякі аеропорти посилаються, коли відмовляють журналістам у наданні статистичних даних. Якщо виходити з цього пояснення, то статистика пасажиропотоку виявляється конфіденційною інформацією, "яка належить до інформації з обмеженим доступом". Але тоді виникає інше питання: чому деякі аеропорти без питань публікують свою статистику, а деякі відмовляються?
І тут ми повертаємось до тези про секретність. Значить деяким є що приховувати. Але що? Погані результати? Після телефонування до кількох регіональних аеропортів я побачив, що ситуація виглядає, навпаки, досить добре. Наприклад, свій пасажиропотік збільшили аеропорт Запоріжжя, Івано-Франківськ, Кривий Ріг, Херсон. І збільшили не на один відсоток, а в рази. В переважній більшості адміністрації підприємств без особливих питань надають необхідну інформацію. Навіть аеропорт Івано-Франківськ, який минулі роки відмовлявся від контактів з пресою, повідомив про свої досягнення.
Винятками поки лишаються два аеропорти – Бориспіль і Одеса. В аеропорту Бориспіль обіцяють надати офіційні дані на початку лютого. А ось Одеса вирішила залягти на дно і не повідомляти статистику взагалі, хоча, в попередні роки ці дані публікувались на Facebook-сторінці підприємства. Ситуація з Південною Пальмірою виглядає трохи дивно, адже, навіть, за попередніми підрахунками, аеропорт покаже позитивну динаміку.
Отже, виходить якась колізія. Аеропорти по одинці готові надавати свою статистику громадськості, а Міністерство інфраструктури, Державіаслужба чи Держстат не можуть це робити, бо це забороняє закон. Тому останні подають загальні дані у "знеособленому вигляді".
Здається, закон "Про державну статисту" потребує змін. Годі вже гратись у якусь незрозумілу секретність. Звісно, що законодавчі зміни в Україні відбуваються досить повільно. Але самим аеропортам варто задуматись над декількома речами: зробити свої сайти зручним для пасажира і почати самостійно оприлюднювати результати своєї роботи, не чекаючи дзвінків від журналістів! Деякі вже роблять це не один рік. Наприклад, Харків чи Київ-Жуляни. Навіть скандальний Дніпропетровськ публікує дані про пасажиропотік (хоча дістати інші дані – це ціла проблема).
Наостанок хотів би навести табличку, яку щомісяця публікує Хорватська агенція цивільної авіації. В ній наводиться статистика по кожному аеропорту, і не лише щодо пасажирів. Таблиця має п'ять стовпчиків: кількість обслужених рейсів, пасажирів, кількість транзитних пасажирів, обсяг перевезених вантажів і пошти.
