2021 рік мав стати часом нових імпульсів для розвитку морегосподарського комплексу в Україні. Галузь чекала на запуск концесії в Херсоні та Ольвії, приватизацію в Усть-Дунайську, Білгород-Дністровському та Скадовську, якісне оновлення законодавства.
Чому це так важливо? Бо саме концесія і приватизація - це шанс дати друге дихання нашим портам: оновити "втомлену" інфраструктуру, освоїти нові ринки, зберегти трудові колективи, забезпечити їм гідні умови праці.
На жаль, аукціони по невеликим портам цьогоріч не відбулись. Сподіваємось, що кропітка підготовча робота дасть свої плоди вже у наступному році. Звичайно, приватизація має просуватись далі: в Одесу, Миколаїв, інші великі порти.
Ще одне важливе питання: за якими правилами має відбуватись приватизація? Зараз маємо дві основні процедури: аукціон та викуп. Перший варіант застосовується як загальне правило. Другий спосіб стосується орендарів, що здійснили інвестиції в орендований об’єкт на визначених законом умовах.
Як відомо, шлях до викупу лежить через невід’ємні поліпшення. Але часто орендарі позбавлені можливості узгодити заплановані роботи. Поширена причина відмови: майно отримано поза конкурсом (аукціоном). Хто виграє від такого сценарію? Держава залишається із застарілим майном, орендар втрачає стимули і можливості для інвестування. Переможців тут ніби і не видно.
Але і в тому випадку, коли стивідор успішно узгодив та здійснив поліпшення, святкувати успіх зарано. Держава почувається як вільний художник (від слова "худо"), що самостійно обирає спосіб приватизації: аукціон чи викуп. Непоодинокими є випадки ревізії уповноваженими органами власних рішень щодо приватизації. Як наслідок, отримуємо судові спори та невизначеність. Такі процеси не сприяють інвестиційній привабливості нашої країни, мають зворотній ефект.
Влітку 2021 року у першому читанні був схвалений проект закону № 4572. Одна з найбільш суперечливих ініціатив - скасування права викупу у звичному форматі. Законодавець пропонує "відправити" усіх орендарів на аукціон на загальних підставах з іншими потенційними покупцями - незалежно від обсягу інвестицій та інших чинників. Єдина і дуже скромна преференція орендаря: право викупу за найвищою ціною, запропонованою на аукціоні.
Пам’ятаємо, що мета приватизації - це продаж державного майна не будь-якому, а саме ефективному приватному власнику. І чимало стивідорів заслужили на визнання з боку держави. Робота над покращенням інфраструктури, технічна модернізація, збільшення обсягів перевалки - такими я бачу маркери ефективності. Згадаємо про Маріуполь, де портові оператори працювали на відстані "витягнутої руки" від лінії розмежування.
Обов’язково маємо переглянути правила передачі об’єктів портової інфраструктури в оренду. Наразі додаткові умови застосовуються радше як виняток. Наприклад, у Чорноморському порті це умови про припинення договору у випадку укладення концесійної угоди щодо майна, переданого в оренду.
Але потрібно закладати й вимоги до обсягів інвестицій, перевалки вантажів. "Нові" договори оренди, на жаль, не містять таких умов. Втратило свою роль і цільове призначення. Тобто вантажі взагалі можна не перевантажувати, головне не мати заборгованості з орендної плати. Такий підхід не виглядає виправданим.
У відносинах оренди та приватизації слід враховувати специфіку об’єктів портової інфраструктури, їх технологічних зв’язків. Зокрема, це стосується причалів та їх тилів. Тому незалежно від кількості балансоутримувачів, технологічно пов’язані об’єкти не варто "розпорошувати" на різні аукціони.
Наостанок хочу сказати, що складний шлях концесії та приватизації у портовій галузі - не привід опускати руки. Проблем вистачає, але маємо і добрі новини. Майже "під ялинку" отримали звістку про передачу концесіонеру майна Херсонського МТП. Трохи раніше було передано майно ДП "Стивідорна компанія Ольвія".
Досвід державно-приватного партнерства у наших широтах ніколи не був простим. Згадаємо, як у другій половині 19 сторіччя підприємці намагались запустити в Одесі трамвай. Бюрократії тоді було не менше, ніж зараз. Від ідеї до реалізації минуло кілька десятирічь. Але трамвай все ж пішов: спочатку кінний, потім паровий, згодом - електричний.
Напередодні Нового року хочу побажати успіху і нашим сучасним інвесторам. Сподіваємось, що концесія та приватизація теж нарешті "підуть".
