З початком війни галузь перевезень в Україні пережила шок: небо, закрите для цивільних літаків, і порти, заблоковані окупантами. Лишилися залізниця (теж з поправками на окуповані регіони) та автоперевезення - й ті, задіяні здебільшого під гуманітарні, некомерційні вантажі. Упродовж перших двох тижнів бізнес оговтувався і думав, чи працювати далі взагалі. Потім почалися процеси евакуації виробничих майданчиків із центру на захід України. Що відбувається із українською логістикою зараз і які перспективи вона має?
Авіа: стан - усе складно
Якщо над Україною й літають борти, то тільки військові. Цивільній авіації доступ закритий (ніхто б і не ризикнув). Та й навіть по завершенні війни швидкого відновлення авіаперевезень чекати не слід. Для нашої компанії прийняти цей факт непросто, адже до початку бойових дій ми робили 100 авіавідправлень на місяць. А тепер навіть запитів від клієнтів немає. Не хочуть спускатися “на землю” - переправляти свій вантаж автівками. Бо такий експорт часто невигідний: раніше доправити літаком, наприклад, до Казахстану, 20 кілограмів товару коштувало 100 доларів. Тепер для цього потрібне авто - і бюджет приблизно 1500 євро. Але певний обережний оптимізм нас усе ж з’явився: цього тижня, вперше від початку війни виконуємо експортне замовлення для клієнта, який раніше транспортував товар авіа із Борисполя, - перевезли харчові домішки наземним транспортом до Будапешту. А звідти - товар полетить до Казахстану.
Море: плани із визволення контейнерів
Із першого дня війни судна почали обходити українські гавані й вивантажувати контейнери, призначені для України, в альтернативних портах Румунії, Польщі і Туреччини. Так там назбиралося цих контейнерів тисячі. Тепер задача №1 - вивезти їх звідти. І тут випливають особливості кожного порту.
Найпроблемніші - турецькі гавані. Туди пускають тільки турецьких перевізників, а ті - не хочуть їхати в Україну. Звідси - нова проблема: контейнери треба перевантажувати дорогою, а склади повсюди переповнені. А поки власники вантажу намагаються вирішити цю проблему, час спливає: адже контейнери в турецьких портах можуть зберігатись максимум пару місяців - а далі вилучення. За нашими підрахунками, щоб якось впорядкувати цю ситуацію, потрібно десь півроку.
Не все просто і з румунськими портами. Так, наприклад, Констанца фізично не може розрулити ситуацію із великою кількістю контейнерів - в порту невелика пропускна здатність. На території немає місця для розвантаження контейнерів, і попит на цю послугу перевищує пропозицію вдесятеро. Ускладнює перевезення вантажів і те, що румунська митниця дуже повільна в роботі, ще й автотранспорту для вивезення контейнерів бракує.
Авто: поступове відродження комерційних перевезень
Перші два тижні не був задіяний увесь наш транспортний парк - війна заскочила всіх в різних місцях, хтось пішов на фронт або просто відмовився працювати. Зараз працюють всі авто - їх 40 на території України. Спочатку возили суто гуманітарні вантажі, тепер з’являються і комерційні рейси: ми доправляємо воду чи продукти по магазинах, завершили евакуацію клієнтів із Київської області на Захід України.
Ще - збільшився попит на транзитні склади різних компаній в ЕС, де можна складувати і перетарювати контейнери. Раніше всі потоки зводились до Києва, основні хаби були саме тут. Зараз основні хаби формуються на Західній Україні, зокрема у Львівському регіоні.
Все змінилося й в контексті оплат: клієнтам треба бути готовим до того, що логістика здорожчала - до війни перевезення 20-тонним авто вантажу із Києва до Львова коштувало 10 000 гривень. З початком війни - подекуди вартість сягала 50-ти тисяч. Зараз ціни дещо стабілізувалися - йдеться уже про 20-25 000. Але довоєнного рівня вони уже навряд чи досягнуть: адже і пальне подорожчало, і водії в дефіциті. Ще й частина автопарку у перевізників або залишилася на окупованих територіях, або пошкоджена.
З-поміж інших ключових проблем на ринку і вакуум по оплатах. Ринок перейшов на передоплати - часткову або повну, а в зв'язку з низькою ліквідністю рахунки до 23.02 погашаються з великою затримкою. Завантаженість транспорту низька, особливо це стосується імпортних вантажів, експорт все ж переважає. Ще наразі доступні не всі дороги, підірвані багато мостів - тому часто доводиться рухатися новими, не завжди безпечними маршрутами. Та й ліміт палива на заправках створює певні складнощі у роботі. Ще ускладнює робочі процеси дефіцит складських площ.