Кореспондент ВВС Зої Корбін побувала на залізорудній шахті Greater Nammuldi, розташованій в Західній Австралії. Компанія Rio Tinto, яка володіє одним із найбільших парків автономних вантажівок у світі, використовує тут своє обладнання на повну потужність. ЦТС подає репортаж Зої Корбін Up close with the 300 tonne driverless trucks у перекладі.
Приблизно дві години триває політ на північ від столиці Західної Австралії міста Перта, в регіон під назвою Пілбара. Постійно тут ніхто не проживає. Але на об’єктах може перебувати майже 400 працівників, які дістаються сюди літаком. Вони працюють від чотирьох до восьми днів, залежно від графіка зміни, перш ніж повернутися додому.
Гігантські вантажівки, що здатні перевозити до 300 тонн, перетинають червоноземні дороги на різних ділянках цього кар’єрного комплексу.
Їхні розміри лякають самі по собі, але це відчуття посилюється усвідомленням того, що за кермом немає водія.
Ми відвідуємо об’єкт на звичайному службовому автомобілі. У поле зору потрапляє одна з вантажівок, яка під’їжджає з бічної дороги. Я зітхаю з полегшенням, коли вона спритно розвертається й продовжує рух у напрямку, з якого ми щойно приїхали. "Це змусило вас почуватися незручно?", - запитує водій автомобіля, керівник виробництва Дуейн Паллентайн.
Greater Nammuldi має парк із понад 50 безпілотних вантажівок. Більшість із них працюють самостійно за заздалегідь визначеними курсами. Є й декілька керованих вручну - вони працюють окремо в іншій частині виробництва. Випробовується також автономна поливальна машина, яку лагідно називають Генрі. Поряд із ручними машинами, Генрі обприскує дороги, щоб стримувати пил.
Службовий автомобіль, у якому я перебуваю, може працювати разом із автономними вантажівками лише тому, що він оснащений високоточним GPS, який дозволяє бачити його у віртуальній системі. Перш ніж увійти в закриту автономну зону кар’єру, ми ввійшли в цю систему, і контролер перевірив, що ми видимі. Він замкнув наш транспортний засіб у віртуальну бульбашку, яку "бачать" самокеровані вантажівки. Це змушує їх уповільнюватися або зупинятися за потреби.
Сенсорний екран у нашій кабіні відображає всі наявні автономні транспортні засоби та інше обладнання поблизу. А також "лінії дозволів" - безпосередні маршрути, якими можуть пересуватися безпілотні вантажівки. Якби я одразу подивилася на екран, а не хвилювалася, я би помітила, що вантажівка збирається повернути.
Окрім того, що всі транспортні засоби оснащені великою червоною аварійною кнопкою, яка може зупинити систему, автономні вантажівки мають лазери та радари спереду та ззаду для виявлення ризиків зіткнення. Датчики також виявляють перешкоди. Якби великий камінь упав із задньої частини вантажівки, датчики на сусідній вантажівці помітили б це, і автомобіль зупинився б. Однак окремі вантажівки здаються занадто чутливими - під час мого візиту я бачу кілька таких, які зупинила просто нерівна дорога.
Координують та контролюють цих роботів у Операційному центрі Rio Tinto у Перті, що приблизно за 1500 км (930 миль) на південь. Це головний офіс для всіх залізорудних підприємств компанії у регіоні Пілбара, які загалом охоплюють 17 видобувних підприємств, включаючи три - Greater Nammuldi. Саме з центру керують більш, як 360 самокерованими вантажівками на всіх майданчиках (автоматизовано майже 84% усього парку). Персонал також здебільшого дистанційно керує автономною залізничною мережею далекого сполучення для транспортування видобутої руди до портових споруд та майже 40 автономними бурами.
Автономність не є новинкою для цієї компанії: впровадження технологій почалося наприкінці 2000-х років. Загалом, Австралія має найбільшу кількість автономних вантажівок і шахт серед усіх країн. Їх використовують й інші гірничодобувні компанії в Пілбарі. Але масштаб діяльності компанії Rio, зокрема у Greater Nammuldi, яка має один із найбільших парків автономних вантажівок у світі, надає їй глобального значення.
Це відображає світову тенденцію. За даними GlobalData, протягом останніх чотирьох років кількість безпілотних кар’єрних вантажівок у всьому світі зросла приблизно в чотири рази до понад 2000. Більшість із них виготовлені Caterpillar або Komatsu.
Головною причиною впровадження цієї технології стало підвищення фізичної безпеки працівників, каже керуючий директор шахт у Пілбарі Метью Гольц.
Видобуток є небезпечною професією: важкою технікою керують люди, які можуть втомитися. "Дані чітко вказують на те, що завдяки автоматизації ми маємо значно безпечніший бізнес", - говорить Гольц. Водночас, за його словами, майже на 15% зростає й продуктивність. Автономне обладнання можна використовувати довше, адже не потрібен час на перезміну або перерви. Вантажівки також можуть рухатися швидше, коли на місці менше обладнання, яким керує персонал.
Компанія Rio Tinto не розголошує, скільки вона витратила на автоматизацію в регіоні Пілбара на сьогоднішній день. Але спостерігачі оцінюють ці витрати в кілька мільярдів доларів.
Усе це змінює й перспективи для працевлаштування. Поки що розповіді про те, як роботи забирають роботу в людей, не дуже скидаються на правду. У Операційному центрі кажуть про те, що приблизно один контролер охоплює кожні 25 автономних вантажівок, але запевняють, що ніхто не втратив роботу через автоматизацію.
Натомість відбулися перерозподіли: водії вантажівок приєдналися до роботи, як диспетчери. Вони перекваліфікувалися й працюють із різним обладнанням, як, наприклад, екскаватори, навантажувачі та бульдозери. Дехто пішов керувати ручними вантажівками на різних об’єктах.
На великому відкритому поверсі Операційного центру, серед рядів моніторів, розташованих у кластери для різних шахт, я зустрічаю Джесс Коуі, яка раніше була ручним бурильником, а тепер керує автономними вантажівками з центральної бурильної групи. "Я все ще роблю дірки в землі… просто без пилу, шуму та перебування далеко від сім’ї", - каже вона.
Автоматизація забезпечує "поступові зміни" з точки зору безпеки в гірничодобувній промисловості, пояснює професор Квінслендського університету в Брісбені, який вивчає людський фактор у гірничодобувній промисловості, Робін Берджесс-Лімерік. Він проаналізував інциденти, пов’язані з автономним обладнанням, про які повідомляли регулятори, й дійшов висновку: інтерфейси для отримання інформації, якими користуються співробітники і на місцях, і в центрах управління, розроблені не оптимально. Були ситуації, коли персонал у полі втрачав контроль над ситуацією, через недосконалий дизайн екрана.
Існує ризик того, що навантаження на контролерів можуть видатися непосильними - це напружена робота з високими ставками. Через надмірну довіру, люди також можуть ставати занадто впевненими, що автономне обладнання вчасно зупиниться, і наражати себе на небезпеку. І це теж може бути проблемою. Водночас, експерт вказує на те, що певні зусилля варто спрямувати на покращення здатності вантажівок самостійно виявляти вологу, яка може вплинути на втрату зчеплення з дорожнім покриттям.
Занепокоєння щодо безпеки автономного обладнання можуть бути цілком закономірними, каже координатор Western Mine Workers Alliance, який представляє інтереси працівників гірничої промисловості в Пілбарі Шейн Роулстоун.
Він вказує на серйозний інцидент, який стався в травні цього року. Тоді автономний потяг врізався в задню частину зламаного потяга, який ремонтували працівники. Люди встигли евакуюватися до зіткнення, але це вразило їх.
Але Роулстоун також хвалить Rio за те, що тут розроблено "декілька хороших стратегій, процедур і політик" стосовно того, як люди взаємодіють з автоматизованими автомобілями. Водночас, він припускає, що в якийсь момент варіантів перерозподілу буде менше, і робочі місця будуть втрачені. За його словами, "це проста математика".
Читайте також Жінка, якій підвладні 220 тонн. Інтерв'ю з водійкою кар'єрного самоскиду