Залізниця Рудниця-Гайворон-Голованівськ була побудована наприкінці ХІХ століття, як складова великої мережі вузькоколійної приватної залізниці на теренах Вінницької, Житомирської, Кіровоградської областей. В 60-х роках минулого століття цю мережу почали перешивати на колію стандарту 1520 мм. Але частина залізниці із шириною колії 750 мм все ж збереглася. Колишні під’їзні шляхи використовувалися переважно для перевезень вантажів до місцевих підприємств, також було запроваджено пасажирські перевезення у обмеженому обсязі.
В останні роки "Укрзалізниця" досить активно почала пропонувати ретро-тури Гайворонською вузькоколійкою, які стають дедалі популярнішими. Так, у січні цього року ретро-поїзд "Гайворонський експрес" у складі паровоза Гр-336, двох тепловозів ТУ2 та 11 вагонів побив рекорд за кількістю пасажирів на одному рейсі та кількістю вагонів у складі одного поїзда. Пасажирами цього рейсу стали більше 400 туристів з Києва, Львова, Вінниці, Одеси, Дніпра, Сум, Кропивницького та Миколаєва. А 22 лютого любителів активного відпочинку та залізничних фанів запросили на ювілейний - 20 ретро-тур Гайворонською вузькоколійкою.
Наша розмова - із машиністом Сергієм Даниленком. Завдяки умінню цього 54-річного чоловіка старі паровози раз на місяць оживають і вирушають у казкову мандрівку однією із найдовших вузькоколійних залізниць Європи із серцем у Гайвороні. Усе життя він працює на залізниці і, готуючись до ювілейного ретро-рейсу, поділився із ЦТС своїми думками щодо роботи із паротягами.
Як ви потрапили на залізницю?
Після закінчення Гайворонського технікуму пішов у армію. Коли повернувся, мені був 21 рік, тоді й отримав пропозицію піти на залізницю. Тоді було важко з роботою - все довкола змінювалося, от я й пішов.
Одразу машиністом пішли?
Звісно, ні. Спочатку працював слюсарем, а тоді були спеціальні курси при депо. Ми вдень працювали, а ввечері - вчилися. Так я склав екзамени і став помічником машиніста. Років 14 помічником їздив, до 2006 року. Далі була технічна школа в Одесі, в якій здобув спеціальність "машиніст тепловоза", а пізніше ще одні курси в Одесі, закінчення яких дозволило мені працювати на паровозі. У житті мені довелося працювати навіть на паровозі, як на котельні. Був такий період, коли ширококолійні паровози використовували замість котельні, аби опалювати депо.
А на ретро-поїзді відколи працюєте?
На ретро-поїзді працюю ще із часів "Джерела". Була така туристична організація, орієнтована на іноземців. Пасажирів привозили на широкому паровозі, далі катали на вузькому і знову широкий їх відвозив… Гульки, вагон-ресторан, все як належить для іноземців. Десь на початку 2000-х років це було. Саме тоді й почав "на лопаті" їздити помічником машиніста.
Це у вас так паровоз називають - "лопата"?
У нас так кажуть: "на лопаті їздити". Бо вугілля в топку треба кидати лопатою і це робить саме помічник машиніста.
Довго вчилися їзди на такій раритетній техніці?
Та що там вчитися? Лопату дали і сказали: бери більше, кидай дальше. Основам навчили на умовних курсах підвищення кваліфікації, які проходив в Одеській технічній школі. На машиніста тепловоза я вчився близько півроку, а кваліфікацію для паровоза отримав місяців за три.
І зараз ви керуєте паровозом?
Я машиніст тепловоза. Але маю право управління паровозом
То оці казкові ретро-поїзди, які ми бачимо на знімках, водите ви?
Так-так, беру участь у цьому ділі.
Розкажіть про особливість цієї роботи, чим вона відрізняється від вашої основної? Чи подобається вам вона?
Давайте я вам відповім, як колись мені сказав один старий машиніст-паровозник. Мені вже 54 роки, то я ще застав тих старих дідів. І от один із них казав: краще дерев’яний контролер на тепловозі, ніж золота лопата на паровозі. Невдячний це труд.
А чому невдячний?
Ви коняку на весіллі бачили? У неї голова прикрашена квітами, а корпус - весь у милі. Оце так само машиніст із помічником на паровозі. Візьміть і перекидайте три тонни вугілля. Починав я саме з цього. А ще ж все старе, все ламається, все необхідно змастити.
Як часто ламається?
Тут усе раритетне. Все має свій вік, свій знос. Самі розумієте - техніка має експлуатуватися, а не раз на місяць проїхатися, і далі стояти. Те, що стоїть, те й ламається. Це як от поставити машину в гаражі і не користуватися нею - то в ній обов’язково щось потече, щось та й вийде із ладу.
Що в цій роботі технічно найскладніше?
Ремонт. Толкових спеціалістів зараз мало. Можна сказати їх майже й нема. Таких, щоб могли розібрати і скласти. Хоча, у Сновському депо є фахівці, але я не знаю тих людей. Но вони роблять толково. Якщо вже музейний експонат (пам’ятник паровозу), той, що вивезли з Чернівців, реставрували й він уже другий рік, як експлуатується, то що вже й казати.
А скільки всього зараз маєте паровозів?
Два вузькоколійних. Це те, що стосується Гайворонського депо.
Чи експлуатуються сьогодні всі 130 км залізниці?
Зараз експлуатується тільки Гайворон-Рудниця 77 км. І ще відкрита частина до Хащуватого - 9 км. Далі (в напрямку Голованівська) поки не їздимо.
Який стан інфраструктури на тій дорозі, якою ви їздите?
Нині нам встановлено швидкість на рівні 25 км за годину. Якщо рахувати, що то нормальний стан… Було колись 40 км. А тепер кинули на 25, а місцями й 15 км… От і рахуйте - нормальний стан колійки, чи не нормальний.
Ви маєте лише ретро-тури, чи є ще якісь пасажирські перевезення?
У нас їздить і приміський потяг Гайворон-Рудниця двічі на день. Він є у графіку.
Я правильно розумію, що в перерві між ретро-турами ви працюєте, як звичайна залізниця?
Так. Ретро-тури - це як свято. Раз на місяць відбулося, посвяткували і все - готуємося до наступних свят.
А що ж тоді робите під час буднів?
Возимо пасажирів і вантажі.
Які вантажі возите?
Що завантажать, але основні наші вантажі - це камінь і зерно.
А чи приходять на залізницю зараз молоді люди?
Аякже! У нас зовсім недавно нова група випустилася - молоді тридцятирічні хлопці. Є достойна заміна.
Підтримуєте контакт з іншими машиністами?
Звісно. Машиніст-інструктор нас регулярно збирає. Ми обговорюємо якісь події, які могли статися. Обговорюємо, що треба зробити, щоб ситуація не повторилася. Це відбувається раз на тиждень.
А із закордонними колегами обмінюєтеся досвідом?
Раніше часто приїжджали люди з-за кордону.
І про що говорили?
А що може запитувати машиніст - який тепловоз, як він працює. У них все зовсім по-інакшому.
А ви що запитували?
А що його запитувати? Він розказав, що має віллу, що в нього хобі - їздити на море на рибалку. Що в них належить дружині не працювати, щоби забезпечувати побут машиніста і він був завжди відпочивший.
А у вас яке хобі?
Он, паровоз - це всі мої вихідні дні. Латаю його, щоби міг їхати.
Ви його ремонтуєте своїми руками?
На даному етапі вже підключилися слюсарі. А був у нас Гр280, той, що раніше був на Закарпатті, то ми його своїми руками склали. Зараз він знаходиться в Сновську на ремонті.
Ну, але ж якось ви відпочиваєте?
Рибалимо. Жити на Південному Бузі, в ста метрах від води, і не бути рибалкою - просто неможливо.
Маєте сім’ю?
Аякже - все, як належить. Маю дружину, сина й доньку. І внучку вже маю.
Син не планує піти на залізницю, як батько?
Він ще малий, йому тільки 15 років. Але тато проти залізниці (сміється).
А чому?
Бо це ані спланувати нічого, ані з сім’єю відпочити. Ти завжди на телефоні. Зібрався, скажімо, на сімейне свято, а тут дзвонять, що хтось захворів і у тебе явка в такій-то годині. І все. Дружина сердиться.
Пригадаєте для наших читачів якусь цікаву історію, яка за ваш довгий досвід сталася на залізниці?
Ніяких пригод! Що ви? Залізниця працює чисто по інструкції без жодних пригод, без криміналу.
Читайте також Машиніст мотриси голови "Укрзалізниці": "Престижно, але від начальства не сховаєшся"
Використані фото з Facebook: Гайворонська вузькоколійка, Dmitry Babarika, Andrey Prokopov
