Драбини, мотузки та кисневі балони здатні врятувати життя на найвищій вершині світу. Навесні 2024 року безпілотники почали використовувати для того, щоб прибирати з Евересту сміття. А з початком цьогорічного сезону сходження їх мають намір застосовувати і для підйому обладнання, побудови більш безпечних маршрутів та полегшення життя шерпам - місцевим мешканцям, які завдяки своїм навичкам, супроводжують альпіністів, встановлюють сходи через крижані тріщини та виконують рятувальні операції. ЦТС публікує переклад репортажу Іші Мітра, розміщеного на CNNtravel, про те, як саме дрони можуть змінити сходження на Еверест.
На вершині світу серед незайманих білих льодовиків і високих скель панує тиша. Раптом її порушує драбина, що падає просто з неба… Мілан Панді знаходиться в базовому таборі Евересту й роздивляється краєвиди, які мало кому доводилося бачити. Він потрапив сюди, не тягнучи за собою скоби й не орудуючи льодорубом. Він - пілот безпілотника і його робота може назавжди змінити ситуацію на найвищій горі світу.
Драбини, мотузки та кисневі балони, які Панді транспортує за допомогою безпілотника, щоб допомогти шерпам, котрі супроводжують бажаючих піднятися на найвищу вершину світу, ймовірно, можуть врятувати життя на горі.
Добре орієнтуючись на місцевості, шерпи упродовж семи десятків років прокладають шлях для альпіністів на Еверест. Водночас, десятки людей втратили життя у спробах подолати гору. Панді працює в Airlift Technology - локальному стартапі, що займається картографуванням. Він вважає, що поєднання технічного досвіду використання дронів із десятилітніми знаннями шерпів про альпінізм, дозволить зробити перебування на маківці світу більш безпечним.
Базовий табір розташований на висоті майже 5364 м над рівнем моря, а перший табір - 6065 м. Відстань у повітрі між двома точками становить приблизно 1,8 милі. Шерпам потрібно шість-сім годин, щоб здійснити цю подорож, а дрон долає її за шість-сім хвилин.
Шерпа Мінгма Дж. представляє Imagine Nepal - експедиційну компанію, яка майже десять років супроводжує альпіністів. Він визнає необхідність такої допомоги відтоді, як втратив трьох своїх друзів і гірських гідів під лавиною в 2023 році. Їхні тіла й досі не вдалося знайти. "Їм довелося підніматися і спускатися з гори двадцять разів, щоб спочатку визначити маршрут, а потім повернутися за обладнанням. Я чув, що в Китаї використовують безпілотники, щоб допомогти з цим на іншій горі, тож я подумав: "Чому б не тут?", - каже він.
Майже в той самий час генеральний директор Airlift Nepal Радж Бікрам зв’язався з муніципалітетом Кхумбу щодо створення 3D-карти гори Еверест за допомогою дронів. Мер поцікавився лише, яку вагу можуть нести дрони. Так, у квітні 2024 року за допомогою двох дронів, наданих китайською компанією DJI, і в співпраці з Комітетом з контролю забруднення Сагарматха (непальська назва Евересту) компанія Airlift почала експериментувати.
"Оскільки це був наш перший досвід у базовому таборі Евересту, ми не були впевнені, як дрон працюватиме на такій висоті та за такої температури", - каже Бікрам. Серед основних проблем була погана видимість і швидкість вітру. На те, щоб вивчити місцевість, пішов місяць.
Під час першої акції фахівці Airlift Nepal за допомогою дрона спустили майже 500 кг сміття з першого табору до базового. Для цього знадобилося понад 40 польотів: безпілотник може нести майже 30, але задля безпеки транспортують не більше 20 кг за раз.
Мілан Панді говорить, що Airlift Technology допоможе шерпам транспортувати обладнання до початку сезону сходження на Еверест 2025 року, а коли він розпочнеться - збиратиме сміття.
Шерпи можуть повідомляти Панді, у якому напрямку їм рухатися і він запустить невеликий дрон, щоб орієнтуватися по стежці. Потім шерпи робитимуть те, що робили завжди, - підніматимуться на нестабільні льодоспади або частини льодовика, де найважче орієнтуватися.
"Коли вони дізнаються, наприклад, що в якомусь місці потрібна драбина, а в якомусь мотузка, вони надішлють нам координати по рації, а ми відправимо туди необхідне обладнання", - пояснює Панді. Безпілотники також можуть літати з рятувальним обладнанням, таким як кисневі балони та ліки.
Масштабування
Airlift поки що має два дрони. Лише один з них цього року експлуатується на Евересті. Другий є резервним. Але, якщо виникне потреба в додаткових польотах безпілотників, компанія розгляне можливість задіяти два апарати.
Одна з проблем - гроші. Кожен дрон коштує 70 000 доларів. І це ще до того, як він почне працювати. "У базовому таборі все дорого, - зауважує Бікрам. - Оскільки немає електрики, нам потрібно багато палива, щоб зарядити батареї. Витрати на те, щоб дістатися до табору, на робочу силу, на проживання та їжу є великими".
Для Бікрама, аеронавігаційного інженера, дрони завжди були пристрастю. Понад десять років тому, коли їх в Непалі ще майже не було, він зібрав дрон своїми руками. Це виявилося життєво важливим для надання допомоги під час землетрусу, який стався в країні в 2015 році.
Дехто з громади шерпів відмовляється від роботи в небезпечних високих горах і натомість переїжджає за кордон у пошуках кращої роботи та зарплати. "Ми сподіваємося, що наші дрони справді зроблять цю професію безпечнішою та повернуть більше людей до традиції скелелазіння. Це те, чим відома наша країна, і без досвіду шерпів ми ніколи не змогли б орієнтуватися на цій місцевості", - каже Панді.
За фронтменом
28-річний шерпа Дава Джанзу вісім років був фронтменом на Евересті. Зазвичай, команду шерпів очолює старійшина, який має великий досвід у навігації та визначає маршрут, але першим до льодоспаду зі своєю силою та молодістю прямує фронтмен.
"Цього сезону багато сухого льоду, через що дуже важко налагоджувати стежки. Між ними багато льодових веж", - розповідає він. Погана погода означає, що все постійно змінюється. Але тепер безпілотники можна використовувати для визначення орієнтовного шляху, перш ніж вирушити в дорогу.
"Зважаючи на погану погоду, яку ми спостерігали цього року, ми б не налагодили стежку вчасно, якби не така допомога", - додає він.
Використання дронів "є частиною еволюції скелелазіння", - відзначає Керолайн Огл з новозеландської компанії Adventure Consultants, яка п’ять сезонів провела в базовому таборі, керуючи експедиціями з того місця, яке вона називає "амфітеатром Евересту".
"Раніше не було супутникових телефонів або того виду прогнозування погоди, який ми маємо зараз… Усі ці типи технологій еволюціонували, щоб зробити скелелазіння безпечнішим. Я вважаю, що використання дронів є частиною цієї природної еволюції, особливо в контексті гарантування безпеки для шерпів", - говорить Огл.
Таку думку розділяє і Ліза Томпсон, яка піднялася на найвищі вершини на усіх континентах. Тепер вона представляє американську компанію Alpine Athletics і тренує скелелазів. І теж вважає дрони "бажаною та відповідальною еволюцією".
"Я не вірю, що ця інновація позбавляє ремесла чи традиції скелелазіння, - каже вона. - Гора залишається горою. Проблема все ще реальна".
Читайте також Лицем до лиця із 300-тонними безпілотними вантажівками