Цьогоріч виповнюється 200 років від дня народження сучасної залізниці. Перше в світі Стоктон-Дарлінгтонське сполучення відкрилося 27 вересня 1825 року. Це була залізниця громадського користування на локомотивній паровій тязі.
На батьківщині залізничного транспорту пам’ятну дату відзначатимуть з розмахом протягом усього року.
Як масштабувалися залізниці за останні два століття, та якими були історичні передумови долучення України до великої родини країн, з’єднаних залізничним сполученням.
Locomotion
Використовувати рейки для переміщення вантажів в Європі почали ще декілька століть тому, але вони виготовлялися з дерева та слугували на шахтах та рудниках. У XVIII столітті на заміну дереву прийшов чавун, а на початку наступного сторіччя в Британії рейкова дорога для перевезень вантажів вперше з’єднала два населених пункти. Вже за рік, в 1807-му, по цій дорозі на півдні Уельсу розпочалися і перші в світі регулярні перевезення пасажирів залізницею. Проте, це була дорога, де використовувалася кінська тяга і тодішній "поїзд" складався лише з одного вагона, який могли зрушити коні.
Визначальним для становлення залізниць став винахід парового двигуна, а згодом і паротяга. Одним з "батьків" сучасних залізниць став британський винахідник Джордж Стефенсон. Паротяги винайшли ще до нього, але саме Стефенсон створив першу успішну машину, яку стали використовувати для регулярних перевезень. Також він запропонував використовувати дерев’яні шпали, а рейки робити зі сталі. Сукупність цих передумов, а також підприємницький хист Стефенсона зіграли вирішальну роль у тому, що в 1825 році, рівно двісті років тому, став можливим запуск перевезень під паровою тягою на залізниці Стоктон-Дарлінгтон протяжністю 26 миль або 40 км. Перший справжній поїзд перевіз 450 пасажирів та 90 тонн вантажу. Паровоз, що вів поїзд, мав назву Locomotion, через що в подальшому тяговий рухомий склад і стали називати локомотивами.
Паротяг Locomotion
Вже за п’ять років у Великій Британії відбулося відкриття залізниці справді державного масштабу - Манчестер-Ліверпуль. Але саме Стоктон-Дарлінгтонська дорога показала, що за залізницями майбутнє. Тож, озираючись у минуле, на батьківщині залізниць саме цю подію вважають точкою відліку сучасного залізничного транспорту.
Railway 200
У Великій Британії до історичної дати підійшли із розмахом. Ще восени було оголошено про старт проекту Railway 200. Із самого початку 2025 року і аж до осені в його рамках відбуватимуться різноманітні заходи, які розповідатимуть про минуле залізниці, її сьогоднішню роль та важливість для сталого майбутнього.
У рамках реалізації цього проекту, наприклад, в 2024 році в Британії оголосили загальнонаціональний пошуковий рух, у ході якого мають виявити людину з найдовшою сімейною історією залізничної спадщини. "Чи можете ви перевершити Майка з Елі та його сина Ендрю з Кройдона, чиє залізничне коріння сягає 1846 року", - із таким запитом звернулися організатори Railway 200 до родин залізничників. Співробітникам залізниці, які стверджують, що вони мали предків-залізничників до квітня 1846 року, пропонується надіслати електронний лист зі своїми контактними даними. Наймолодшого представника найстарішої родини залізничників запросять на тематичні заплановані заходи.
Символічний старт тематичному року дали в новорічну ніч у музеї руху в Шилдоні, розташованому поблизу Стоктон-Дарлінгтонської залізниці, в графстві Дарем. Тут знову пролунав свисток локомотива 910 Північно-Східної залізниці. Напередодні цей локомотив пройшов реставрацію. Він є єдиним, який з’являвся на всіх трьох попередніх річницях S&DR, у 1875, 1925 та 1975 роках. Під час глобального Whistle-Up в свистки гуділи 200 локомотивів. Символічні гудки лунали по всій Великобританії, а також у Новій Зеландії, Австралії, Південній Америці, США, Південній Африці та Сьєрра-Леоне. Таким чином акція охопила п’ять континентів.
А вже 2 січня було оголошено про випуск пам’ятної монети номіналом 2 фунти стерлінгів. Випущена в рамках проекту Railway 200, вона є частиною щорічного набору з п’яти монет Королівського монетного двору, які відзначають майбутні національні віхи та ювілеї протягом 2025 року.
За минулі двісті років після запуску першого маршруту британська залізниця розрослася до 2578 пасажирських станцій, між якими щорічно перевозиться близько 1,5 мільярда пасажирів.
У Великій Британії функціонує також 211 залізниць туристичного та історичного спрямування, що охоплюють 600 миль, які проходять через мальовничі місцевості та обслуговуються 460 станціями. Цими залізницями нині користуються 13 мільйонів туристів на рік.
Перші в Україні
В Україні залізничне літочислення розпочалося пізніше, ніж у Британії. Розвиток колійного виду транспорту в нашій країні відбувався під впливом двох імперій. Так, Галицька залізниця імені Карла Людвіга (нім. Galizische Carl Ludwig-Bahn, CLB) була збудована за часів Австро-Угорщини. Її будували протягом 1856-1861 років під патронатом Леона Сапеги, який отримав концесію на її будівництво 7 квітня 1858 року від цісаря Франца Йозефа І. Залізниця мала проходити із заходу на схід північніше Карпат. Вартість початкового капіталу в 1862 році становила 73,7 млн корон, а в 1891 році - 186 млн корон.
Залізниця починалась у Кракові і проходила через Бохню, Тарнів, Дембицю (1856), Ропчиці, Сендзішув-Малопольський, Ряшів (1858), Ланьцут, Переворськ (1859), Ярослав, Радимно, Перемишль (1860), Мостиську, Судову Вишню, Городок до Львову (1861). До Львова перший поїзд, який привів локомотив «Яролсав» прибув 4 листопада 1861 року.
Пізніше, в 1869 році, залізницю продовжили зі Львова до Красного і Бродів. А в 1871 році з Красного було прокладено відгалуження до Золочева, Зборова, Тернополя, Підволочиська.
У 1872 року в Перемишлі до Галицької залізниці була приєднана Перша угорсько-галицька залізниця, що дозволило поєднати залізницею Львів з Будапештом. До 1873 року паротяги на залізниці мали власні імена. У 1862 році на Галицькій залізниці ім. Карла Людвига працювало 130 паротягів, з яких 103 пасажирських, i 1 393 вантажних вагонів. За 10 років кількість паровозів майже не змінилась, але зросло число вагонів: 233 пасажирських i 3 273 вантажних. Відомо, що в 1860 році Галицька залізниця перевезла 271 000 пасажирів, через 6 років це число зросло до 422 000. У 1873 році їх було вже 945 000. Злет пасажиропотоку припав на кінець XIX сторіччя. У 1891 році було перевезено 1,5 млн осіб.
На землях, які входили до складу Російської імперії, перша залізниця пролягла від Одеси до Балти. Нею здебільшого перевозили збіжжя. Будівництво лінії Одеса-Балта довжиною 213 км розпочалося 4 травня 1863 року державним коштом, а в січні 1865 року на ній відкрився рух поїздів.
24 травня 1866 року у Кадетському гаю в Києві розпочалося спорудження залізниці Київ-Балта. На будівництві, яке тривало два роки, працювало 30 тисяч осіб, у тому числі солдати, селяни і арештанти. Перший потяг з Балти прибув на вокзал, споруджений на березі Либеді в Києві, о 16-й годині 23 серпня 1868 року.
Милі і кілометри
Експлуатаційна довжина залізничних колій в Україні (з урахуванням тимчасово окупованої території) станом на серпень 2024 року становила, за офіційними даними, 19 760 км. На батьківщині залізниць, у Великій Британії, за даними 2014 року, цей показник сягав 16 230 км. Безумовним лідером за протяжністю залізничних колій є США. Тут вони розгорнулися на 293 654 км. При чому, в часи розквіту мережа залізниць у Штатах сягала загальної довжини у 408,8 тис. км. Далі йдуть Китай - 139 тис км та росія - 87 157 км.
Нині залізниці є в 140 країнах світу, а їхня загальна протяжність (за даними 2013 року) становить понад 1,1 млн км. Більше половини експлуатаційної довжини припадає на розвинені країни і лише 1/5 - на ті, що розвиваються. Найвища щільність залізничних шляхів у Бельгії, Німеччині, Швейцарії: 4 - 18 км на 100 км2. Натомість, в багатьох країнах цей показник не перевищує 0,1 - 0,5 км на 100 км2. А отже, залізницям є куди розвиватися і далі – як кількісно, так і якісно.
Читайте також Як залізниці надихнули на створення часових поясів
