Термін "логістика" відомий ще з часів античності, де під ним розуміли мистецтво лічби, котре протиставляється теоретичній математиці. Протягом багатьох віків логістика була воєнною наукою, адже саме завдяки застосуванню у військовій справі отримала розвиток. Сучасний світ заклав у це поняття значно складніший сенс.

Логістика як наука, в її сучасному розумінні, отримала життя у 1950 р. у США. Пізніше, у 80-х роках, з’явилося поняття ланцюгів постачань, а уявлення про науку змінилося. Компанії побачили у ній можливості для підвищення своєї конкурентоздатності.

Сьогоднішня логістика є суттєво більш модернізованою, порівняно з тим, як знали її експерти, котрі стояли у витоків галузі. Розглянемо, як в умовах воєнного стану вона функціонує в українських реаліях. Недаремно ж говорять: “Дилетанти розмірковують про тактику, любителі - про стратегію, а професіонали займаються логістикою”.

Як працює українська логістика в умовах війни

На сьогодні ми маємо відносно непогане постачання. Міста, які не перебувають у повній блокаді, отримують достатньо того, що необхідно для їх функціонування. Тому ми маємо хорошу перевагу та додатковий фактор, який зміцнює нас та наближає до бажаної Перемоги. І це закономірно, бо, хоч військовий та економічний фронти є різними, вони взаємопов’язані. Поки воїни захищають країну на полі бою, представники логістичної галузі забезпечують постачання в населені пункти усього необхідного, аби міста й села могли жити життям, максимально наближеним до довоєнного.

Водночас, самовідданість та старанність представників транспортно-експедиторської галузі в цей час не дає підстав ігнорувати ті реальні проблеми, з якими сфера стикнулася. Зокрема варто відзначити наступні ускладнення:

- Суттєво порушені ланцюги постачань. Зупинена морська торгівля, на яку припадало близько 2/3 об’єму від усієї зовнішньої торгівлі нашої країни. Ми не можемо розглядати Україну окремо від інших держав, від партнерів. Якщо із забезпеченням наших внутрішніх потреб поки все відносно нормально (за винятком тимчасово окупованих територій та населених пунктів, у яких ведуться активні бойові дії), то, все ж, у нас немає підстав говорити про відсутність проблем на рівні міжнародної торгівлі. Водночас, від війни в Україні може постраждати не лише сама Україна. І очільник нашої держави, і представники ООН зазначають: в державах Азії та Африки можливий голод з причини того, що Україна не постачатиме продовольство на експорт.

- Зараз зовнішньоекономічна діяльність та співпраця з Україною у зовнішній торгівлі можлива лише через сухопутний кордон і порти Румунії та країн Балтії. Контейнерні перевезення з портів сусідніх країн можуть відбуватися або автотранспортом (в контейнері чи з перевантаженням в тентоване авто), або залізницею до інтермодальних терміналів всередині країни. Однак сумарна пропускна спроможність кожного з цих варіантів у десятки разів менша, аніж пропускна спроможність контейнерних терміналів України.

Коли Україна переможе, потрібно буде працювати над відновленням ланцюгів постачань. Нам варто дивитися на це питання "без рожевих окулярів". Станеться все не настільки швидко, як хотілося б. Відновлення судноплавства - трудомісткий процес. Потрібно буде затратити від 1 до 3 місяців після завершення бойових дій на те, аби розмінувати акваторії та підготувати до роботи підхідні канали й рекомендовані судноплавні маршрути. Не останньою мірою успіх повноцінного відновлення галузі залежить від влади.

Географічні переваги – не привід розслаблятися

Хоча Україні й пощастило бути розташованою на перетині багатьох торгових шляхів, війна зараз зводить це нанівець. Географічне розташування працює на нас, але у мирних та сприятливих умовах. Тому про реальні перспективи розвитку можна говорити лише після Перемоги. Більш того, для реалізації цього розвитку має бути консолідація влади та бізнесу, а не робота в позиції конфронтації.

У довоєнний час транспортно-експедиторська галузь України функціонувала у доволі непростих умовах. Ігнорувати це неможливо, оскільки замовчування проблем не приведе до їх вирішення. Отож, що ми мали станом до 24 лютого? Тут варто відзначити наступні тенденції:

Всередині галузі відбувалося багато професійних подій, які об’єднували її найкращих представників

Мова йде про форуми, конференції, круглі столи. Відповідно, експерти тримали руку на пульсі новин, впливали на тренди, обмінювалися досвідом. Тому можна прогнозувати, що й надалі така тенденція продовжиться, оскільки напрацьовані хороші зв’язки, відточені механізми взаємної підтримки. Те, як зараз експедитори та усі дотичні до галузі спеціалісти намагаються забезпечувати безперебійне постачання продовольства у державу, є яскравим свідченням таких вдалих співпраць. Попри те, що зараз умови для них дуже несприятливі, війна зміцнила фахову взаємопідтримку. Тому можна цілком обґрунтовано очікувати, що після Перемоги українська логістика і далі функціонуватиме як єдине ціле.

Робота експедиторів ускладнювалася взаємодією з контролюючими органами

Ті, хто бачив свою галузь без прикрас, неодноразово засвідчували те, що працювати буває доволі складно у зв’язку з тиском бюрократичних процедур та штучним ускладненням умов. Нам важливо розуміти, що після війни усі будуть ослабленими, виснаженими - як професійно, так і емоційно. Тому вагомо досягти здорової консолідації влади та бізнесу, аби були забезпечені нормальні умови для його функціонування. Сьогодні "логістичний фронт" є тією галуззю, яка, на перший погляд, невидима. Але якби її представники перестали виконувати свою роботу, це було б одразу помітно.

На сьогоднішній день саме від того, як побудоване постачання, залежить те, чи не опиняться ті чи інші міста на межі відчутного дефіциту продовольства чи навіть гуманітарної катастрофи. Водночас дорожчає продукція, на її вартість впливає чимало факторів, окрім безпосередньої собівартості виробництва. Це і ціни на паливо, і особливості ланцюгів постачання, маршрути яких часто доводиться перебудовувати в екстрених умовах, з огляду на масштабні ризики.

Саме тому дуже важливо розуміти, в якому навантаженні працюють експедитори. Зараз ідеться не про бізнес як такий, а про забезпечення держави необхідним. Компанії йдуть на ризики, витримують зниження прибутків, а то й немалі збитки. Професійна діяльність відбувається в умовах, котрі складно назвати комфортними бодай у якійсь мірі.

Важливо, аби після Перемоги представники влади розуміли те, в яких обставинах в часі війни працювала логістика. Якщо таке щире розуміння буде, це саме собою призведе до переосмислення взаємодій з експедиторами, полегшення умов їх роботи та зняття з них усього того бюрократичного навантаження, котре гальмувало розвиток галузі до війни.

Законодавство, котре регулює сферу, мало відчутні прогалини

Ця тенденція теж у довоєнний час була достатньо поширеною. Великою мірою причина полягала в регулярних кадрових перестановках у чиновницьких кріслах та причетності до законопроектів тих людей, у яких не було часу й можливості добре вивчити те чи інше питання.

У результаті виходило, що якийсь нормативно-правовий акт набуває чинності, він нібито спрямований на оптимізацію транспортно-експедиторської галузі та зниження вартості перевезень, а сам механізм впровадження анонсованих змін недостатньо розроблений. Нерідкими були й ситуації щодо колізій між нормами різних законів та підзаконних актів. Тому є надія, що після Перемоги люди, причетні до законодавчих ініціатив, вироблять принципово новий підхід та з оновленим мисленням впроваджуватимуть ті зміни, які є дієвими та достатньо продуманими.

До початку війни сфера розвивалася стрімко, хоча й не без ускладнень. Зараз важко говорити про динамічний розвиток, але те, з якою відданістю експедитори й логісти виконують свою роботу, заслуговує поваги. 

Тому після Перемоги - тільки вперед!