Залізничний транспорт традиційно є ключовою ланкою логістичної інфраструктури України. Однак останні ініціативи "Укрзалізниці", зокрема значне підвищення тарифів на 37%, що планується в 2025 році, підривають її конкурентоспроможність та стимулюють масовий перехід вантажів на автотранспорт. Це загрожує не лише стабільності УЗ, а й економіці України загалом.

Перехід вантажів на автотранспорт: тенденція, яка посилюється

З кожним роком дедалі більше вантажів переходить на автотранспорт, що є прямим наслідком політики підвищення тарифів УЗ. У 2020 році автотранспорт забезпечував 39% всіх вантажних перевезень в Україні, а в 2023 році ця частка зросла до 55%. Це чіткий сигнал того, що бізнес обирає більш гнучкі й економічно вигідні способи транспортування, залишаючи залізницю поза увагою.

Причини цього переходу зрозумілі. У доларовому еквіваленті з 2015 року (незважаючи на девальвацію гривні) тарифи УЗ для 1-го класу виросли на +145%, для позакласових на +125%, - це стало серйозним ударом по конкурентоспроможності залізничних перевезень. Індексація тарифів на +37%, запланована на 2025 рік, лише посилить цю тенденцію, стимулюючи відтік вантажів першого, другого та третього класів на авто. Це в багатьох випадках буде незворотним процесом, що вкрай небезпечно для УЗ та державного бюджету України.

Вантажі, які одного разу перейшли на автотранспорт, зазвичай не повертаються на залізницю. Це обумовлено не лише економічною доцільністю, а й зміною логістичних ланцюгів та інвестиціями компаній в нові процеси, де автотранспорт пропонує більшу гнучкість і можливість швидкої адаптації до змін ринку.

Одним із ключових наслідків переходу вантажів на автотранспорт є втрата дохідної бази УЗ. Втрата кожної тонни вантажу скорочує витрати лише на 30%, тоді як 70% цих витрат залишаються незмінними, створюючи фінансову діру, яку буде неможливо залатати.  Втрата вантажів означає ще більші проблеми, оскільки витрати на утримання інфраструктури не зменшуються пропорційно до скорочення вантажних перевезень.  Втрата навіть незначної частки вантажного ринку може мати серйозні довгострокові наслідки, що в підсумку поставить під загрозу здатність УЗ забезпечувати основні послуги. А головна проблема УЗ в тому, що вона досі тягне на собі за рахунок прибутків з вантажного сектору тягар збиткових пасажирських перевезень.

Збиткові пасажирські перевезення: непідйомний тягар та необхідні кардинальні рішення держави

УЗ стикається з хронічною проблемою збиткових пасажирських перевезень, які щороку генерують мільярдні збитки. Збитковість пасажирських перевезень УЗ щорічно зростає високими темпами. Якщо у довоєнний період велика вантажна база могла з легкістю компенсувати ці втрати, кросс-субсидуючи пасажирський сегмент, то в 2024-му навіть значний прибуток від вантажної бази, який становив 26 млрд грн, вже зі скрипом перекривав  зростаючий збиток пасажирських перевезень, що досяг 20 млрд грн.

У 2025 році ситуація стає вже максимально критичною, коли обсяги виробництва у провідних галузях та відповідно перевезень суттєво знизилися (порівняно з довоєнним періодом). Прибуток від вантажних очікується лише в розмірі 12 млрд грн (без врахування індексації), тож покриття зростаючого збитку «пасажирки» стане непідйомним тягарем для бізнесу, коли збитки пасажирської діяльності наблизяться до показника у 25 млрд грн.

У 2025 році збитки від пасажирських перевезень стають настільки значними, що вже загрожують фінансовій стабільності УЗ та викликають питання про довгострокову життєздатність компанії. І тут УЗ вже має "гучно бити у дзвони" та працювати разом з державою, місцевою владою та урядом, шукаючи можливості оптимізації цієї діяльності та суттєвого зниження збитковості з плавним виходом на беззбитковість. Адже бізнес з початком війни вже оптимізувався і рахує кожну копійку, і йдеться вже лише про те, як зберегти виробництво та трудові колективи, а не  закривати мільярдні збитки іншого сегменту.

Відсутність стратегічного підходу у Наглядової ради УЗ:

Підвищення тарифів, яке вочевидь призведе до відтоку вантажів, викликає питання щодо компетенції членів наглядової ради УЗ, які мали б аналізувати поточну ситуацію в галузях економіки і розробляти довгострокові стратегії розвитку. Схоже, що нинішні рішення ухвалюються без належного аналізу ринку та розуміння наслідків.

Замість того, щоб розробляти комплексні заходи з оптимізації витрат, підвищення ефективності та збільшення вантажної бази (яка суттєво просіла, вантажообіг у 2021 р. - 180  млрд т-км до 113 млрд т-км у 2024 році), наглядова рада зосереджена на короткострокових фінансових рішеннях, які лише поглиблюють кризу. Це свідчить про відсутність стратегічного бачення та небажання брати на себе відповідальність за довгостроковий розвиток компанії, а лише отримувати мільйонні зарплати за бездіяльність.

Міністерство розвитку громад та територій України також несе значну відповідальність за поточну ситуацію. Погодження підвищення тарифів, що призвело б до масового відтоку вантажів, викликає серйозні питання щодо їхньої ролі в регулюванні транспортної політики країни. Наразі виглядає так, що стратегічні прорахунки керівництва УЗ та відсутність належного контролю з боку міністерства поставлять під загрозу ключову галузь економіки.

Для уникнення катастрофічних наслідків необхідно:

Замість постійного підвищення тарифів УЗ та Міністерство розвитку громад та територій України мають розробити комплексний план дій щодо  перегляду тарифної політики УЗ, щоб зберегти вантажі на залізниці та вирішити  разом з урядом питання збитковості пасажирських перевезень.

Оптимізувати витрати: Потрібно зосередитися на зниженні операційних витрат та підвищенні ефективності внутрішніх процесів.

Наразі "Укрзалізниця" стоїть перед вибором: або продовжувати згубну тарифну політику, яка вимушено зупинить цілі галузі економіки України та врешті-решт погубить і саму компанію, або перейти до ефективного управління, яке забезпечить її довгострокову стабільність і розвиток.