Коли довелося їхати до Польщі, а саме до Перемишлю, то вперше зацікавився вартістю залізничних квитків на доволі популярний потяг Київ-Вроцлав. Дізнатися потрібну інформацію на сайті перевізника чомусь неможливо – там досі потяги "на захід" ходять засекреченими. Спробуйте ввести на booking.uz.gov.ua Київ-Варшава, чи Київ-Прага, чи будь-яку іншу столицю не з "русского міра", і вам скажуть, що такого не існує у природі.
Тож довелося йти в каси. Інформація яку я там отримав примусила взятися за калькулятор. "Укрзалізниця" вимагала за проїзд до польського Перемишля біля 700 грн (в одну сторону, звісно). Якщо врахувати, що ціна квитка до Львова на купе фірмового потягу складає 150 грн, а Перемишль від галицької столиці лише в якихось 80 км, то майже п’ятикратна різниця вартості квитка видалась дивною.
Багато українців, які хочуть дістатися Перемишля чи навіть Кракова, між іншим, давно "забили" на тарифи української залізниці і налагодили маршрут, що потребує значно менших видатків. І це не лише послуги одного відомого лоукостера, а елементарний перетин кордону пішки.
Цим альтернативним маршрутом я і скористався. Тож поїздка з Києва до Перемишлю мені обійшлася замість 700 грн лише в 175. І найголовніше, дорога зайняла на декілька годин менше часу, ніж якби це було прямим потягом(!).
Розказую. 150 грн за фірмовий потяг Київ-Львів. 20 грн за маршрутку Львів-Шегині (відразу з залізничного вокзалу прямо до кордону). Пішки кордон перетинається без проблем за пів години. На польському боці відразу автостанція Медині. 2 злотих (біля 5 грн) за ще одну маршрутку і через 20 хвилин ви уже в Перемишлі. Таким чином дорога у мене зайняла близько 11 годин, якщо скористатися "Хюндаем", то час у дорозі скоротився б аж до 8 годин. Для порівняння потяг Київ-Перемишль за розкладом у дорозі – 14 годин.
Якщо ціль – Краків, чи Вроцлав, то навіть докупивши квиток у Перемишлі сума виходить значно меншою, ніж та яку довелося б викласти у київській касі. Наприклад, з Перемишлю до Кракова квиток коштує лише 120-150 грн (!), а це 230 км коліями країни Евросоюзу, де, як нас намагаються переконати, все набагато дорожче. Хоча насправді, це зовсім не так.
Безумовно, квитки на міжнародні залізничні сполучення мають бути дорожчими, ніж внутрішньо українські, але чи повинні вони бути настільки високими? Звісно, "Укрзалізниця" не втомлюється повторювати, що вартість залізничних квитків є нижчою за економічно обґрунтовану, але з чого повинні починатися зміни: з доплати 550 грн за додаткові 80 км шляху (який, до слова, потяг долає аж 2 год. 40 хв), чи зі створення "сервісу" за який ми будемо згодні ці гроші викласти, а також росту заробітної плати?
Держмоноплісту вартувало б здійснювати кроки спрямовані на уникнення затяжних стоянок на митниці, включатися у боротьбу за пасажира і відбирати його хоча б у легіону автобусів та маршруток, що перетинають наші кордони з країнами ЕС. Можливо, тоді б і не довелося знімати потяг Київ-Берлін чи Перемишль-Чернівці. Бо хто ж ними їздитиме, якщо перейти кордон можна безплатно, а там - відразу ЕС, де купити квиток на потяг значно дешевше.
Втім, на це мало надії. "Укрзалізниця" – це гранітний уламок радянської системи, напіввоєнізована структура, що зневажає ринкову гнучкість. До всього ж вона просто не зацікавлена розвивати пасажирське сполучення. Якщо прочитати прес-релізи УЗ за останні декілька років то складається враження, що "пасажирка" – це щось на кшталт нелюбого пасинка, якого вже сил нема годувати, а на закордони виряджати - то й поготів. Тож я очікую новин про зняття чергового потягу, що сполучав нас з Європою. До слова, на порталі ЦТС нещодавно було проведено опитування у якому взяло участь понад тисяча читачів, який напрям швидкісного залізничного сполучення потрібно розвивати у першу чергу (окрім тих, що вже введено в експлуатацію). Переміг Київ-Сімферополь (30% голосів). Неочікувано друге місце посів напрямок Київ-Варшава (24%).
