Останні кілька місяців світовий ринок добрив змінювався настільки швидко, що багато рішень, які ще навесні здавалися очевидними, вже втратили актуальність.
Ми побачили різке зростання цін через геополітичну напругу на Близькому Сході, рекордні рівні вартості карбаміду, повернення Китаю на експортний ринок, корекцію світових котирувань, подорожчання сірки та різну поведінку основних груп добрив.
Але головний висновок полягає навіть не в цих подіях: світовий ринок добрив перестав рухатися як єдина система
Якщо ще кілька років тому можна було говорити про загальний тренд - "добрива дорожчають" або "добрива дешевшають", то сьогодні кожна група живе за власною логікою.
Саме тому універсальної стратегії закупівель більше не існує.
Азот: дефіцит поступається конкуренції
Після майже двох років жорстких експортних обмежень Китай почав повертатися на світовий ринок карбаміду.
Це стало одним із ключових факторів, які швидко змінили баланс попиту та пропозиції.
Якщо ще на початку літа котирування карбаміду на тлі геополітичної напруги досягали близько $918/т FOB Middle East, то вже за кілька тижнів вони скоригувалися майже до $475/т.
Індійські тендери також показали, що покупці більше не готові підтримувати високі цінові очікування, а виробники змушені конкурувати між собою значно активніше.
Для українського ринку це означає, що по азотній групі ситуація поступово переходить із режиму дефіциту до режиму конкуренції.
Фосфати: ціна визначається вже не попитом
Фосфатний ринок сьогодні рухається за абсолютно іншою логікою.
Одним із ключових факторів сьогодні залишається висока собівартість виробництва.
Подорожчання сірки після загострення ситуації навколо Ормузької протоки суттєво збільшило виробничі витрати. У результаті DAP та MAP з початку кризи додали близько 25%.
Поки вартість ключової сировини залишається високою, очікувати такого самого швидкого здешевлення, як по карбаміду, навряд чи варто.
Калій: запаси ростуть, але ціни не поспішають падати
Ще один окремий сценарій демонструє калійний ринок.
Запаси у Бразилії та Китаї продовжують накопичуватися, однак суттєвого падіння цін поки не відбувається.
Причина полягає в тому, що виробники не поспішають переглядати свою цінову політику, розраховуючи на сезонне зростання попиту.
Це ще раз підтверджує, що сам по собі обсяг запасів більше не є єдиним фактором формування ціни.
Логістика дедалі більше впливає на кінцеву вартість
Є ще одна тенденція, яка, на мою думку, сьогодні недооцінена.
У професійному середовищі багато говорять про біржові котирування, експортні обмеження чи вартість сировини. Але дедалі рідше звертають увагу на те, що логістика дедалі частіше визначає кінцеву економіку контракту..
Сьогодні кінцева вартість добрив залежить не лише від ціни виробника.
Не менше значення мають доступність суден, вартість фрахту, швидкість перевалки, можливість оперативно перебудувати маршрут поставки та ефективність усього ланцюга постачання.
Фактично два імпортери можуть придбати однакову продукцію за однаковою ціною виробника, але отримати абсолютно різну собівартість лише через різну організацію логістики.
Саме тому конкурентна боротьба дедалі більше переходить із площини ціни в площину ефективності всього ланцюга постачання.
Що це означає для українських аграріїв
Головний висновок простий.
Сьогодні вже недостатньо відповісти на питання: "Чи подешевшають добрива?"
Потрібно ставити інше питання: про яку групу добрив ідеться?
Азотна група, фосфати та калій зараз перебувають у різних ринкових умовах, тому й підхід до закупівель має бути різним.
По азотній групі ми бачимо передумови для подальшого посилення конкуренції між постачальниками.
По фосфатах потенціал зниження поки виглядає обмеженим через високу вартість виробництва.
По калію ключовим фактором залишатиметься поведінка виробників і сезонний попит.
Світовий ринок добрив увійшов у нову фазу, сьогодні універсальних рішень більше не існує. Кожна група добрив живе за власною логікою, а отже рішення щодо закупівель мають базуватися не на загальних очікуваннях ринку, а на аналізі конкретного сегмента та своєчасній оцінці ризиків.
