Шість вимог до держави від приватних залізничних перевізників Туреччини

Шість вимог до держави від приватних залізничних перевізників Туреччини

Незважаючи на те, що минуло 10 років після лібералізації залізничного транспорту в Туреччині, інвестиції та частка приватних операторів все ще замалі. Чого чекають приватні компанії?

Нещодавно Асоціація залізничного транспорту (DTD) опублікувала звіт, в якому описується поточна ситуація, а також зазначаються вимоги приватного сектору. У звіті наголошується, що приватні інвестиції в залізничні перевезення були досить невеликими порівняно з тим, що очікувалося після лібералізації.

Минуло 10 років, і лише 4 приватні компанії отримали ліцензію на перевезення, 2 почали працювати, 1 продовжувала працювати з власним парком кількістю в лише 12 приватних локомотивів. Кількість приватних вагонів, які почали з'являтися за багато років до лібералізації, за цей період зросла лише з 3422 до 3723, тобто на 301 одиницю.

Приватні перевізники, які володіють лише 5% від загального парку локомотивів (разом з орендованими), перевезли 6,3 млн тон вантажів  або 16% від загального обсягу залізничних перевезень у країні. Приватні компанії, які контролюють 20% вантажних вагонів, перевезли 10,8 млн тон вантажів, приблизно третину всіх залізничних вантажів.

Цілі лібералізації, зокрема конкуренція між операторами, здешевлення перевезень у ширшому регіоні, різке збільшення інвестицій, явно не досягаються. Єдина значима подія за цей час – це інвестиції компанії Korfez Ulastirma в рухомий склад, технічне обслуговування та безпечніший транспорт.

Конкуренції між операторами точно немає. Два приватні оператори перевозять вантажі компаній зі своєї ж групи, а решту перевозить TCDD Tasimacilik за своїм стандартним тарифом.

Чому інтерес приватних компаній до залізничних перевезень такий обмежений? Чому компанії, навіть ті, які вже мають величезні обсяги залізничного транспорту, тримаються осторонь? Чого вони чекають від інвестицій у цю сферу? Ось вимоги приватного сектору.

1.       Державна підтримка

Державний перевізник TCDD Tasimacilik щороку отримує від держави компенсацію за свої збитки. Це робить можливим встановлення ціни на перевезення нижче собівартості. Приватні компанії вимагають "чесної гри", але не через скасування державної підтримки TCDD Tasimacilik, а навпаки, через отримання подібної фінансової підтримку від держави для себе.

2.       Використання майстерень

TCDD Tasimacilik має майстерні для обслуговування рухомого складу по всій Туреччині. Нові оператори повинні або побудувати свої власні, як-от компанія Korfez Ulastirma, яка будує велику майстерню в Ізміті, або отримати послуги від TCDD Tasimacilik. Однак приватні компанії просять дозволу на використовувати ці майстерні, але з їхніми власними командами.

3.       Покращення інфраструктури

Хоча TCDD оновлює більшу частину своєї мережі, ці роботи зазвичай включають оновлення будівель, шпал і рейок без будь-яких змін маршруту. Однак круті схили та різкі повороти є важливими факторами витрат. Круті схили означають перевезення меншого вантажу тим самим локомотивом або залучення додаткового локомотиву для проходження цього схилу. Різкі вигини означають коротший термін служби коліс, що є другою за величиною статтею витрат на залізниці після палива.

4.       Стимули

Зараз інвестиції в залізничний транспорт стимулюються на 40%. Це означає, що 40% інвестицій окупається за рахунок відрахування від податків. Вважається, що "відрахування від податків" триває надто довго, тому вкрай потрібна швидша окупність.

На додаток до вищезазначеного, приватні перевізники вимагають інших стимулів, такі як паливо без OTV (спеціальний податок на споживання), звільнення від податків, звільнення від соціального страхування, пряма підтримка переходу з автомобільного транспорту на залізничний як у Великобританії, енергетична підтримка як у Німеччині.

5.       Вдосконалення законодавства

Запити по цій темі такі:

·       стимули та пряма підтримка будівництва нових вантажних терміналів;

·       будівництво урядом та/або TCDD залізничного сполучення з промисловими регіонами та об’єктами;

·       реорганізація шкільної програми таким чином, що після школи не потрібні додаткові курси.

6.       Зменшення енерговитрат

Паливо/енергія є найважливішою статтею витрат на залізниці, і запити приватних компаній щодо цього такі:

·       компенсація від держави у встановлені періоди за збільшення вартості енергоресурсів;

·       пальне, що не обкладається спеціальним податком на споживання;

·       стимули для залучення приватних компаній до інвестицій у відновлювану енергетику на родовищах, що належать TCDD;

·       викуп електроенергії, виробленої під час гальмування локомотивів.

* * *

Схоже, держава ще довго не зможе відірвати руки від залізничного транспорту. Очікувалося, що шляхом лібералізації та конкуренції TCDD Tasimacilik підвищить свою ефективність і потребуватиме менше державної допомоги. Тепер, окрім зростаючої потреби у підтримці державної компанії, такі ж стимули вимагаються і для приватних компаній.

На відміну від TCDD Tasimacilik, приватні компанії можуть вибирати клієнта, маршрут або бізнес, застосовувати іншу цінову політику, працювати з меншими витратами. Незважаючи на це, вони вимагають стимулів і підтримки для інвестування в залізничний транспорт, що ускладнює оптимізм щодо майбутнього сектора.

Оригінал було опубліковано на сайті Rail Turkey. Переклад виконано з дозволу автора та публікується з незначними його доповненнями та скороченнями.