Упродовж двох останніх місяців ситуація на Дунаї істотно змінилася в безпековому плані – ворог почав обстрілювати ударними дронами портову інфраструктуру, завдаючи їй руйнувань. Однак порти продовжують працювати, як і працювали. А наслідки обстрілів щораз намагаються оперативно долати усі ті, від кого це залежить, починаючи з ДСНС та завершуючи самими працівниками портів.
Чому порти Дунаю опинилися під прицілом
Загалом, можна сказати, що це було питанням часу. Коли порти Великої Одеси заблокували росіяни, саме порти Ізмаїл та Рені стали хорошою альтернативою. Ті масштаби перевезень, які почали відбуватися через ці порти, привернули до них увагу, адже йдеться про альтернативні маршрути, за допомогою яких українські вантажі можуть відправлятися до портів Констанца, Галац, Гдиня, Гданськ та інших.
В Україні почали формуватися нові маршрути інтермодальних комбінованих перевезень, за допомогою яких вантажі йдуть на міжнародний ринок. Тримати цю інформацію в таємниці було б неможливо, з огляду на очевидність великих вантажопотоків через дунайські порти. Тож закономірним є те, що ворог, який, в принципі, нищить в Україні різну інфраструктуру, прагне завдавати ударів і сюди.
Якою є ситуація зараз
Попри все, порти функціонують. І це – ключове. Як би пафосно не звучало, але українці вже є не тими, якими вони були на початку повномасштабного вторгнення. Ми все менше боїмося та все швидше адаптуємося, адже знаємо – свою роботу потрібно якісно робити за будь-яких обставин. Тому, як відважні воїни борються на фронті, так і ми надихаємося їх прикладом та намагаємося робити в тилу все те, що від нас залежить, щоб українська економіка функціонувала, а експорт не зупинявся.
Отож, ринок працює. Баржі та морські судна ставляться до причалів. Однак є, звісно, й певні проблеми. Частина суден остерігається заходити в Дунайські порти, а якщо заходить, то по високій вартості, що є очевидним, з огляду на обставини. З баржами ситуація є ідентичною. Але ми сприймаємо це винятково як адаптаційний період після посилення обстрілів.
Що змінилося в логістиці
Коли ворог почав атакувати зерносховища, українські підприємства, урешті, адаптуватися і до цього. Люди не завозять зерно до складів, а намагаються працювати з коліс. Це непросто, з огляду на пробки на авто. Утворюються черги, тож це створює певні ускладнення. Разом з тим, з вагонами працювати дещо простіше.
Ціни змінилися в бік підвищення, та самі баржі є в наявності. Ставки фрахту перебувають на рівні 40-45 євро до Констанци і, звісно, при нормальних ставках у 20-25 євро вантажопотік був би значно більшим. Щодо морських суден, то поки вони є в невеликому виборі, а ставки – також досить високі.
Який прогноз розвитку ситуації можна дати
Прогнозувати ситуацію в довготривалому контексті складно в деталях, адже наша сьогоднішня реальність – мінлива і непередбачувана, тому ми не можемо видавати бажане за дійсне. Ми сподіваємося на ППО та з поміркованим оптимізмом відзначаємо, що більшість повітряних цілей, усе ж, збивається. Водночас – частина з них долітає, і це реалії країни, яка веде непросту оборонну війну.
Ми працюємо для того, аби в українські порти продовжували заходити судна та щоб номенклатура товарів ставала ширшою. Протиповітряна оборона зміцнюється, тож є підстави надіятися, що й далі відсоток збиття зростатиме.
Щодо побоювань чи застережень, то усі учасники ринку розуміють як ризики, так і вигоди роботи. Тож кожен балансує так, як йому це видається найбільш раціональним та виправданим. Але робота кипить, попри все. І це обнадіює.
