ЦТС продовжує цикл публікацій, присвячених шляхам забезпечення повноцінної роботи вітчизняних портів і вільного судноплавства та загалом майбутнього Чорноморського регіону. Ми вже почули думки військового експерта та вантажовласників.
В розмові з першою заступницею голови Комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури Юлією Клименко говоримо про нову архітектуру безпеки у Чорному морі, стратегію розвитку країни, як морської держави, та нові альянси у регіоні без росії.
Як ви оцінюєте роботу зернового коридору та доцільність його відновлення?
На технічному рівні росія блокувала зерновий коридор ще задовго до того, як офіційно вийшла з домовленостей. Це було видно по кількості суднозаходів в наші порти, що, починаючи з минулої осені, постійно зменшувалась. І саме таким був їх план.
Ми є прямими конкурентами росії на сільськогосподарських ринках, і те, що вимагає Путін - не відноситься до зернового коридору. Ці вимоги більше стосуються сектору хімії та сільського господарства. Тобто, за допомогою зернового коридору та блокади портів, вони вирішили позбутись України, як конкурента, на міжнародних ринках. Це пряма економічна блокада, яка не має нічого спільного з військовими діями. Для росіі вигідне підвищення цін на світових ринках (інфляція є основною претензію громадян в багатьох країнах та причиною зміни політичних еліт), вигідно, щоб Україна втратила ринки та наше зерно було заміщене іншими постачальниками, в тому числі і росією.
Власне кажучи, росія за допомогою своїх військових кораблів досягає тих цілей, які вона поставила перед собою. Перше - витіснити Україну зі світових ринків. Друге - притиснути нас економічно, через зменшення експорту валютні доходи зараз суттєво скоротяться. Третє - геополітичний шантаж, оскільки ми, в основному, поставляли всю нашу продукцію в країни Азії і Африки. І зараз російський наратив полягає в тому, що Україна разом з партнерами нібито хоче, щоб Африканський континент страждав.
Я не вірю в дипломатичні шляхи вирішення і поновлення зернового коридору. Думати про те, яким чином відігнати російські кораблі від наших берегів, - це єдина реалістична для нас ситуація.
Тому, для нас будь-який експорт - морем, залізницею, автомобілями - це питання виживання нашого сільськогосподарського сектору та економіки в цілому, в тому числі повоєнної. У нас було півтора роки для того, щоб шукати та розвивати альтернативні шляхи експорту. Я не вірю в дипломатичні шляхи вирішення і поновлення зернового коридору. Але думати про те, яким чином відігнати російські кораблі від наших берегів, а також про залучення партнерів, можливо Туреччини або інших морських країн та країн НАТО, для охорони комерційних суден - це єдина реалістична для нас ситуація.
Експерти відзначали, що необхідні військові кроки, аби показати рф, що вона не є панівною силою у Чорному морі. Нещодавно такими кроками стало ураження російського десантного корабля в Новоросійську та танкера. Чи реалістичне зараз суттєве підсилення нашого флоту?
Якщо подивитися чесно, то до великої війни НАТО не розглядало Чорне море, як щось важливе для них. І це базова помилка, яка призвела до всього, що у нас є зараз - фактично ми один на один маємо боротись з рф, яка має в рази більший флот і військові потужності. Ми захищаємось такими асиметричними методами, як надводні дрони, уражуючи їхні кораблі. Але це не вирішить наше питання в довгій перспективі. Ми повинні мати не тільки такі асиметричні, одномоментні відповіді, які зараз робимо, але й якусь системну стратегію безпеки на морі та розбудови ВМС.
Український морський дрон
На даний момент ми можемо собі дозволити тільки щось дешевше. Я знаю що і Британія, і Франція пропонували нам москітний флот, вони були готові це і фінансувати, і виробляти. Питання в тому, що ми повинні чітко артикулювати, що саме нам потрібно. На жаль, півтора роки ніхто не думав про флот. Я взагалі не чула, щоб питання системної допомоги нашим ВМС звучало, а про це потрібно говорити на всіх можливих майданчиках, мати чіткий список потреб.
Всі дискусії з приводу стратегії розвитку моря зараз впираються в одне - оснащення військово-морського флоту, щоб виграти цю війну, а потім і захистити те, що ми деокупуємо. Це питання зараз номер один, інакше доступу до моря і дешевої логістики у нас не буде.
Ви сказали про стратегію. Які принципи мають бути в неї закладені?
Морська економіка і морська безпека мають розвиватись паралельно і бути основними складовими. Якщо подивитись на оновлену стратегію Великої Британії, котра нещодавно вийшла, то там є і розвиток військової частини, і економічних блоків. У них вся країна залежить від морського імпорту, і тому для них це питання національної і економічної безпеки. Те саме має бути у нас. Стратегія, яка була затверджена за місяць до початку війни, має бути переглянута з цими урахуванням.
В стратегії Великої Британії є і розвиток військової частини, і економічних блоків. Країна залежить від морського імпорту, і тому для них це питання національної і економічної безпеки. Те саме має бути у нас.
Зараз ми над цим працюємо. Вже були видані рекомендації, затверджені комітетом ВР після проведення комітетських морських слухань. Відповідно до цих рекомендацій, чітко розписано по державних органах, хто що повинен зробити. Зовсім згодом маємо отримати нову Стратегію - документ, на який можна буде спиратися, в тому числі, при розмові з партнерами про наші потреби.
Якщо говорити про комунікацію наших потреб для ВМС для партнерів та загалом про питання відкриття портів, яку роль відіграє ваш комітет?
Комітет готовий на своєму політичному рівні включатись в цю роботу, що ми і робимо - доносимо колегам в інших парламентах нашу позицію, але, певно, це потрібно робити більш активно. Але це не є системна робота, її дуже бракує, оскільки немає регулярної співпраці між виконавчими органами влади і між парламентом для просування ідей. Ця робота дуже точкова і не призводить до масштабного просування інтересів України на міжнародній арені.
Всі перемовини відбуваються на рівні МЗС, Офісу президента та Міністерства відновлення. І вони в цьому питанні ключові гравці. І в цьому є частково проблема. І чим далі, тим складніше наші партнери сприймають інформацію з одного джерела. І вони це відкрито кажуть. Питання портів - не політичне, а суто економічне. І я певна, що кожен міг би цю ідею просувати на рівні своїх зв'язків - в іноземних парламентах та на рівні бізнесу за кордоном. На жаль, поки що цього не відбувається, але я думаю, що той закритий формат який ми мали, вже віджив своє, і перемогти на морі ми можемо тільки спільними зусиллями.
Всі перемовини відбуваються на рівні МЗС, Офісу президента та Міністерства відновлення. І в цьому є частково проблема - чим далі, тим складніше наші партнери сприймають інформацію з одного джерела.
Наскільки дієвою може бути співпраця з різного типу міжнародними організаціями, котрі декларують свою діяльність в регіоні Чорного моря?
Існує Парламентська асамблея Чорноморського економічного співробітництва - фактично об’єднання держав Чорного моря. Але є нюанс - заснована вона була рф і Туреччиною. Ми безумовно відстоюємо інтереси України, за цей час нам вдалось позбавити росіян багатьох посад в секретаріаті та керівних органах. Але це більше конфронтація, ніж конструктивна робота на майбутнє та захист інтересів країн Чорного моря. Ті організації, які були створені до великої війни, не придатні для того, щоб щось якісно розвивати. Вони придатні для боротьби, для політичних дебатів, щоб показати, що Україна завжди буде проти росії, але це не призведе до розвитку ні торговельних відносин, ні політичних, ні перегляду тих же конвенцій, яким вже скоро багато десятків років і які мають бути оновлені з врахуванням сучасної геополітики.
Потрібно рухатись у напрямку створення нових обʼєднань, де не буде рф. Час збиратися з країнами НАТО в Чорному морі, з Британією і з Америкою та іншими країнами, які мають потужний флот та морські спроможності, та створювати інші альянси, які би дозволяли нам бути великим партнером в Чорному морі.
Тому що насправді після війни з Україною рф має бути позбавлена флоту в Чорному морі, як було після Кримської війни. Інакше Чорного моря, як торговельного інструменту, не буде. Новітня морська доктрина рф говорить про те, що торговельний флот повинен конвертуватись у військовий, і це буде становити постійну загрозу всім країнам Азово-Чорноморського регіону.
На початку ви говорили, що дії рф - це економічна блокада. Але ми зі своєї сторони також самі себе обмежуємо, коли комунікуємо на міжнародній арені питання відкриття портів тільки в контексті зерна.
Але світ зацікавлений виключно в нашому зерні та олії. Тому світ, міжнародні партнери будуть допомагати виключно в зерні, бо вони зацікавлені в цьому, як в інструменті політичної стабільності. Якщо говорити про інші типи вантажів, то це називається свобода навігації і вона досягається виключно озброєнням нашого військово-морського флоту, коли ми можемо захистити наші порти, пробити собі морські коридори, ні у кого не питаючи дозволу, а виключно на основі міжнародного права. Але, з точки зору всіх дипломатичних переговорів, завжди мова йде тільки про зерно та олію, тому що для світу - це кнопка стабільності.
ВМС вже рекомендувало тимчасові коридори для торговельних суден, перший контейнеровоз навіть пройшов цим коридором. Але попереджають, що загроза зберігається. Держава виділила гроші на страхування військових ризиків, чи працює вже цей фонд?
Були прийняті зміни до Бюджетного кодексу і створений фонд, який зараз наповнений з бюджету 20 мільярдами для страхування суден і перевезень. Але в цьому законопроекті забули згадати вантажовласників і покриття збитків для них. Підзаконка вже розроблена, але фактично він не діючий. Тому я подала законопроект, який передбачає також і страхування вантажовласників.
Контейнеровоз Joseph Schulte, що перший скористався тимчасовим рекомендованим коридором для руху суден з/до портів Великої Одеси
Але загалом, я скептично ставлюсь до страхових державних фондів. Це не буде працювати, тому що сам державний апарат налаштований таким чином, щоб не випустити з бюджета ні однієї копійки. Тому, на мою думку, найкращий механізм - це вливання гарантійних коштів в фінансову систему, банківську, страхову. Тоді страхові компанії будуть самі і по своїх механізмах, в розроблених практиках, страхувати ці вантажі, судна, термінали і все інше. Тому що вони є професійними учасниками свого ринку, на відміну від держави.
Крім того, фонд передбачає страхування тільки в межах 12-мильної зони. Тому нам потрібно також говорити про створення міждержавного фонду, з залучення міжнародних фондів, який покривав би ризики на всьому морі. Таке страхування дешевше і тому, маючи такий фонд, ми значно зменшимо логістичну вартість. Крім того, це має стосуватись не тільки майна на морі, а й будь-яких нових інвестицій в Україні, які робляться чи будуть робитись під час воєнного стану. Бізнес та країни-партнери в такому разі будуть більше зацікавлені в інвестиціях.
Читайте також Місяць без угоди