Українські громадяни вважають стан автомобільних доріг у своїй країні одним з найгірших у світі. Такий висновок міститься в дослідженні, проведеному інститутом Gallup (США), який займається вивченням громадської думки, соціальної та політичної ситуації в світі.
За даними дослідження, Україна зайняла 133-тє місце, в той самий час Білорусь - 68.
Чому ж сусідка Білорусь, так сильно відрізняється від України?
Всього в Білорусі більш ніж 83 тис. км доріг загального користування (з них 20 тис. км - магістралі) і близько 200 тис. км відомчих (сільськогосподарських, промислових підприємств, лісових та ін.), в тому числі 10 тис. км в містах і населених пунктах.
Лише 5 відсотків білоруських доріг не мають твердого покриття - асфальту або бетону.
Проїхавшись по Білорусі ґрунтовно, звертаючи на сільські дороги, побачиш величезну різницю - всюди хороший асфальт.
Це свідчить про те, що в цій країні дорожні організації існують для профільних цілей, а не для освоєння коштів і "схем".
У дорожній галузі система побудована так, що повністю виключає корупцію, тому всі гроші йдуть тільки на будівництво доріг, а не в кишеню чиновникам. Галузь цілеспрямовано фінансується в повному обсязі й в рази більше, ніж в Україні. Так само як в країнах Західної Європи, суворі вагові норми, яких чітко дотримуються - інакше величезні штрафи.
Дороги, і місцеві, і республіканські, для транзитної держави грають особливу, стратегічну, роль, втратити яку Білорусь не може собі дозволити. Немає доріг - погано економіці, а перевізники вибирають інші шляхи. Тому інфраструктура шляхів сполучення - основа, що дає поштовх розвитку і залучає гроші в країну.
Причому, відтягувати ремонт - собі в збиток. Несвоєчасне відновлення покриття обходиться втричі дорожче.
У білоруській дорожньої галузі був аналог нашого ПАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України ", але пострадянське підприємство, яке складалося з облавтодорів, було переформатовано в сучасну державну компанію ВАТ Холдинг "Бєлавтодор".
До складу якого входять 19 дорожньо-будівельних компаній, консолідована вартість активів яких становить понад 327 мільйонів доларів США.
Компанія не просто якісно будує і ремонтує дороги у своїй країні, але орієнтований і на експорт - виходить на ринки сусідніх країн, перемагає в міжнародних тендерах, недавно виграв свій перший тендер в Україні на автодорозі державного значення Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла- Умань.
В Білорусі прекрасно розуміють, що сьогодні в тендерах головне навіть не ціна, а гарантія. Перед тим, як здати об'єкт замовнику підрядник зобов'язаний оформити гарантійний паспорт. Якщо дорога зіпсується раніше певного терміну, виконавець буде відновлювати її за свої гроші. Власник також може звернутися і до іншої фірми, а рахунок потім виставить недбайливим будівельникам.
Хочу задати питання, чому наша компанія ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" не виросла до рівня "сусіда"? Або у нас немає транзитного потенціалу?
У США в роки великої депресії президент Рузвельт втілив в життя національну програму будівництва доріг, тим самим країна отримала потужну інфраструктуру, що стала згодом фундаментом процвітання США.
Шановний уряд України, може і нам пора?
