Левова частка світового товарообороту припадає на морські перевезення. Цей показник сягає приблизно 70% в залежності від регіону. Що ж відбувається в Україні, коли порти заблоковані у зв’язку з військовою агресією російської федерації, а представникам транспортно-експедиторської галузі доводиться в критичних умовах перебудовувати логістичні ланцюги та шукати комплексні рішення, які дали б можливість сфері функціонувати? Асоціація міжнародних експедиторів України (АМЕУ) зібрала думки експертів про те, якими вони бачать сьогодення української логістики.

forwarding2-1

АМЕУ звернулась до провідних компаній - членів асоціації  з проханням відповісти на наступні запитання:

1. З якими основними труднощами в організації перевезень зіткнулася компанія після початку війни та як вона їх долає?

2. Який предмет гордості, нововведення чи кейс був за цей час (вантаж, відправка, маршрут та інше)?

3. Які експерти компанії бачать перспективи, до чого варто готуватися відправникам?

Дмитро Січкар, СЕО Octopod Shipping Company: "Ключовий предмет моєї гордості – що компанія вижила, і я зміг зберегти команду".

Ключовими труднощами, з якими зіткнулась компанія, є:

  • Вимушений виїзд за межі країни частини співробітників, які зараз не можуть брати участь у роботі з тих чи інших причин.

  • Необхідність екстреного налагодження роботи з агентами, з якими досі не працювали.

  • Неможливість одразу оцінити адекватність агента, адже такий висновок можна зробити лише після того, як почали співпрацювати. Відповідно, неадекватний агент призводить до ще більших проблем, але розпочату роботу з ним необхідно завершити, паралельно підшукуючи іншого агента під наступний вантаж, сподіваючись, що він впорається.

  • Рекомендації агентів від інших партнерів та знайомих, котрі не завжди виправдовують довіру.

  • Залежність 95% результату від посередників, до яких "не дотягнутися", крім як по телефону та месенджерах.

  • Періодичні проблеми з турецькою та румунською сторонами, представники яких не звикли працювати на результат, а часом не звикли працювати взагалі у нашому розумінні сервісу 7/24/365.

  • Непристосованість законодавства країн, у порти яких вимушено були вивантажені наші вантажі, для обробки транзитних вантажів. Причому йдеться вже просто про обробку як факт, а не про її якість.

  • Технічна неготовність портів Румунії прийняти та обробити таку кількість контейнерів, яка на них впала.

  • Реакція керівництва більшості судноплавних ліній на необхідність застосування радикальних заходів у зв'язку з військовою агресією росії. Направду, їхня реакція багато в чому розчарувала.

"Про труднощі в роботі у нинішній час можна продовжувати до нескінченності", – з гіркою іронією додає наш співрозмовник. Та водночас він ділиться тим, як його компанії вдалося адаптуватися до роботи в нових умовах.

Була повністю переформатована робота офісу. У березні команда працювала віддалено, з квітня – кілька днів на тиждень, а з травня – щодня. "Незважаючи на те, що з іноземними агентами (в інших країнах) можна працювати віддалено, я вирішив працювати з офісу і всю команду витягнув до офісу. Це дозволяє проводити скільки-завгодно оперативних нарад з будь-якого кейсу для прийняття екстрених рішень. Так, частину команди ми втратили, зменшилися в доходах, але ті, хто залишився – розуміють справжню цінність того, що офіс та компанія працює завдяки нашим спільним зусиллям", – каже Дмитро Січкар. Щодо основного предмету своєї гордості, як керівника, за цей час, то відзначає: "Основний предмет гордості, особисто мій, як керівника – те, що компанія вижила, я зміг зберегти команду. І навіть через 4 місяці війни та морської блокади у нас ідуть вантажі, ми опрацьовуємо нові напрямки. А ще – ми платоспроможні".

Щодо оцінки перспектив зі сторони пана Дмитра, він вважає, що вони змінюватимуться щодня, а ринок буде пристосовуватися. А першою сферою, яка потрібна буде після перемоги, стане логістика. Тож треба її зберегти.

Дмитро Гончаров, Виконавчий директор lukro LTD: "Основне – що колектив практично повністю зберіг стабільність роботи"

Дмитро Гончаров відзначає, що спільними для всіх були проблеми блокування портів, перенаправлення вантажів у дорозі, вирішення питань щодо вантажів, що залишилися в портах великої Одеси. Робота з цим спектром питань на першому етапі посилювалося додатковими факторами, серед яких: управління персоналом, збереження цілісного управління процесами, координація переміщення офісів з Києва та Харкова до більш безпечних регіонів тощо.

Очевидно, що ті компанії, в яких було побудовано чітку систему управління та розподілу обов'язків, оперативніше змогли відреагувати на те, що відбувається. Ті, хто раніше не приділяв увагу структуруванню управління, відразу випали з процесу, що, у свою чергу, посилило тиск на компанії, котрі працюють – багато клієнтів змушені були "бігати" у пошуках експедиторських компаній, здатних виконувати свою роботу в нинішніх непростих умовах.

За словами пана Дмитра, усім компаніям без винятку довелося докласти зусиль, аби намацати баланс між психологічною готовністю персоналу працювати в умовах війни та вимогами ринку в необхідності вирішувати проблеми "тут і зараз". Вкрай важливою проблемою для ринку послуг була дебіторська клієнтська заборгованість, що різко пішла вгору за значеннями в цифрах. Причини були різними – як об’єктивні складнощі в роботі бізнесу в зоні бойових дій, так і суб'єктивне бажання певної категорії клієнтів скористатися ситуацією, відкласти оплати на невизначений період. Однак ситуація поліпшилася після перших 1.5-2 місяців бойових дій – переважна кількість клієнтів відновила виконання платіжних зобов'язань. "На мій особистий погляд, це ознака зрілості бізнес-спільноти – не перекладати всі проблеми на одного учасника угоди, а перемогти та подолати тут можна лише за рахунок спільних зусиль", – каже Дмитро Гончаров.

Щодо тенденцій ринку, наш співрозмовник зазначив, що поступово багато українських експедиторів спільно з клієнтами почали перекладати нові відправки на порти Польщі. Це трапилося, як тільки клієнти пристосувалися до ситуації, налагодили виробництво чи складське господарство на заході України. У результаті, станом на середину червня, вже були переповнені склади в портах Гданськ і Гдиня. Простіше кажучи – "цунамі" українських вантажів зміщується з південних транзитних коридорів на північні. Поки-що ситуація є більш-менш контрольованою, але вже зараз клієнти йдуть по другому колу після початку військових дій, а саме, шукають тих експедиторів, котрі можуть надати сервіс з планованими термінами і більш-менш прогнозованими витратами.

Щодо проблем, то однією з ключових можна назвати дефіцит порожніх контейнерів під український експорт, що вже позначилося на сфері.

Якщо ж говорити про ключові досягнення компанії, Дмитро Гончаров робить акцент на тому, що колективу практично повністю вдалося зберегти стабільність роботи. "Щодо цікавих кейсів – на ходу доводилося вирішувати нові завдання, зокрема, і гуманітарного плану. Було одночасно складно, важливо, цікаво та корисно брати участь в організації вивезення терміналів StarLink з Європи до України, спілкуватися з різними офіційними офісами, організаціями та посольствами в ЄС, США та Україні. З огляду на вимоги ринку, потреби клієнтів та наявність досвіду низки співробітників, запустили сервіс з перевалки зернових експортних вантажів навалом через морські порти Рені та Ізмаїл", – ділиться досягненнями своєї компанії Дмитро Гончаров.

Щодо перспектив галузі, то експерт, як і його колеги, з нетерпінням чекає на розблокування портів після перемоги. А сьогодні, на його думку, важливо тверезо оцінювати ті умови, в яких опинилися транспортно-експедиторські компанії. Експерт багато уваги приділяє темі терміналів у прилеглих державах – Румунії, Угорщині, Словаччині, Польщі. Сподівається на оперативний прийом українських вантажів.

"Завдання українських логістів – шукати максимальну кількість рішень та субпідрядників. Завдання українських клієнтів – виважено ставитися до вибору експедиторів, спираючись на тих, хто усвідомлено та якісно пропонує різні варіанти рішень", – підсумовує свою думку Дмитро Гончаров.

 

Михайло Прокопець, СЕО CarryLand Logistics: "Основний предмет гордості – у тому, що ми евакуювали більшість українського експорту з наших портів"  

Серед основних труднощів роботи, за словами Михайла Прокопця, була велика "дебіторка". "Слава Богу, ця проблема вирішилась", – підсумовує наш співрозмовник. Другою проблемою, за його словами, стала непроста взаємодія з турецькою та румунською стороною. Пан Михайло скаржиться, що жахливо себе виявили агенти багатьох контейнерних ліній в Україні, які просто самоусувалися від допомоги по Туреччині та Румунії. Водночас, були й ті, котрі допомагають, і це підтримувало.

Щодо предмету гордості, її Михайло Прокопець пов’язує з евакуацією більшості українського експорту з наших портів. "Навіть з Харкова вивезли", – додає наш співрозмовник. А ще розповідає про ті стратегічні й тактичні перемоги, яких великою працею досягла його команда: "Розрахувалися з усіма перевізниками за всіма старими боргами ще у березні. Зберегли досі більшість колективу. Працювали з експортом олії у флексітанк контейнерах, чого ми раніше не робили. Робили перетарку реф вантажів із фур у рефи в Адріатиці. Крім того, допомогли цим нашим рідним експортерам реалізувати старий урожай яблук. А ще – передали мільйон яєць ЗСУ".

Про проблеми та перспективи транспортно-експедиторської сфери Михайло Прокопець каже так: "Відправникам експорту по ветеринарних вантажах особливо важко зараз. Вони – як безпорадні кошенята у цій ситуації. Потрібно домагатися від держави спрощеного оформлення ветсертифікатів при перетарці до ЄС, однак більшість чекає на диво". Крім того, експерт прогнозує, що може погіршитися ситуація з потягами, оскільки вступ у війну Республики Беларусь на сьогодні виглядає неминучим. З появою нового врожаю збільшиться кількість заторів на кордонах, цього слід чекати восени. З сумом наш співрозмовник додав, що до повної перемоги нам, імовірно, ще мінімум – рік, тож, схоже, що наші порти до того часу не деблокують.

Підбиваючи підсумки…

Отож, можемо побачити, що представники транспортно-експедиторської сфери України сходяться в більшості суджень про її сьогодення, проблеми та перспективи. Серед позитиву варто відзначити те, що:

  • Українська логістика працює. І працює вона на майбутню перемогу.

  • Разом з основною діяльністю, яка ведеться в дуже непростих умовах, компанії допомагають військовим.

  • Компетентності українських експедиторів та логістів вистачає для того, аби вирішувати надскладні завдання, а гнучкість іноді творить чудеса. Тож після перемоги над буде чим ділитися з іноземними партнерами у контексті свого досвіду.

  • До речі, на фоні проблем, з якими стикнулися українські експедитори в західних державах, особливо в Румунії та Туреччині - сервіс українських експедиторів та логістів на голову вище, для українських відправників звично мати зв’язок 24/7/365. А українська транспортно-логістична інфраструктура в деяких моментах працює навіть краще - як то кажуть все пізнається у порівнянні. 

  • Ключовим досягненням та виконаним надзавданням вітчизняних компаній транспортно-експедиторської галузі стало збереження команд своїх професіоналів, а також безперервності роботи.

Разом з тим, важливо констатувати цілий ряд проблем, які заважають галузі. Саме їх розуміння відкриває системне бачення щодо того, яких титанічних зусиль прикладають українські експедитори та логісти, аби підтримувати українську економіку. Отож, серед таких труднощів:

  • Потреба в умінні постійно перебудовувати логістичні маршрути, дбаючи про безпеку та цілісність вантажів.

  • Перенаправлення великої кількості вантажів, які раніше брав на себе морський транспорт, на інші напрямки у зв’язку з заблокованими портами.

  • Складнощі в роботі прикордонними терміналами, митницями та іншими представниками зарубіжних держав.

  • Велике психологічне навантаження, де небезпека поєднується із постійною напругою, пов’язаною з нестабільністю та ризиками, котрі створює війна. 

Тому хочеться побажати усім експедиторам та логістам витримки, консолідації, вчасних гнучких рішень та успішної роботи, наскільки це можливо в умовах непростого сьогодення.