Залізниця та все їй дотичне є екосистемою. Але в Україні ця екосистема закрита та, в більшій мірі, неусвідомлена! Що ж з себе сьогодні представляє екосистема з домінантним гравцем "Українська залізниця" та які варіанти її розвитку можливі завтра?
Історично склалось, що залізниця в Україні є нащадком радянських підходів до управління та розвитку, з особливостями українського переходу до "ринкових" відносин. Українська залізниця формує залізничну галузь. Галузевою логікою пронизано все, що підтверджується висловом "держава в державі". Багато людей вірять у це, хоча реальність вже інша.
Що формує середовище української залізниці? Сама залізниця з тягою, вагонами, колією, зв’язком, вокзалами, електромережами, лікарнями, депо, а також клієнти-пасажири, клієнти-вантажовідправники, експедитори, оператори, порти, вагонобудівні-ремонтні заводи, постачальники обладнання та запчастин, університети, пункти харчування, мафи, безхатченки, городи біля колій, держава в особі міністерств, силових органів, військові, кримінал, інвестори тощо. Перелік не є вичерпним, так само як і зв’язки між всіма елементами системи. Залізниця всіх притягує, але домінуюча роль її слабшає через закритість.
У світі відкриті системи передбачають взаємодію її учасників, залучення ресурсів, компетенцій, розвиток технологій, пошук нових рішень. Окрема компанія, навіть якщо вона й монополія і формує галузь, сьогодні вже не може відповідати викликам часу (нові альтернативи, підходи, бізнес-моделі). Кожна система має свої цілі. Усвідомлення залізницею того факту, що вона є елементом екосистеми, домінуючим гравцем, який може домовлятись про правила гри, бачити межі своєї системи, вибудовувати взаємодію відповідно до цілей системи, призведе до якісно нового стану.
Залізниці варто було б звернути увагу на таких гравців системи, як оператори. Оператори завжди існували в підсилення функціональності залізниці. Інвестуючи у вагонний парк, пом’якшуючи наслідки дефіциту вагонів, надаючи споживачу якісний вагон оператори намагаються покращувати екосистему. І якщо виходити з логіки відкритих систем, то оператор не є конкурентом бізнес-вертикалі "Вантажні перевезення та логістика", а є учасником системи з набором компетенцій у забезпеченні ринку рухомим складом.
Автоматизація розподілу вагонів дасть відповідь на закиди "справедливого" підсилу вагонів. Але у кожного "своя" справедливість. Невідвантаження частини продукції, і, як наслідок, зрив контрактів, незаповненні полички, за які воюють маркетологи, зрив строків по спорудженню об’єктів, неотримана валютна виручка тощо породять нову хвилю питань щодо справедливості, оскільки основна потреба споживача полягає у стовідсотковій доставці своєї продукції згідно контрактних домовленостей!
Зміна логіки залізниці у взаємовідносинах з операторами через розуміння екосистеми та відкритості, дозволить відповісти викликам майбутнього. Відкрита інформація про незабезпечення вагонами конкретних заявок клієнтів, балансування заявок між парком залізниці та приватним парком, озвучування реальних планів щодо розвитку інфраструктури, вагонного парку, тяги в розрізі партнерських відносин з операторами, дозволить вийти на якісно новий рівень ринку. На новому рівні споживачі будуть зацікавлені подавати реальні заявки на подачу вагонів, які будуть виконанні на 100%, оператори будуть розуміти напрямки розвитку залізниці та, відповідно, розбудовувати вагонний парк, в тому числі інноваційний, залізниця буде ефективною через зменшення порожніх пробігів.
Ми стоїмо на зламі логіки транспортування вантажів. Лідерство залізниці у перевезеннях можливе тільки із застосуванням сучасних підходів взаємодії між учасниками екосистеми. Міжнародні партнери, споживачі, оператори готові до такої взаємодії. Чи готова до такої взаємодії залізниця?
