"Маріупольська інвестиційна група" за час війни втратила всі матеріальні ресурси та виробничі потужності в Маріуполі. Зерновий термінал зруйновано, а про те, щоб спробувати забрати хоча б техніку, під час евакуації годі було й думати. "Нам здавалося, що Маріуполь - це фортеця. Він точно вистоїть. Та і куди було везти, коли вся країна була під авіаударами", - згадує Павло Плотніков. 

Зараз компанія починає все з чистого листа. Зосередилися на тому, що вміють краще за все - трейдинг, транспортна логістика, експедирування. Але вже в новому регіоні. 

Про роботу компанії сьогодні і плани на майбутнє керівник МІГ Павло Плотніков розповів в інтерв'ю ЦТС .

11130102_927421190612674_1111069770967644459_n

Про початок війни

За місяць до російського вторгнення до нас приїжджали журналісти і запитували про те, чи ми готуємося до війни. Вони об'їхали всю передову, спілкувалися з багатьма компаніями - і всі продовжували працювати. Мені добре запам'ятався той момент. Тоді ми вже 8 років жили у стані війни і більше дотримувалися думки, що це нагнітання ситуації. Тому працювали у штатному режимі та будували плани.

У 20-тих числах лютого всі топи Групи компаній поїхали на Захід України. З кожним днем ​​новини ставали все більш напруженими, і 23 лютого ми вирішили, що треба повертатися. Виїхали о третій годині ночі та о 4-5 ранку, коли були на заправці в Івано-Франківську зрозуміли, що почалася війна - над нами літали винищувачі, було чути вибухи.

Додому ми доїхали дуже швидко - весь потік машин був у зворотному напрямку, на захід. З Маріуполем злий жарт зіграла звичка - за багато років мешканці звикли до звуків обстрілів. Були повітряні тривоги вже, але місто продовжувало жити звичним життям у перші дні. Не було колон на виїзд, як у Києві, наприклад. Всі вважали, що Маріуполь - це фортеця, яка надійно захищена з усіх боків. Він вистояв у 2014-2015 рр., отже вистоїть і зараз. Ніхто не мав і думки, що місто буде так сильно зруйноване і буде стільки втрат та жертв. Якби було розуміння, то багато хто б евакуювався раніше.

Про співробітників та втрати

24 лютого всіх співробітників Групи, і терміналу зокрема, ми вирішили залишити вдома. Фізично на терміналі знаходилася лише охорона та майстри, які підтримували життєзабезпечення роботи силосів. Машини з агропродукцією, які йшли на розвантаження на термінал, залишили за містом. І зайняли позицію очікування, як у принципі, і все місто. Наприкінці лютого, поки ще було світло та газ у місті, ми надавали допомогу в організації випічки хліба для населення у співпраці з міською владою. Возили пшеницю із силосів на мелькомбінат. Але на початку березня це вже неможливо було робити.

На початок 2022 року у групі працювало близько 150 осіб. Якщо говорити про термінал "УкрТрансАгро", то там працювало 86 людей. Багатьом у середині-кінці березня вдалося виїхати в інші регіони України, деякі співробітники виїхали до ЄС, деякі й досі залишаються у Маріуполі. Коли з'явився хоча б якийсь зв'язок із містом, ми надавали допомогу співробітникам для виїзду з міста. Розуміючи, що не можемо утримувати персонал на платній основі, з березня місяця ми призупинили дії трудових договорів. Це було дуже тяжко, команда була складена роками. Більшості співробітників вигідніше було стати в центри зайнятості, хтось знайшов нову роботу, всім було виплачено матеріальну допомогу при звільненні.

Загалом ми оцінюємо збитки по всій групі в 10 млн доларів.

По факту, ми втратили всі матеріальні ресурси, всі виробничі потужності в Маріуполі. Якщо брати основні напрямки бізнесу, то по зерновому ми втратили все: термінал "УкрТрансАгро", машини, які перебували в управлінні "УТА Логістик", фермерське господарство "Рассвєт". Єдиний напрямок, який не постраждав - морський. Судно "Механік Юзвович", яке знаходилося в комплексному управлінні компанії "Марітайм Логістікс", було на той момент в рейсі. Якраз підходив час планового ремонту, тому на початку весни було прийнято рішення поставити судно на ремонт до Туреччини. 

За першими оцінками збитків, які ми робили у березні, втрати оцінювалися в 1 млн дол. Але поки аналітики рахували, ситуація значно погіршилася. Співробітникам, що залишилися в місті, вдалося потрапити на термінал і зробити відео. Фотографії, які нам надсилали раніше, не передавали всієї шкоди. Ми зрозуміли, що частина силосів згоріла, частину перекосило, і вони почали падати, потягнувши за собою галерею. В принципі, можна вважати, що залишився лише фундамент. Щодо вантажівок, навантажувачів, техніки - все залишилося там. Тому загалом ми оцінюємо збитки по всій групі в 10 млн дол.

Зруйнований термінал "УкрТрансАгро" в Маріуполі

Про табу та фокус роботи

У квітні ми вирішили перереєструвати всі компанії у Вінниці, через те, що у нас почалися проблеми з платежами, і треба було починати відновлювати бізнес. Тоді я очолив "Маріупольську інвестиційну групу" для вирішення поточних операційних, фінансових, стратегічних питань по всіх компаніях, і за мною залишився розвиток зернового напряму бізнесу. Артем Мазний (директор компанії "Світ Агро Трейд") керує трейдинговим напрямком. Антон Шапран продовжує очолювати морський напрямок бізнесу. Олег Іванюшенко, як співзасновник групи, тепер займається просуванням інтересів МІГу серед іноземних партнерів та формуванням комунікацій з інвесторами.

У нас було обговорення з власниками, куди ми далі рухаємося і які напрями розвиваємо. Перше табу ми мали на інвестиції. Ми розуміли, що поки йде війна, інвестувати знову у виробництво - це, як мінімум, небезпечно. Втративши все в Маріуполі, не хотілося бездумно вкладати ще кудись.

Ми їздили до Польщі, вивчали варіанти організації перевалки там, у тому числі будівництва елеваторів, тощо. Думали про інвестиції у контейнерний термінал разом із поляками.

Тому ми зосередилися на наданні послуг із мінімальними інвестиціями. Ми дивилися на два вектори - розвивати те, що ми вміємо, чи починати щось нове. Починати щось нове зараз важко, оскільки складно щось проаналізувати, досліджувати, спрогнозувати, щоб за класикою жанру вивчити ринки, попит і конкурентів. Розглядати ЄС для чогось нового - також складно, бо ми перебуваємо в Україні. Ми їздили до Польщі, вивчали варіанти організації перевалки там, у тому числі будівництва елеваторів, тощо. Думали про інвестиції у контейнерний термінал разом із поляками, дивилися у бік сільськогосподарського виробництва та навіть соціальних містечок. Але це великі ризики, на які ми зараз не готові. Немає тієї команди, яка була, недостатньо інформації, нестабільна ситуація, плюс на все це потрібно дуже багато часу. Інвестувати на "вийде/не вийде" - ніколи не було нашою позицією.

Тому зосередилися на тому, що вміємо. На сьогоднішній день ми продовжуємо займатися транспортною логістикою, трейдингом та експедируванням. Основний фокус у зерновому бізнесі зараз - це перевалка через річковий порт Ізмаїл.

Склад в Ізмаїлі

З одного логістичного глухого кута в інший

Після того, як ми визначилися з напрямками подальшого розвитку, почали формувати команду з колишніх співробітників у міру необхідності. На сьогодні по групі працює 20-25 осіб. Морський бізнес "Марітайм Логістікс" функціонує в повному обсязі та в повному складі, надає послуги менеджменту морських суден, фрахтового брокерства, бере судна в тайм-чартер. Частина співробітників "УкрТрансАгро" працює в Ізмаїлі, де ми орендуємо склади та надаємо комплексну послугу для трейдерів. Плюс трейдерська компанія "СвітАгроТрейд" продовжує здійснювати торговельно-закупівельну діяльність.

Ми почали працювати на початку серпня. Зараз у нас є два склади загальним обсягом 5 тис. тонн. Ми веземо машинами зерно з усієї України на склади, а потім баржами до Констанци. Вже виконано п'ять таких контрактів. Відвантажуємо пшеницю та кукурудзу, і вже оброблено загалом понад 10 тис. тонн. Плануємо вийти на показник 10-15 тис. тонн на місяць. Але зараз це дуже складно, бо щойно Одеса починає здійснювати відвантаження в нормальному робочому режимі, на порти Дунаю ніхто не їде.

Після того, як зараз Одеса почала нарощувати обсяги відвантажень, відбувається трансформація тієї ж конкуренції, через яку ми страждали в Маріуполі.

Ми жартували всередині компанії, що з одного логістичного глухого кута переїхали в інший. За фактом із Маріуполя - до Ізмаїла. Після того, як зараз Одеса почала нарощувати обсяги відвантажень, відбувається трансформація тієї ж конкуренції, через яку ми страждали в Маріуполі. Що більше Одеса відвантажує, то менше відвантажує Дунай. Зараз багато хто дотримується стратегії, що Одеса нарощує обсяги, але з Дунаю поки що ніхто не йде про всяк випадок. 

Завантаження судна на Дунаї

Про роботу з нуля та плани на майбутнє

По факту, ми зараз починаємо все з нуля. Не лукавитиму, але в нас відчуття, що ми повернулися на 7-10 років назад, коли ми починали активно заходити на ринок, їздили на конференції і з усіма знайомилися, багато досліджували та аналізували. На Сході Україні нас уже всі знали, бізнес був налагоджений та ефективно розвивався. Навіть місцями було нудно. Нині ж робота у невизначеності. Доводиться наново вивчати ринок, знаходити та встановлювати відносини з перевізниками, постачальниками, клієнтами. До війни ми працювали з фермерами з нашого регіону, зараз же ми шукаємо нових клієнтів у Центральній та Західній Україні. Деколи користуємося старими, напрацьованими зв'язками фермерів із Донецької, Дніпропетровської, Запорізької областей. У бізнес-процесах у нас зараз задіяно більше людських ресурсів через відсутність автоматизації, спеціалізованих програмних продуктів, які раніше допомагали нам у роботі.

Щодо подальших планів, ми плануємо зупинитися на розвитку обраних напрямків. Для нас те, чим ми зараз займаємось, - це золота середина. Ведемо переговори з європейськими покупцями у рамках організації сухопутного перевезення машинами до ЄС, але лише під нішеві продукти. Зараз, з урахуванням того, що у нас стабільна робота з відвантаження агропродукції в Ізмаїлі, ми прийняли для себе стратегію не розпорошуватися на Одесу, чи інші порти, а нарощувати обсяги в цьому напрямку.

Читайте також Працювати до перемоги: Як перебудовуються компанії, пов’язані з транспортом, в умовах війни