Швидкість та вчасність перевезення пасажира чи доставки товару, це про мобільність, ефективність, зниження витрат та конкурентну перевагу. Світові логістичні компанії розуміють та досягають цього. У багатьох країнах найбільш пунктуальним перевізником є залізниця. Основними чинниками, які впливають на точність та швидкість перевізника, є конкуренція, відповідальність або додатковий заробіток. А що ж змусить українську залізницю доставляти вантажі точно в строк?

Сьогодні українська залізниця володіє трьома складовими, які забезпечують перевезення залізницею. Це інфраструктура, тяга та вагони. У деяких випадках, залізниця нараховує вагонну складову за користування вагоном у залежності від кількості діб, коли вагон знаходиться в користуванні у клієнта. А кількість днів залежить від часу доставки вагону до станції, тобто від самої залізниці. І чим довше залізниця перевозить вагон, тим більше отримує плати за вагон, завдаючи вантажовласнику втрат через невиконання умов поставки товару.

Але з 19 лютого 2018 року вагонна складова на вагони, які належать українській залізниці, буде нараховуватись залежно від нормативного строку доставки вантажу. Незалежно від фактичної кількості днів транспортування вантажу. Виходячи з такої логіки, залізниця теоретично повинна бути зацікавлена  вчасно (у межах встановленого нею часу) доставляти вагони з вантажем. Проте в даному випадку  є одна критично важлива деталь - чи буде залізниця  забезпечувати вчасну доставку вантажів  у всіх без винятку вагонах (у власних вагонах і вагонах приватних операторів)? Чи така доставка буде відбуватись в першу  чергу у вагонах, що належать їй? Ризик вибіркового підходу до транспортування вантажів у вагонах приватних операторів є одним із ключових для оцінки якості та транспарентності роботи ПАТ "Укрзалізниця", оскільки українська залізниця є природним монополістом, який управляє процесом перевезення. Природний монополіст має парк вагонів, і може мати спокусу в першу чергу перевозити власні вагони. В такому разі приватні оператори знаходитимуться в нерівному становищі у питанні здійснення перевезення. Надаючи клієнту комерційно та технічно придатний рухомий склад, оператор не в змозі гарантувати строк доставки. Чинник конкуренції відсутній.

Розглянемо чинник відповідальності. Невідповідна сучасним реаліям нормативно-правова база встановлює ряд умов, які ускладнюють або унеможливлюють притягнення до відповідальності перевізника через порушення строків доставки. Претензії перевізнику може пред’являти тільки отримувач вантажу, незалежно від договірних умов з поставки. Розмір неустойки обмежений 30% провізної плати, що не тільки не стимулює перевізника, а й у багатьох випадках вважається недоречним з боку вантажоотримувача. Довести в Україні збитки виробництва, продажів через невчасну доставку вантажу майже неможливо.

Чинник додаткового заробітку монопольного залізничного перевізника внаслідок "надвчасної" доставки вантажу не передбачено.

Що ж залишається?

По-перше. Державні вагони потрібно виводити в окремий бізнес, залишивши природній монополії стратегічну кількість вагонів для забезпечення потреб держави. Тільки таким чином буде реалізовано рівний доступ операторів вагонів до інфраструктури та тяги. Сьогодні продуктом природньої монополії є послуга з перевезення залізницею, а не вагон.

По-друге. Встановити адекватні механізми відповідальності перевізника за прострочення доставки вантажу, в т.ч. порожнього вагону, та можливість заявляти претензії стороною, яка зазнала збитків від невчасної доставки. Сюди ж можна віднести запровадження системи KPI, які були б орієнтовані на швидкість та вчасність доставки.

По-третє. Запровадити додаткову плату та підвищений рівень відповідальності за договірну "понаднормативну" доставку вантажу. Але розраховувати на цей інструмент не доводиться, особливо з появою конкуренції у тязі.

Природна монополія та клієнтоорієнтованість - поняття полярні. Але розвиток інших видів транспорту, кастомізація виробництва, сучасні глобальні тренди розвитку можуть в один день погубити монополію. І запит "шукаю перевізника для вчасної схоронної доставки" може вже ніколи не стосуватись української залізниці!