Влітку Міністерство інфраструктури пообіцяло впроваджувати "найкращий міжнародний досвід соціальної захищеності та соціальних стандартів для українських моряків". Очільник відомства Володимир Козак підкреслив, що Україна має імідж держави, яка забезпечує світовий ринок праці високопрофесійними морськими кадрами, який потрібно підтримувати й підсилювати.

Ну, "підтримувати й підсилювати" буде не міністр, а самі моряки. Та й покищо не дуже віриться, що в Україні зможуть запропонувати кращі умови праці, ніж за кордоном. Хоч, як нерідко видно із інформаційних повідомлень, там вони теж нерідко зіштовхуються складнощами через недобросовісних власників тощо.

Українські мореплавці за кордоном і справді одні із найбільш затребуваних. Вони та росіяни конкурують хіба що із філіппінцями. Тих наймають, бо вони, отмуючи невелику як на цей ринок зарплатню, старанні. Але при цьому не будуть працювати понад встановлений час, якщо їм за це не заплатять додатково. Зате там, де філіппінці будуть викликати берегову рембрігаду, українські механіки зроблять ремонт самі. Українці здатні освоювати складні процеси і вправні у командній роботі. І їх цінують за самостійність і здатність прийняти нестандартне рішення.

А ще – за відданість. Приміром, другий помічник капітана Олександр Чумаков, який, поранений нігерійськими піратами в ногу і живіт, сам відвів судно у безпечне місце біля берега. Він лишився на покинутому піратами судні один, адже пірати гадали, що вбили його, інших 12 членів екіпажу забрали у заручники. Безпечне управління суховантажем типу "ВВС Polonia" повинні здійснювати мінімум 12 осіб, та Олександр примудрився зробити це сам, постійно "курсуючи" між капітановим містком і машинним відділенням. Після виписки із шпиталю українця запросили на зустріч з власником компанії, якій належить судно. Вислухавши Олександра, німець сказав: "Тепер я розумію, чому ваші діди перемогли у Другій світовій війні".

Українці здатні освоювати складні процеси і вправні у командній роботі. І їх цінують за самостійність і здатність прийняти нестандартне рішення.

Проте, як відмічають у крюінгових агенствах, в багатьох українських моряків є своя вада – можуть надовго піти у запій. Крім того, українці програють конкуренцію через незнання англійської (хоч командирський склад тут відрізняється більш глибокими знаннями на додачу до теоретичних і технічних навичок).

Через цей недолік, а також через малий практичний стаж роботи чи наближення до пенсійного віку, моряки погоджуються на будь-яку роботу навіть у найгірших умовах. Чим і користуються недобросовісні агенства з найму, які пропонують угоди із порушеннями. Моряки ж особливо не вчитуються, звертаючи увагу в першу чергу на прапор, під яким доведеться ходити, на район плавання, на зарплату і кількість місяців, які слід працювати. Хоч юристи радять уважно вивчити як індивідуальний контракт, так і колективної договір, який додається до нього.

В принципі, перед тим, як погоджуватися на роботу, мона перевірити ділову репутацію судновласника чи компанії-оператора. Тим більше, що є навіть спеціалізовані сайти, які надають подібну інформацію. Але попит перевищує пропозицію, через світову фінансову кризу на судах різко скоротилася кількість робочих місць, особливо серед рядового складу. Тому люди вирішують ризикувати.

 "Я б не став звинувачувати в усьому тільки крюїнгові компанії. Поки буде попит на пропозиції недобросовісних агентств, будуть проблеми", – переконаний віце-президент "Російської профспілки моряків" Олександр Агеєв. За його словами, якщо крюїнгова компанія співпрацює з великими судновласниками, то з дотриманням трудових прав моряків проблем зазвичай не виникає. "Для великих власників суден страйк на борту неприпустимий, тому що вони заплямують свою репутацію. Але якщо у судновласника два-три суховантажі дедвейтом 5тис. тонн, і він працює на спотових (разових) перевезеннях, то неприємності на одному судні для нього не так страшні. Надалі він просто поміняє його назву, прапор і буде далі продовжувати здійснювати свою діяльність", – казав він російській пресі.